Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №755/7104/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7104/26

Провадження №: 2/755/7298/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. м. Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Коваленко І.В., при секретарі - Назарової І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 8 000,00 грн щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до закону.

Позов обґрунтований тим, що 09.08.2013 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1828. У шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/7644/24 від 18.06.2024 року шлюб між сторонами розірвано. 20.05.2024 року між сторонами укладено договір про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, реєстровий номер 386, посвідчений приватним нотаріусом Гаріфуліною Я.В. Фактично та відповідно до умов зазначеного договору дитина проживає разом із позивачкою. Позивачка зазначає, що до теперішнього часу самостійно утримувала дитину. За її твердженнями, дитина має хронічні захворювання, зокрема діабетичні порушення, анемію, порушення у системі згортання крові, гострий алергічний риніт та нейрогенний тіковий кашель, у зв`язку з чим потребує постійного медичного нагляду, регулярних обстежень, спеціального харчування та лікування. Зазначає, що стан здоров`я дитини зумовлює збільшення витрат на її утримання, які, на думку позивачки, стають неспівмірними з її поточними доходами. Позивачка також вказує, що відповідач добровільно аліменти не сплачує та матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Разом з тим, за її твердженнями, відповідач є працездатним, має достатній рівень доходу, володіє автомобілем Chevrolet Captiva, відвідує спортивний клуб «Sport Life», офіційно не працевлаштований, має нерегулярні доходи від підробітків та контрактів. Позивачка зазначає, що загальні витрати на утримання дитини становлять близько 28 000,00 грн на місяць та складаються, зокрема, з витрат на харчування, лікування, лікарські засоби, медичні обстеження, засоби гігієни, одяг, взуття, навчання, розвиток, транспортні та інші витрати. На підтвердження понесених витрат позивачкою надано опис чеків та пояснення щодо розрахунку витрат на утримання дитини, а також копії фіскальних чеків. Відповідно до наведеного позивачкою розрахунку, сума витрат за березень 2026 року становить 22 901,26 грн. Крім того, позивачкою враховано медичні витрати, понесені раніше, але, за її твердженнями, використані у березні 2026 року, у сумі 21 349,64 грн, а також інші витрати у сумі 20 511,76 грн. Позивачка зазначає, що загальна сума витрат за період з листопада 2025 року по березень 2026 року становить 64 762,66 грн, а середньомісячні витрати на утримання дитини, за її розрахунком, становлять близько 28 000,00 грн. З урахуванням стану здоров`я дитини, її потреб, матеріального становища сторін та необхідності рівної участі батьків в утриманні дитини позивачка вважає обґрунтованим стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі 8 000,00 грн щомісячно.

01.06.2026 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків не більше ніж три дні з дня отримання ним ухвали.

09.06.2026 року позивачем направлено до суду заяву про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі не отримано, конверт повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобовязання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обовязку суду розглянути справу.

Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частини першої статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно з частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність майна, майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, корпоративних прав, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, розпорядження якими перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи; доведені стягувачем витрати платника аліментів, у тому числі щодо придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.

Також встановлено, що дитина проживає разом із позивачкою, яка фактично здійснює її повсякденне утримання.

Суд враховує, що дитина має стан здоров`я, який потребує відповідного медичного супроводу, що підтверджується наданими до матеріалів справи медичними документами. Зазначена обставина свідчить про наявність у дитини додаткових потреб, пов`язаних із необхідністю медичного контролю, придбання лікарських засобів та проведення відповідних обстежень.

Водночас, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд не може ототожнювати загальну суму всіх понесених позивачкою витрат із розміром щомісячних витрат на утримання дитини.

З наданого позивачкою розрахунку вбачається, що до суми середньомісячних витрат нею включено як поточні витрати на харчування, навчання, зв`язок та комунальні послуги, так і витрати, що мають одноразовий характер, зокрема придбання смартфона вартістю 16 917,00 грн, а також інші витрати, понесені у різні періоди.

Крім того, до розрахунку включено медичні витрати, які, за твердженнями позивачки, були понесені раніше, але використані у березні 2026 року. Таким чином, наведена у позовній заяві сума близько 28 000,00 грн не є фактично понесеною щомісячно сумою витрат на дитину, а є розрахунком, здійсненим позивачкою з урахуванням у тому числі одноразових та понесених у попередні періоди витрат.

Суд бере до уваги надані позивачкою фіскальні чеки як докази понесення відповідних витрат, однак сама по собі наявність таких чеків не свідчить про те, що кожна зазначена у них сума є постійною щомісячною потребою дитини та підлягає врахуванню у визначеному позивачкою розмірі при встановленні аліментів.

Так, серед наданих документів містяться чеки на придбання продуктів харчування, лікарських засобів, засобів гігієни, одягу, взуття, товарів для навчання, а також чеки на придбання смартфона, медичне обстеження, стоматологічні послуги, транспортні та інші витрати. Частина таких витрат має разовий характер або здійснюється періодично, а тому не може бути безумовно прирівняна до щомісячних витрат на утримання дитини.

Також суд враховує, що до розрахунку позивачкою включено комунальні витрати не в повному обсязі, а лише в частині, яку вона визначила як таку, що припадає на дитину, що свідчить про необхідність відокремлення безпосередніх витрат на дитину від загальних витрат домогосподарства.

Разом із тим, суд погоджується з тим, що з огляду на стан здоров`я дитини її потреби є підвищеними, а тому участь відповідача в її утриманні має бути реальною та достатньою.

При визначенні розміру аліментів суд також враховує положення статті 141 Сімейного кодексу України щодо рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини.

Обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків, а тому витрати на забезпечення її потреб не можуть бути покладені виключно на одного з них. При цьому рівність обов`язків батьків не означає механічного розподілу всіх витрат на дитину порівну, оскільки при визначенні розміру аліментів суд враховує сукупність обставин, передбачених статтею 182 Сімейного кодексу України.

Позивачка проживає разом із дитиною та фактично здійснює її повсякденне утримання, забезпечує харчування, лікування, навчання та інші потреби дитини. Відповідач, як батько дитини, також зобов`язаний брати участь у її матеріальному забезпеченні.

Посилання позивачки на те, що відповідач має достатній рівень доходу, володіє автомобілем Chevrolet Captiva, відвідує спортивний клуб «Sport Life», має нерегулярні доходи від підробітків та контрактів, суд оцінює критично, оскільки належних та допустимих доказів розміру доходів відповідача, вартості належного йому майна, фактичних витрат відповідача або інших обставин, які б свідчили про можливість сплати ним аліментів саме у заявленому розмірі 8 000,00 грн щомісячно, матеріали справи не містять.

Саме по собі твердження про наявність у відповідача автомобіля, його спосіб життя чи відвідування спортивного клубу без підтвердження вартості відповідного майна, фактичних доходів та витрат не може бути достатньою підставою для визначення розміру аліментів у заявленій сумі.

При цьому суд враховує, що позивачкою заявлено клопотання про витребування у відповідача копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Chevrolet Captiva. Разом з тим наявність транспортного засобу сама по собі не визначає розміру доходу відповідача та не свідчить про можливість сплати аліментів у конкретному розмірі.

Посилання позивачки на те, що відповідач добровільно не сплачує аліменти та не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, також саме по собі не визначає розміру аліментів, який має бути встановлений судом.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, надані позивачкою документи підтверджують понесення нею окремих витрат на дитину та необхідність додаткової уваги до стану її здоров`я, однак не підтверджують необхідності покладення на відповідача обов`язку зі сплати аліментів саме у розмірі 8 000,00 грн щомісячно.

При цьому суд враховує, що позивачкою заявлено до стягнення аліменти у твердій грошовій сумі, а тому при визначенні їх розміру має бути встановлена конкретна сума, яка відповідатиме потребам дитини та водночас буде співмірною з обов`язком відповідача щодо її утримання.

З урахуванням стану здоров`я дитини, її віку, фактичного проживання з матір`ю, наявності підтверджених витрат на харчування, лікування, лікарські засоби, навчання та інші потреби, а також з урахуванням рівності обов`язків обох батьків щодо утримання дитини, суд приходить до висновку про можливість визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі 5 000,00 грн щомісячно.

Суд вважає, що такий розмір аліментів є достатнім та співмірним розміром участі відповідача в утриманні дитини, забезпечує реальну участь батька у матеріальному забезпеченні дитини та відповідає встановленим у справі обставинам.

При цьому визначення аліментів у розмірі 5 000,00 грн щомісячно не звільняє матір дитини від її власного обов`язку щодо утримання дитини, оскільки відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України обоє батьків мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З огляду на наведене, визначений судом розмір аліментів може бути змінений у разі зміни обставин, які мають істотне значення для визначення їх розміру.

Щодо клопотання позивачки про витребування копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Chevrolet Captiva суд зазначає, що з огляду на встановлені обставини та достатність наявних у справі доказів для вирішення спору, необхідності у витребуванні зазначеного доказу суд не вбачає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує положення п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого позивачі звільняються від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів. У зв`язку з цим судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 141, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 15 травня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття, з подальшою індексацією відповідно до закону.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В.Коваленко