Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №685/39/26 — Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/39/26

Провадження № 2/685/220/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року селище Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

у складі головуючої судді Турчин-Кукаріної І.В., за участі секретаря судового засідання Медун В.Р., представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Сторожука Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Теофіпольського районного суду Хмельницької області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сторожук Ю.В., до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

До Теофіпольського районного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сторожук Ю.В., до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що поряд із земельною ділянкою позивачки росте належне відповідачці високоросле дерево (горіх), яке затіняє фруктові дерева, які ростуть на земельній ділянці позивачки, та гілки й листя якого падають на земельну ділянку позивачки, що перешкоджає позивачці у користуванні належною їй земельною ділянкою. Відтак, позивачка просить суд зобов`язати відповідачку видалити високоросле дерево, яке росте поряд із земельною ділянкою позивачки.

Ухвалою судді Теофіпольського районного суду Хмельницької області Турчин-Кукаріної І.В. від 18.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків заяви.

27.02.2026 представник позивачки адвокат Сторожук Ю.В. у строки встановлені судом подав заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 18.02.2026, тому провадження у справі було відкрито ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 03.03.2026, встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Відзиву від відповідачки у справі не надійшло, 01.06.2026 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Сторожук Ю.В. підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення позову, суд, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши правову позицію позивачки, викладену в позовній заяві, виходячи із змісту спірних правовідносин, встановив такі фактичні обставини справи.

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НМІ № 225575 від 19.09.2017 (а.с.2), а також з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 97732576 (а.с.3), позивачка ОСОБА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_3 успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 на підставі рішення сесії восьмого скликання Теофіпольської селищної ради (витяг з серією та номером 27-13/2021 від 28.09.2021), є власницею земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 6824785500:01:003:0079, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 283569138 (а.с.4), а також витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-6812884002020 (а.с. 5).

За змістом інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з номером інформаційної довідки 465383906 від 24.02.2026, відповідачка ОСОБА_2 є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с. 23) та, за результатами пошуку за частковим співпадінням – власницею земельної ділянки площею 1,9072 га з кадастровим номером 6824785500:04:006:0100 (а.с. 24), земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,07 га з кадастровим номером 6822487400:03:002:0557 (а.с. 25) за адресою АДРЕСА_2 .

До позовної заяви долучено дві кольорові фотографії дерева без геоприв`язки, без орієнтувальної, панорамної, оглядової зйомки з прив`язкою до опорних об`єктів (а.с. 6).

З листа виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради від 26.09.2025 за вих. № 1448/02-39, адресованого ОСОБА_4 , вбачається, що заяву ОСОБА_4 щодо усунення перешкод у користуванні земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме зрізання дерева (горіха), що знаходиться на межі земельних ділянок між ОСОБА_4 та сусідкою ОСОБА_2 , розглянуто, спеціалістами Виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради проведено обстеження земельних ділянок, виявлено дерево (горіх), яке росте поряд із межею земельної ділянки ОСОБА_4 , яке може перешкоджати у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням та без посилання на конкретні норми Земельного кодексу України, рекомендовано громадянці ОСОБА_2 видалити високоросле дерево (горі».) або провести його обрізку (гілля, коріння) для унеможливлення шкідливого впливу на сусідню ділянку та у подальшому дотримуватись правил добросусідства, інших будівельних норм (а.с. 7).

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні, оціненими кожен по окремості, а також у сукупності та взаємозв`язку, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального права, з дотриманням вимог процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову.

За змістом положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, і цей перелік способів захисту порушеного права не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

На вимогу ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України, набувається і здійснюється відповідно до закону. Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ст. 386 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу (ст. 391 ЦК України).

На підставі ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані, серед іншого, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

За змістом ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

Відповідно до ст. 159 ЗК України, земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Наведені норми цивільного та земельного законодавства визначають, що лише доведена наявність перешкод у користуванні правом власності може бути підставою для задоволення позову.

