Рішення від 05 серпня 2026 р. у справі №760/34986/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 05 серпня 2026 р.

Справа: №760/34986/25

Суддя: Нестеренко Т. В.

Справа №760/34986/25 2/760/1974/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.,

за участю секретаря - Петренко А.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Українські фінансові операції» (далі-позивач) звернулось із позовом до Солом`янського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові позивач посилався на те, що 23.10.2023 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір № 4077838 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач кредит у сумі 5000 грн., строком на 360 днів. Процентна пільгова ставка встановлена у розмірі 0.01 % за 1 (один) день у межах строку кредиту, проте відповідачем не виконано зазначених у договорі умов і до нього у результаті застосовано повну ставку кредитування 2 % у день.

Вказаний договір укладений між сторонами в електронному вигляді. Кошти були зараховані на платіжну картку відповідача.

Через невиконання своїх обов`язків, зазначених в даному договорі, у відповідача виникла заборгованість у сумі 29797,64 грн., з яких: тіло кредиту - 4999,99 грн., заборгованість за процентами - 24797,65 грн.

26.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу №26/07/2024 за плату відступило, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Позивачем, з дати факторингу 26.07.2024 (82 календарних днів) здійснено донарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у розмірі 8199,98 грн.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг 37997,62 грн., з яких: тіло кредиту - 4999,99 грн., заборгованість за процентами - 24797,65 грн, заборгованість за відсотками нарахованими позивачем - 8199.9836 грн.

18.12.2025 позивач подав клопотання про долучення доказів.

23.12.2025 ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.02.2026 ухвалою суду витребувано у АТ «Універсал Банк» докази щодо підтвердження обставин, викладених у позовній заяві.

16.06.2026 відповідачем надано пояснення на позовну заяву, в яких позовні вимоги визначала частково, а саме 4999,99 грн. тіло кредиту, 5000,01 нараховані проценти, в нішій частині просила відмовити. Також відповідачем подано заяву про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, вважає, що витрати на правничу допомогу значно завищенні і мають бути зменшенні із 10000,00 грн. до 2000,00 грн.

16.06.2026 від представника позивача надійшла заява про залишення письмових пояснень без розгляду, позов задовольнити та провести судове засідання у відсутність представника.

У судове засідання від сторін надійшли клопотання про розгляд справи без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 23.10.2023 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір № 4077838 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого відповідач кредит у сумі 5000 грн., строком на 360 днів. Процентна пільгова ставка встановлена у розмірі 0.01 % за 1 (один) день у межах строку кредиту, проте відповідачем не виконано зазначених у договорі умов і до нього у результаті застосовано повну ставку кредитування 2 % у день.

Договір № 4077838 від 23.10.2023 укладений між сторонами в електронному вигляді, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису К232.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції про електронний переказ та відповіддю АТ «Універсал Банк» на запит суду, а саме за період з 23.10.2023 по 28.10.2023 було зараховано платіж у сумі 5000 гривень.

Однак відповідач, всупереч договірним зобов`язанням, у встановлені терміни не повернув у повному обсязі борг.

26.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 26/07/2024 за плату відступило, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг 37997,62 грн., з яких: тіло кредиту - 4999,99 грн., заборгованість за процентами - 24797,65 грн, заборгованість за відсотками нарахованими позивачем - 8199.9836 грн.

Вирішуючи питання щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується та відповідачем визнано тіло кредиту у розмірі 4999,99 грн, суд вважає, що дані вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.Відповідно до частин першої, третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчогокредиту встановлені Законом України «Про захист прав споживачів», який регулюєвідносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

При цьому, споживачем, права якого захищаються на підставі вказаного Закону, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункту 22 частини першої статі 1 цього Закону).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42

Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець(виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які єнесправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципудобросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків нашкоду споживача.

Відповідно до пункту 5 частити третьої статті 18 Закону України «Про захистправ споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору провстановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої сумикомпенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разіневиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищені, невідповідає передбаченим частиною третьою статті 509 та частинами першою, другою статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих процентів.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від09.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якійзазначено таке: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищіз точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципизахисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародномурівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачіввизначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, якодносторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконніумови кредитування продавцями.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захистуінтересів споживачів» від 09.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів,схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543,Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9,13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарівчи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогоюпрямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачіврегламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної

угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльністьта застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послугичерез їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановленнядетальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі видиторговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чиномефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівніпринципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 № 39/248 споживачімають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний балансміж публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень,комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення

Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі прозахист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від11.07.13 № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, невідповідає передбаченим частиною третьою статті 509 та частинами першою, другоюстатті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності,розумності, як складовим елементам загального конституційного принципуверховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс міжзастосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкоюдійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умовидоговору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинніпідпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважаєтьсяслабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту зурахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту правспоживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань,пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчогокредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки запрострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичнимиособами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд упостанові від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19Також, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від18.03.2020 у справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника передкредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасногорозрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно відвстановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то запевних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення..

Згідно із пунктом 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 32 997,63 грн не є співмірною сумі заборгованості «за тілом кредиту» - 4 999,99 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача процентів, розмір яких майже на 600% перевищує розмір боргу по тілу кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Отже, суд погоджується з поясненнями відповідач та її представника та вважає, що позовні вимоги мають бутиобмежені з урахуванням вищевикладених норм законодавства та принципів сумою коштів у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір № 4077838 укладений сторонами 23.10.2023 року, та, відповідно до п. 9.2 Договору його дія продовжилась після набрання чинності цим Законом.

Однак, позивач не привів свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і продовжив нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами, що перевищували максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

Заборгованість відповідачем добровільно на час розгляду справи в суді не погашена.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позов ТОВ «Українські фінансові операції» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10000 грн., що складається з: 4999,99 грн - заборгованість за основним боргом (сумою кредиту), 5000,01 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦК).

Судом встановлено, що позивачем заявлено стягнення з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Згідно з приписами ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідачем подано заяву про зменшення розміру на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що сума в 10000 грн. є значно завищеною, неспівмірною як із ціною позовних вимог та із обсягом реально наданих послуг.

У матеріалах справи міститься копія договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А, укладеного 01.08.2024 між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Євгеном Олександровичем, заявка №4079998 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, детальний опис робіт №4079998 від 10.11.2025, акт №4079998 прийому - передачі виконаних робіт згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Разом з тим, суд бере до уваги, що позовні вимоги позивача задоволені частково, а тому витрати на правничу допомогу необхідно стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто 2600 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача підлягає стягнення судовий збір у сумі 637,50 грн..

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 633, 634, 1050, 1054 - 1055, 1077-1078, 1081 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 81,141, 263, 264, 265, 279, 352 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» суму заборгованості за Договором кредиту №4077838 від 23.10.23 року в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» суму сплаченого судового збору в розмірі 637,50 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 2600 (дві тисячі шістьсот) грн. 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: ТОВ «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851).

Відповідач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя Т.В. Нестеренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua