Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №463/8276/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/8276/26

Провадження №2-а/463/75/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,

перекладача - Копчак Т-Н.А.,

представника позивача - Євтушок Т.В.,

відповідача -

ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеконференції адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про продовження строку затримання громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, на строк 6 місяців.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що громадянин Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, на напрямку 547 прикордонного знаку, близько 4000 метрів від лінії державного кордону, територія Яворівської ОТГ, Яворівського району, Львівської області, внаслідок чого о 11 год. 45 хв. 10.09.2025 року був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 . Цього ж дня проінформовано Посольство Федеративної Республіки Бразилія в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України про затримання відповідача.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2025 року, громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

В ході з`ясування обставин правопорушення було встановлено, що громадянин Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 на територію України в`їхав встановленим порядком 07.08.2025 року через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Ягодин», проте перебуваючи на території України втратив закордонний паспорт.

Враховуючи, що факт незаконного перетинання державного кордону України з боку відповідача свідчить про відсутність у нього реального наміру проживання на території України, бажання незаконно потрапити до однієї з країн Європейського Співтовариства для подальшого проживання та уникнення від передбаченої законодавством України відповідальності.

12 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення за межі території України.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 12.09.2025 року, відповідача було затримано з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк до 12.03.2026 року. 18.09.2025 року відповідач був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України.

В подальшому, рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 10.03.2026 року, строк затримання відповідача, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України було продовжено на строк 6 (шість) місяців, до 12 вересня 2026 року.

Позивач вказує, що з метою видворення відповідача вживалися активні заходи щодо його ідентифікації та документування свідоцтвом на повернення в країну походження.

Зокрема, відповідно до запитів 7 Прикордонного Карпатського загону, Посольством було встановлено, що особа, яка під час затримання назвала себе громадянином Федеративної Республіки ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто надала завідомо неправдиві відомості, оскільки особа являється: громадянином Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посольством 03.11.2025 року особа була документована свідоцтвом на повернення № НОМЕР_1 .

У зв`язку із документуванням відповідача, 7 прикордонним Карпатським загоном 13.11.2025 року здійснювались заходи щодо видворення відповідача за межі України, зокрема у зв`язку із відсутністю у відповідача коштів за держбюджет було закуплено квиток для повернення до країни походження, проте відповідач прибувши у пункт пропуску «Корчова» для здійснення прикордонного контролю у представників Прикордонної варти Республіки Польща знищив свій документ (свідоцтво на повернення), як наслідок був повернутий на територію України.

Зазначає, що в подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_5 до Посольства направлено лист щодо можливості повторної видачі свідоцтва на повернення, а також розгляд питання щодо закупівлі авіаквитка для забезпечення повернення громадянина Федеративної Республіки Бразилія до країни походження (станом на момент подання позову відповідь не надходила).

Вказує, що зі сторони відповідача відсутня співпраця із представниками Держприкордонслужби України, зважаючи на те, що він надав недостовірну інформацію щодо своєї особи, категорично відмовляється самостійно повертатись до країни походження, а також протягом всього строку утримання відповідачем не було надано жодної копії документа, що посвідчує особу. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з наведених вище мотивів.

Відповідач в судовому засіданні вказав що не бажає покидати територію України, однак проти позову не заперечує.

Заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Судом встановлено, що громадянин Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_5 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону з України в Республіку Польща, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, на напрямку 547 прикордонного знаку, близько 4000 метрів від лінії державного кордону, територія Яворівської ОТГ, Яворівського району, Львівської області, внаслідок чого о 11 год. 45 хв. 10.09.2025 року був затриманий прикордонним нарядом «Група реагування» від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 . Цього ж дня проінформовано Посольство Федеративної Республіки Бразилія в Україні та ДКС Міністерства закордонних справ України про затримання відповідача.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2025 року, громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

12 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення за межі території України.

Згідно рішення Личаківського районного суду м.Львова від 12.09.2025 року, позов ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено та затримано громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

18 вересня 2025 року відповідач був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Журавичі, вул.Перемоги,27.

Згідно рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10.03.2026 року, строк затримання громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України було продовжено на строк 6 (шість) місяців, до 12 вересня 2026 року.

Судом встановлено, що з метою видворення відповідача за межі території України вживаються активні заходи щодо його ідентифікації та документування свідоцтвом на повернення в країну походження (отримання повторної видачі свідоцтва на повернення), яке на час розгляду справи не виготовлене.

Таким чином, суд приходить до переконання, що дійсно зі сторони відповідача відсутня співпраця із представниками Держприкордонслужби України, останній відмовляється самостійно повертатись до країни походження, а також протягом всього строку утримання відповідачем не було надано жодної копії документа, що посвідчує особу, що в судовому засіданні останній не заперечив та не спростував. Крім цього, за наслідками розгляду справи встановлено, що повторне свідоцтвом на повернення в країну походження Посольством не виготовлено.

Згідно з п.14 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Вивчаючи матеріали адміністративної справи, можна прийти до висновку, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати до країн Європейського Союзу на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Вибравши найбільш легкий, однак, незаконний спосіб потрапити до країн Західної Європи, усвідомлюючи, що для досягнення цієї мети порушуватиме законодавство України, відповідач своїми діями грубо та свідомо порушив законодавство України та підтвердив своє небажання законно перебувати на території України.

Згідно зі ст.23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до Закону.

У відповідності до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворенню чи реадмісії відповідно то міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає права на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Згідно з ч.11 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи: відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Оскільки на час розгляду справи відносно відповідача все ще не завершена процедура ідентифікації, відповідач не має жодних документів, які ідентифікують його особу, а також він не співпрацює з позивачем під час процедури його ідентифікації, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.6,9,72-77, 246, 288, 295, 297, 371 КАС України, ст.ст.4, 9, 16, 29, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -

у х в а л и в :

позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.

Продовжити строк затримання громадянина Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців, а саме до 11 год. 45 хв. 12 березня 2027 року.

Роз`яснити позивачу, що у відповідності до положень ч.11 ст.289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Рішення може бути оскаржено з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст.288, 289, п.15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_1 : місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Відповідач: громадянин Федеративної Республіки Бразилія ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце перебування: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено - 03 вересня 2026 року.

Суддя Грицко Р.Р.