На підставі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Незважаючи не те, що судом було роз`яснено таке право, у ході розгляду справи від позивачки та її представника не надійшло клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, за наслідками проведення якої було би можливим встановити місце розташування дерева, яке, за твердженням позивачки, створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, та визначити відповідні правові наслідки фактичних обставин справи.

Наявні у справі фотографії дерева, яке вимагає зрізати позивачка, не мають геоприв`язки, у справі відсутні фотознімки за результатами проведення орієнтувальної, панорамної, оглядової зйомки з прив`язкою до опорних об`єктів, а також вузлової та детальної зйомки, з фотографій неможливо достовірно встановити дату та час фотозйомки.

Лист виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради від 26.09.2025 за вих. № 1448/02-39, адресований ОСОБА_4 , містить некатегоричний висновок про те, що дерево може створювати перешкоди суміжному землевласнику, а також альтернативну рекомендацію зрізати дерево, або провести обрізку гілля дерева. Крім цього, з вказаного листа, в якому зазначено, що «дерево росте поряд із межею земельної ділянки ОСОБА_4 », неможливо достовірно встановити розташування дерева та його належність відповідачці, позивачці, або їм обом.

Обсяг та зміст наявних у справі доказів позбавляє суд можливості зробити висновок про точне місце розташування дерева, співвіднести його з розташуванням фруктових дерев, належних позивачці, та не лише встановити, що спірне дерево дійсно створює перешкоди у користування земельною ділянкою позивачки, але й виключити ймовірність того, що спірне дерево служить межовим знаком, що з урахуванням вимог ч. 4 ст. 109 ЗК України, повністю виключає можливість ліквідації дерева без заміни іншими межовими знаками.

Розташування дерева на межі двох земельних ділянок або на земельній ділянці відповідачки з проникненням коріння та гілля на земельну ділянку позивачки має різні правові наслідки.

Так, у разі проникнення на сусідню земельну ділянку гілок і коренів дерев, належних відповідачу, відповідно до ст. 105 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням (тобто, вправі діяти самостійно). Таким чином, задоволення позову про зобов`язання саме відповідачки видалити високоросле дерево за аналогічних фактичних обставин становило би не передбачене законом втручання у майнові права відповідачки.

Натомість, у разі, якщо дерева стоять на межі суміжних земельних ділянок, то на підставі ст. 109 ЗК України, ці дерева та їх плоди належать власникам цих ділянок у рівних частинах, кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі, проте витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах; окрім цього, сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева. Відтак, задоволення позову про зобов`язання саме відповідачки видалити високоросле дерево за аналогічних фактичних обставин також становило би не передбачене законом втручання у майнові права відповідачки.

Окрім цього, вимога про ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях про місце розташування дерева, про те, що дерево не є межовим знаком, про те, що права позивачкии порушено відповідачкою.

Відсутність у справі результатів проведеної земельно-технічної експертизи, інших доказів, з яких суд міг би достовірно встановити точне місце розташування дерева, видалити яке просить суд зобов`язати відповідачку позивачка, а також відсутність у справі доказів порушення прав позивачки діями відповідачки унеможливлює задоволення позову, відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо питання про розподіл судових витрат, яке підлягає вирішенню відповідно до ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення, то на підставі ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати залишаються за позивачем.

Разом з тим, враховуючи, що позивачка, будучи особою з інвалідністю ІІ групи довічно (довідка МСЕК – а.с. 9), звільнена від сплати судового збору, а відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України, у разі залишення позову без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, то у цій справі судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Ураховуючи наведене, керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 16, 321, 373, 386, 391 ЦК України, статтями 91, 103, 105, 158, 159 ЗК України, статтями 2, 10-13, 141, 258-261, 263-268, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_2 видалити високоросле дерево (горіх), яке росте поряд із межею земельної ділянки ОСОБА_1 , – відмовити.

Судові витрати у виді судового збору, від сплати якого звільнена позивачка, компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Представник позивача: адвокат Сторожук Юрій Володимирович (адреса: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ).

Повне рішення суду складено і проголошено 03.09.2026.

Головуюча суддя І.В. Турчин-Кукаріна