Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №554/10712/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/10712/26 Номер провадження 33/814/879/26Головуючий у 1-й інстанції Лизенко А. В. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем Плаксюк І.Ю.,

за участі:

прокурора – Галагана В.В.,

захисника – адвоката Лук`яненка С.Л.,

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Лук`яненка С.Л. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 31 липня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, маючий вищу освіту, одружений, працюючий інструктором КУ „Полтавський обласний центр підготовки населення для національного спротиву Полтавської обласної ради”, учасник бойових дій, інвалід ІІ групи, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КпАП України, та, із застосуванням положень ст.36 КпАП України, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Суддею місцевого суду встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника командира в/ч НОМЕР_1 , маючи військове звання „полковник”, будучи військовою посадовою особою ЗС України, тобто, у відповідності до пп.„г” п.1 ч.1 ст.3 Закону України „Про запобігання корупції” являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, будучи зобов`язаним подати декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та за 2022 роки, у строк до 31.01.2024 року, надав їх лише 11.07.2026 року та 10.07.2026 року відповідно (протоколи про адміністративні правопорушення №289 та №290).

Крім того, ОСОБА_1 , будучи звільненим 14.06.2023 року із посади заступника командира в/ч НОМЕР_1 , маючи військове звання „полковник”, будучи військовою посадовою особою ЗС України, тобто, у відповідності до пп.„г” п.1 ч.1 ст.3 Закону України „Про запобігання корупції” являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, будучи зобов`язаним подати декларацію особи, яка припиняє свою діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) та щорічну декларацію особи, яка припинила свою діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення) у строк до 31.01.2024 року та до 01.04.2024 року, надав їх лише 23.06.2026 року (протоколи про адміністративні правопорушення №291 та №292).

Крім того, ОСОБА_1 , будучи звільненим 23.03.2026 року із посади головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Полтавської ОДА (посада державної служби категорії „В”), тобто, у відповідності до пп.„в” п.1 ч.1 ст.3 Закону України „Про запобігання корупції” являючись суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, будучи зобов`язаним подати декларацію особи, яка припиняє свою діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), у строк до 24.04.2026 року, надав її лише 17.06.2026 року (протокол про адміністративне правопорушення №293).

Таким чином, ОСОБА_1 несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, яка припиняє свою діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) та щорічну декларацію особи, яка припинила свою діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення) чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.1 ст.172-6 КпАП України.

В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікації дій та фактичних обставин справи, захисник просить постанову судді скасувати, а провадження у справі за фактом несвоєчасного подання декларацій за 2021, 2022 та 2023 роки закрити в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КпАП України.

Вказує, що строки накладення адміністративного стягнення за протоколами №№ 289, 290, 291 сплинули 01.02.2026 року, а за протоколом №292 – 02.04.2026 року.

Провадження у справі (за протоколом №293) просить закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що 14.03.2023 року ОСОБА_1 звільнений із військової служби за станом здоров`я, а у період із 22.09.2025 року по 23.03.2026 року, перебував на посаді головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Полтавської ОДА.

Так, у період з 09.03.2026 року по 20.03.2026 року, ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці, під час якої у нього значно погіршився стан здоров`я у зв`язку із виконанням службових завдань, пов`язаних із забезпеченням оборони Полтавської області, що призвело до тривалого лікування.

З 23.03.2026 року, тобто із моменту звільнення, ОСОБА_1 у відповідності до ч.2 ст.45 ЗУ „Про запобігання корупції” набув обов`язків на подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) протягом 30 календарних днів.

Однак, враховуючи приписи ч.13 ст.45 ЗУ „Про запобігання корупції” суб`єкт декларування, який внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби чи інших службових повноважень, перебував на стаціонарному лікуванні або відпустці для лікування та/або реабілітації, зобов`язаний подати декларацію протягом 90 днів після завершення відповідного стаціонарного лікування чи відпустки.

Враховуючи, що період подання декларації був перенесений із 22.04.2026 року на 18.06.2026 рок, ОСОБА_1 подав декларацію 17.06.2026 року (на 89 день), тобто у межах строку, визначеного ч.13 ст.45 ЗУ „Про запобігання корупції”.

При цьому, у діях ОСОБА_1 відсутній умисел, а подання декларацій із порушенням визначених законом строків вчинено через необережність, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Крім того, судом не враховано, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має поранення, контузії, каліцтво та захворювання, пов`язані із захистом Батьківщини та виконанням обов`язків військової служби, є інвалідом внаслідок війни ІІ групи, одружений, позитивно характеризується, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався.

Вислухавши захисника ОСОБА_2 та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував та вважав постанову судді законною та обгрунтованою, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КпАП України, (за протоколами №№ 289, 290, 291, 292) ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, є правильним та ніким не оспорюється.

