Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №487/9305/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/9305/25

Провадження № 2/487/854/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

03 вересня 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З. М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2025 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивач) до ОСОБА_2 (далі також - відповідач), в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 19.07.2021 у сумі 530 208,37 грн та за розпискою від 26.07.2021 у сумі 58 000,00 грн, судовий збір.

Позовна заява обґрунтована тим, що 19.07.2021 відповідач у позику за розписками отримав грошові кошти у сумі 362 000,00 грн строком повернення: 100 000 грн 31.07.2021, а решти до 01.07.2022. 26.07.2021 відповідач отримав від позивача позику за розпискою грошові кошти у сумі 58 000,00 грн. Відповідач вказані грошові кошти не повернув, тому позивач звертається до суду з позовом про стягнення цієї суми, а також нарахованих за розпискою від 19.07.2021 інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.07.2022 по 05.12.2025. Загальна сума боргу за розпискою від 19.07.2021 складає 530 208,37 грн, з яких: основний борг 362 000,00 грн, інфляційні втрати – 130 927,37 грн, 3% річних – 37 281,00 грн.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, повернуто позивачу судовий збір.

02 вересня 2026 року надійшла заява позивача про долучення до матеріалів справи оригіналів розписок від 19.07.2021 та 26.07.2021.

Позивач до судового засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзиву не подав.

Враховуючи наявність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності, повторну неявку відповідача та неповідомлення ними причин неявки, неподання відзиву, відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 19 липня 2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 362 000,00 грн, що еквівалентно 12 752 доларів США, та зобов`язався повернути 100 000,00 грн – 31.07.2021, а решту до 01.07.2022, що підтверджується оригіналом розписки від 19.07.2021.

26 липня 2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 58 000,00 грн для відпрацювання боргу 12 752 доларів США, що підтверджується розпискою від 26.07.2021.

ОСОБА_2 зобов`язань не виконав – грошові кошти не повернув.

Згідно викладеним у позовній заяві розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача становить 588 208,37 грн, з яких:

1) за розпискою від 19.07.2021 - 530 208,37 грн, з яких: основний борг 362 000,00 грн, інфляційні втрати – 130 927,37 грн, 3% річних – 37 281,00 грн;

2) за розпискою від 26.07.2021 - 58 000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 2 статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 501/1243/20, провадження № 61-14794 св 21.

Таким чином, фактично між сторонами укладено договір позики. Письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Факт отримання відповідачем суми позики підтверджується розпискою.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі матеріалів справи встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором позики виконав. Відповідач суму позики у зазначений термін не повернув, тому, враховуючи встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за розпискою від 19.07.2021 у сумі 362 00,00 грн та за розпискою від 26.07.2021 у сумі 58 000,00 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційний втрат та 3 % річних, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія зазначеного пункту поширюється на договори усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 червня 2024 року у справі № 910/13689/23).

Отже, оскільки з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан який діє дотепер, відповідач звільняється від обов`язку сплатити позивачу нараховані ним за період з 01.07.2022 по 05.12.2025 інфляційні втрати та 3% річних, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позов частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача борг за розпискою від 19.07.2021 у сумі 362 000,00 грн та за розпискою від 26.07.2021 - 58 000,00 грн.

Розглядаючи розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Частинами 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»

Отже, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги задоволені частково (на 71,4%), з відповідача на користь держави слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме 4 199,80 грн.

Керуючись ст. ст. 6-13, 79-81, 141, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики у сумі 420 000,00 грн, з яких: за розпискою від 19.07.2021 - 362 000,00 грн, за розпискою від 26.07.2021 - 58 000,00 грн.

Відмовити в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 4 199,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: З. М. Сухаревич