Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №463/7003/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/7003/25

Провадження № 2-о/463/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Нора Н.В.

з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

заявник звернулась з позовом до відповідачів в якому просить суд встановити факт проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без шлюбу з 01.10.2019 року.

Подану заяву мотивує наступним. У серпні 2019 року у місті Львові вона познайомилась з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За короткий час після знайомства з`ясувалось, що вони мають подібний світогляд, легко знаходять спільну мову і взаєморозуміння, відчувають одне до одного щиру симпатію, любов і повагу. З 01 жовтня 2019 року заявниця і ОСОБА_5 почали проживати разом як одна сім`я у квартирі номер АДРЕСА_1 , яку їм передала у платне користування власниця квартири ОСОБА_6 . Проживаючи однією сім`єю у квартирі номер НОМЕР_2 на АДРЕСА_2 , вони з ОСОБА_5 разом вели домашнє господарство, несучи пов`язані з цим витрати спільно. За взаємною згодою розподілили відповідні витрати між собою у такий спосіб: ними оплачувалась оренда квартири і комунальні послуги, ОСОБА_5 оплачував придбання продуктів харчування, предметів першої необхідності для ведення домашнього господарства, предметів домашньої обстановки і побуту тощо. Вільний час завжди проводили разом, спільно подорожуючи, відвідуючи кінотеатри і театри, кафе і ресторани, родичів і друзів. При цьому витрати, пов`язані із спільним проведенням вільного часу, вони, як правило, ділили між собою навпіл. 20 березня 2022 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу під час мобілізації, і відтоді захищав Україну і український народ від російського вторгнення. Згідно із сповіщенням №67 на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця від 01.06.2025 №1487/1148, яке було надіслано її Військовою частиною НОМЕР_3 , командир 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , молодший сержант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісти 30 травня 2025 року в н. п. Кіндратівка Сумського району Сумської області.

Представником, Військової частини НОМЕР_1 , було подано письмові заперечення, які мотивує наступним зі змісту заяви вбачається, що заявниця встановлює юридичний факт з метою набуття права на отримання частики належного з дня зникнення молодшого сержанта ОСОБА_5 грошового забезпечення, що породжує спір про право між заявницею та матір`ю та двома неповнолітніми дітьми військовослужбовця, які на даний час отримують такі суми грошового забезпечення. Відповідно до приписів частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Таким чином, заява має бути залишена без розгляду. Крім того, в подальшому особа, яка зникла безвісти, може бути оголошена померлою або безвісно відсутньою, що у свою чергу є передумовою виникнення відповідних прав та обов`язків у інших осіб, зокрема, у спадкоємців - у спірних правовідносинах мати та діти військовослужбовця. Враховуючи, що жінка, з якою загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, належить до осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), то встановлення юридичного факту у цій справі, якщо військовослужбовець буде визнаний померлим, вплине на права матері та дітей військовослужбовця, оскільки належна їм частка одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) зменшиться.

Процесуальні дії.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 15.09.2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 30.10.2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення замінено заінтересовану особу з військової частини НОМЕР_3 на військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 02.06.2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення залучено до участі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Позиції сторін в судовому засіданні.

Письмовими заявами до суду, заявник та її представник просить суд слухання у справі проводити без їх участі, заяву підтримують, просять задоволити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явились, були належним чином повідомлені про причини неявки суд не повідомили.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , на адресу суду надіслала клопотання про проведення слухання за її відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, оцінивши докази на їх допустимість та достовірність, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до вимог ст. ст. 315,319 ЦПК України, суди розглядають справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, в випадках коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

У відповідності до вимог ст. 315 ЦПК України, суди розглядають справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а згідно п. 1 ч.1 ст. 315 ЦПК України - про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Судом встановлено, що із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 23.03.2026 року вбачається, що ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) «Про результати проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_5 » від 26.06.2025 N?159 наказано вважати молодшого сержанта ОСОБА_5 , командир 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , таким, що зник безвісти 30.05.2025 за особливих обставин, внаслідок воєнних (бойових) дій, під час контактного бою з переважаючими силами противника у районі населеного пункту Кіндратіївка, Сумського району, Сумської області, зникнення безвісти вважати таким, що настало під час виконання обов?язків військової служби, захисту

Батьківщини, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, під час воєнних (бойових) дій, яке не пов?язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп?яніння.