Також суддя місцевого суду дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КпАП України, (за протоколом №293). Висновок судді ґрунтується на об`єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи у апеляційному суді ОСОБА_1 пояснив, що наміру приховувати свій майновий стан при звільненні із посади він не мав. У зв`язку із захворюванням та проходженням процедури реабілітації визначений строк на подання декларації не порушив.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 , з огляду на положення ч.13 ст.45 ЗУ „Про запобігання корупції”, не порушив строк на подання відповідної декларації, оскільки у період визначеного законом строку на подання декларації перебував у відпустці у зв`язку із проходженням реабілітації внаслідок поранення та контузії, спростовуються таким.

Відповідно до матеріалів справи, у період із 22.09.2025 року по 23.03.2026 року, ОСОБА_1 перебував на посаді головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Полтавської ОДА.

Тобто, у період з 23.03.2026 року, тобто із моменту звільнення, ОСОБА_1 у відповідності до ч.2 ст.45 ЗУ „Про запобігання корупції” набув обов`язків на подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) протягом 30 календарних днів.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав відповідну декларацію лише 17.06.2026 року. Жодних поважних причин пропуску строку на її подання ОСОБА_1 не навів.

Згідно з приписами ч.13 ст.45 ЗУ „Про запобігання корупції” суб`єкт декларування, який внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби чи інших службових повноважень, перебував на стаціонарному лікуванні або відпустці для лікування та/або реабілітації, зобов`язаний подати декларацію протягом 90 днів після завершення відповідного стаціонарного лікування чи відпустки.

Однак, відповідно до наявних у матеріалах справи даних, у період з 09.03.2026 року по 20.03.2026 року, ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці.

На підтвердження доводів про перебування на лікуванні ОСОБА_1 надав медичну документацію про отримані травми, наявність ряду захворювань та проходження ним численних обстежень за період 2022-2026 років, що не охоплюється періодом, визначеним для подання декларації.

При цьому, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста відділу забезпечення діяльності керівництва апарату Полтавської ОДА, знаходився на лікарняному у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю внаслідок захворювання лише у період з 17.02.2026 року по 23.02.2026 року, та з 25.02.2026 року по 27.02.2026 року.

Таким чином, стороною захисту не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 та проходження ним стаціонарного лікування та процедури реабілітації протягом періоду 30 календарних днів, визначених на подання відповідної декларації.

Тому підстави для продовження ОСОБА_1 строку, визначеного ч.13 ст.45 ЗУ „Про запобігання корупції”, на подання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), відсутні.

Отже, підстав для закриття провадження у справі, з огляду на положення п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, немає.

Враховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду в цій частині є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.

Разом з тим, доводи захисника про закінчення на момент розгляду справи у суді строків накладення адміністративного стягнення за фактами вчинення адміністративних правопорушень (за протоколами №№ 289, 290, 291, 292), є слушними.

День вчинення адміністративного правопорушення — це календарна дата, коли особа фактично виконала протиправну дію або допустила бездіяльність, за які передбачена відповідальність.

Відповідно до положень ст.ст. 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , являючись суб`ктом, на якого поширюється дія Закону України „Про запобігання корупції”, був зобов`язаний подати:

- декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021-2022 роки, та декларацію особи, яка припиняє свою діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні), у строк, не пізніше 31.01.2024 року;

- щорічну декларацію особи, яка припинила свою діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), у строк, не пізніше 01.04.2024 року.

Тобто, граничним строком виконання ОСОБА_1 обов`язку щодо подання декларацій визначено 31.01.2024 року та 31.03.2024 року відповідно.

У даному випадку датою вчинення адміністративних правопорушень потрібно вважати наступний день, після закінчення граничного строку на подання декларацій, тобто – 01.02.2024 року та 01.04.2024 року відповідно.

Всупереч доводам прокурора, момент подання декларацій до Єдиного державного реєстру декларацій не можна розцінювати моментом вчинення даних правопорушень, оскільки порушення обов`язку на подання декларацій виникло у ОСОБА_1 значно раніше.

З огляду на наведене, станом на 31.07.2025 року, тобто на момент розгляду справи місцевим судом, закінчились визначені ч.4 ст.38 КпАП України строки накладення адміністративного стягнення.

Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, постанова судді підлягає скасуванню в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КпАП України (за протоколами №№ 289, 290, 291, 292), а провадження у цій частині закриттю на підставі ст.38 КпАП України в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Лук`яненка С.Л. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 31 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КпАП України за фактом несвоєчасного подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021-2022 роки; декларації особи, яка припиняє свою діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні); щорічної декларації особи, яка припинила свою діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), скасувати.

Закрити провадження у цій частині на підставі ст.38 КпАП України в зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Вважати ОСОБА_1 притягнутим до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КпАП України, (за фактом несвоєчасного подання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) 23.03.2026 року) з накладенням адміністративного стягнення, визначеного місцевим судом, у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

В іншій частині постанову судді залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Л.В. Нізельковська