Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №144/1058/26 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1058/26

Провадження № 2/144/788/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Теплицький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді - Германа О.С.,

за участі секретаря судового засіданні – Пігулі А.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат – Кузьмін А.Р. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Представник позивача вказав, що 22 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Теплицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Від шлюбу сторони мають малолітню доньку — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя сторін не склалося через втрату взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини та подальше спільне життя. На час звернення до суду шлюбні відносини фактично припинені, сторони не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства та спільного сімейного бюджету. Шлюб існує формально. Причиною розлучення сім`ї стала втрата довіри між позивачем та відповідачем, у т.ч. відсутність у відповідача, який є списаним військовослужбовцем, офіційного працевлаштування, та невиконання відповідачем своїх обов`язків по утриманню спільної малолітньої доньки, тобто не надання належної матеріальної підтримки, що призводить до постійного психологічного стресу та унеможливлює подальше спільне проживання. Участі у вихованні ОСОБА_3 відповідач не приймає. Отож, за час перебування у шлюбі родина набула значну кількість боргових зобов`язань, тягар яких ліг на позивача, тому через неможливість впоратися з цими боргами за заявою позивача відкрито процедуру неплатоспроможності (банкрутства) фізичної особи. Позивач проживає окремо від відповідача. Після розірвання шлюбу позивач бажає відновити своє дошлюбне прізвище, « ОСОБА_4 ». Враховуючи викладене, позивач просить стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання подання позовної заяви до суду.

Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат - Кузьмін А.Р. подав заяву, відповідно до якої просить проводити розгляд справи у її відсутність позивача і його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує, щодо винесення судом заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Хоча повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності не надходило, тому суд ухвалив винести по даній справі заочне рішення і позивач проти цього не заперечує.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що з 22 жовтня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Теплицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 9).

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження Серії НОМЕР_2 , видане 12 грудня 2023 року (а. с. 10).

Спільне життя сторін не склалося через втрату взаєморозуміння, різні погляди на сімейні відносини та подальше спільне життя. На час звернення до суду шлюбні відносини фактично припинені, сторони не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства та спільного сімейного бюджету. Шлюб існує формально. Причиною розлучення сім`ї стала втрата довіри між позивачем та відповідачем, у т.ч. відсутність у відповідача, який є списаним військовослужбовцем, офіційного працевлаштування, та невиконання відповідачем своїх обов`язків по утриманню спільної малолітньої доньки, тобто не надання належної матеріальної підтримки, що призводить до постійного психологічного стресу та унеможливлює подальше спільне проживання. Участі у вихованні ОСОБА_3 відповідач не приймає. Отож, за час перебування у шлюбі родина набула значну кількість боргових зобов`язань, тягар яких ліг на позивача, тому через неможливість впоратися з цими боргами за заявою позивача відкрито процедуру неплатоспроможності (банкрутства) фізичної особи. Позивач проживає окремо від відповідача.

Відповідно до договору оренди квартири, позивач проживає разом з дитиною і винаймає житло за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Судом встановлено, що сторони не бажають миритись, мають стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).

Згідно зі ст.112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Зважаючи на те, що сторони не мають наміру на збереження шлюбу, наполягають на розлученні, мають стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, їх шлюб втратив ознаки сім`ї, тому суд дійшов до переконання, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін та їх дитини, тому вважає, що позов у цій частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи вимоги про присудження аліментів із відповідача на користь позивача на утримання їх спільної дитини, суд виходить з такого.

Статтею 180 ч.1 СК України, передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутністю домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом (ст.181 ч.2 СК України).

Як убачається із матеріалів справи, дитина - ОСОБА_3 проживає разом з

матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Наведене свідчить, що позивач має право на звернення до суду із даними вимогами.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен врахувати обставини визначені частиною 1 статті 182 СК України.

Відповідно до частини 2 ст.182 СК України, передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом положень ст.ст. 1, 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", ст.ст.1, 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом, який визначає рівень інших соціальних стандартів і соціальних гарантій, зокрема, у сфері доходів населення.

Постановою ВС від 27 травня 2020 р. у справі №712/4702/19 (провадження №61-929св20), Верховний Суд звернув увагу на те, що надання малолітній дитині матеріальної допомоги у добровільному порядку є правом і обов`язком батька та не звільняє його від обов`язку утримувати дитину.

Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідатиме обов`язку батька щодо надання утримання дитині відповідно до її віку та дозволить створити умови життя необхідні для розвитку дитини.

Відповідно до ст.180, 191 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи викладене, при визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини суд враховує, що утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері так і батька. Приймаючи до уваги, що відповідач являючись батьком дитини, є працездатний хоча і не працює, сторони миритись не бажають, подальше збереження шлюбу суперечить їхнім інтересамтому, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, і тому необхідно розірвати шлюб між сторонами по справі та необхідно визначити стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дочки в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно з дня подачі позовної заяви до суду і до її повноліття.

Судові витрати з відповідача стягнути згідно вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 105, 110, 112, 180-184, 191 СК України ст. 2, 12, 13, 141, 259, 263, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) зареєстрований 22 жовтня 2022 Теплицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницькох області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №109.

Після розірвання шлюбу відновити позивачу прізвище з « ОСОБА_5 » на дошлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».

Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову, а саме: з 24.07.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судового збору на користь ОСОБА_1 в сумі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя