Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №704/586/26 — Тальнівський районний суд Черкаської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Єдиний унікальний номер:704/586/26

Номер провадження 2/704/609/26

02 вересня 2026 року м. Тальне

Тальнівський районний суд Черкаської області в складі: головуючої судді Москаленко І.В., за участю секретаря Рябошапки Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у порядку загального позовного провадження, в залі суду в м.Тальному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2

про виселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про виселення до ОСОБА_2 , пояснивши суду, що остання безпідставно залишається проживати у належному їй на праві приватної власності житловому будинку і не бажає його звільняти у добровільному порядку.

В судове засідання позивачка та її представниця не з`явилися, остання подала письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав і просить їх задовольнити у повному обсязі, а саме: виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з належного ОСОБА_1 на праві приватної власності житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Не заперечують щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за її відсутності суду не подавала.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.280 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду позивачки та її представниці на розгляд справи за відсутності відповідачки, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, оголосивши заяву представниці позивачки, вивчивши матеріали справи в межах наданих доказів, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.04.2026 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12-11).

Згідно відповіді №2662227 від 28.04.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру відсутні відомості про реєстрацію ОСОБА_2 . Також відповідно до інформації наданої виконавчим комітетом Тальнівської міської ради щодо відомостей про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , така інформація відсутня (а.с.18-19).

Отже, як вбачається із досліджених доказів, ОСОБА_2 не зареєстрована в будинку по АДРЕСА_1 .

Як вказує позивачка у позові, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті вона успадкувала будинковолодіння та земельну ділянку, що розташовані АДРЕСА_1 . На даний час має намір ремонтувати будинок, проте, приїхавши до даного будинку не змогла туди потрапити, оскільки в будинку проживає невідома їй особа. ОСОБА_1 викликала працівників поліції, проте особа відмовилась покидати будинок. В подальшому працівниками поліції було з`ясовано, що даною особою є ОСОБА_2 , яка була знайома з її покійним батьком, вони разом зловживали алкогольними напоями, і після смерті батька вона залишилась проживати в будинку.

Однак, на даний час відповідачка не бажає добровільно залишати вказане місце проживання.

Отже, позивачка вказує, що відповідачка створює для неї перешкоди у користуванні власною садибою.

Ст.41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1-2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.4 ст. 6 Закону України «Про основні засади житлової політики»: особи, які не мають доступу до житла, що відповідає мінімальним вимогам до споживчої якості житла, зокрема особи, які потребують соціального захисту, особи, які були змушені залишити своє місце проживання з підстав, що загрожують їхньому життю чи здоров`ю або стану та безпеці займаного житла, інші категорії осіб, визначені законом, мають право на отримання соціального житла на підставі договору оренди соціального житла за доступну орендну плату залежно від рівня доходу особи (сім`ї), домогосподарства та з урахуванням пільг, гарантій і субсидій, на які вони мають право відповідно до закону. Особи, передбачені цією частиною, також можуть набути право власності на житло шляхом використання фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва, придбання та оренди житла.

Згідно ч.2 ст. 34 Закону України «Про основні засади житлової політики» власник або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на житло відповідно до закону.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про основні засади житлової політики» Житло вважається самовільно зайнятим, якщо особа вселилася до житла без належних правових підстав, відпали обставини, що були підставою для надання їй такого житла, та/або особа втратила право користування таким житлом. Вселення до житла без належних правових підстав забороняється. Самовільно зайняте житло підлягає негайному поверненню його власнику або особі, яка користується житлом на законних підставах. Фізична або юридична особа, яка самовільно зайняла житло, зобов`язана привести його у придатний для використання стан і відшкодувати завдані збитки власнику або користувачу житла.

Згідно із ст.33 ЗУ «Про основні засади житлової політики» ніхто не може бути виселений із займаного ним приміщення або обмежений у праві користуватись жилим приміщенням інакше ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч.1 ст.40 ЗУ «Про основні засади житлової політики» спори, пов`язані із захистом права на житло незалежно від форми власності, вирішуються в судовому порядку відповідно до закону.

У постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 753/481/15-ц (провадження № 6-13113цс16), від 09 жовтня 2019 року у справі № 695/2427/16-ц, (провадження № 61-29520св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 523/12186/13-ц (провадження № 61-17372св18) зазначено, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд приходить до висновку, що позивачкою обрано правильний спосіб захисту свого порушеного права, позов є обґрунтованим, а отже таким, що підлягає до задоволення.

З врахуванням того, що позов задовольняється у повному обсязі, то на користь позивачки з відповідачки мають бути стягнути понесені судові витрати (п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з належного ОСОБА_1 на праві приватної власності житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі – 1331 грн. 20 коп.(одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Представниця позивачки: адвокат Тригуб Оксана Миколаївна, 20401, вул. Захисників України, 5, оф.1, м.Тальне, Звенигородського району, Черкаської області.

Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання невідоме.

Суддя І.В. Москаленко