Із сповіщення №67 на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця від 01.06.2025 №1487/1148, яке було надіслано ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_3 , вбачається, що командир 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_3 , молодший сержант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, зник безвісти 30 травня 2025 року в н. п. Кіндратівка Сумського району Сумської області.

З договору комісії № 5959/23/1/013060 від 11.08.2023 року укладеного між ПП «Авто-Фортуна» та ОСОБА_7 «Комінтерн» в особі ОСОБА_5 укладено договір комісії згідно з яким комісіонер за дорученням комінтерна за комісійну плату вчинити за рахунок комінтерна від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу, марки Audi A6, днз НОМЕР_5 .

З договору купівлі-продажу № 5959/23/1/013060 від 12.08.2023 року укладеного між ОСОБА_1 та ПП «Авто-Фортуна» згідно з яким ОСОБА_1 придбала транспортний засіб марки Audi A6, днз НОМЕР_5 .

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 11.09.2018 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - розірвано.

З нотаріально завіреної заяви ОСОБА_1 посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Чумаком Н.М., зареєстрованої в реєстрі №564 вбачається, що ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі , як на території України так і поза її межами, ніколи не перебувала і не перебуває.

З відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 14.04.2026 року вбачається, що Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» за результатами розгляду Ухвали по справі N? 463/7003/25 від 23-03-2026 р. щодо надання інформації по клієнту ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_6 повідомляє наступне Картка НОМЕР_10, відкрита на ім?я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_7 , як додатковий електронний платіжний засіб до основного рахунку НОМЕР_8 ( НОМЕР_9 ), на підставі банківської Довіреності на право розпорядження рахунком та отримання додаткового електронного платіжного засобу третьою особою від 06.07.2023.

З показів свідка, ОСОБА_9 , наданих під присягою, вбачається наступне, він є сусідом на одному поверсі із заявницею. Проживає за адресою АДРЕСА_3 більше 10 років. ОСОБА_1 із ОСОБА_5 орендували цю квартиру, він їх роцінював, як сімейну пару. Свідок зазначив, що вони вели спільний побут, купляли продукти, автомобіль, вели спільний побут.

З показів свідка, ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_5 , надані під присягою, вбачається наступне. Заявниця разом з її сином проживали разом, вони завжди приїджали до неї. Звернула увагу суду, що ОСОБА_10 була її,як донька, у всьому її допомагала. З 2019 року заявниця із її сином орендували квартиру в Львові разом. Також зазначила, що від минулого шлюбу у ОСОБА_5 є двоє дітей.

З показів свідка, ОСОБА_11 , наданих під присягою, вбачається наступне вона є сусідкою з одного поверху де винаймали ОСОБА_1 із ОСОБА_5 квартиру, вони проживали разом з 2019 року, як чоловік і дружина.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, а саме факт проживання заявниці та ОСОБА_5 у одній квартирі протягом тривалого часу, враховуючи надані докази, які не викликають сумнівів у їх достовірності з яких можливо зробити висновок про їх сімейний зв`язок, суд дійшов висновку, що вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_12 у період у період з 01.10.2019 року є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо доводів представника Військової частини НОМЕР_1 , в частині того, що подану заявницею заяву слід залишити без розгляду, оскільки наявний спір про право, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У пункті 2 Постанови № 168 встановлено, що у разі наявності особистого розпорядження осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови (крім осіб начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро), на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за вибором визначається розмір частки таких осіб у відсотках. Розмір допомоги осіб, які мають на неї право, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, визначається відповідно до розміру часток, зазначених в особистому розпорядженні, у відсотках. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України "Про Національну поліцію" та пункті 4 статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Відповідно до вимог статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як було встановлено судом, заінтересована особа ОСОБА_2 , на адресу суду надіслала клопотання про проведення слухання за її відсутності, проти задоволення заяви не заперечує.

ОСОБА_2 , яка є матір`ю, ОСОБА_5 , надавала покази у судовому засіданні, де підтвердила факт проживання її сина та заявниці, заперечень щодо встановлення факту не висловлювала.

Отже, висновки представника Військової частини НОМЕР_1 про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджені.

Таким чином дослідивши надані докази, всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.19, 81, 259, 263- 265, 294, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити.

Встановити факт проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю без шлюбу з 01.10.2019 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Нор Н.В.