Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №703/3280/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3280/25

2/703/53/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Левчук О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», юридична адреса: 03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6,

до

ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

29.05.2025 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 11 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (надалі «Банк», «Клієнт» «Первісний кредитор») та ОСОБА_1 (надалі «Відповідач», «Позичальник», «Боржник») було укладено Кредитний договір № Р24.21790.004643142 (надалі Кредитний договір).

Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 70192,00 грн. для власних потреб. В свою чергу Позичальник зобов`язується одержати Кредит повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості. Кредит надається строком на 60 місяців. Кредитним договором встановлено розмір процентної ставки 2,0 % річних.

Підписанням відповідного Кредитного договору Позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку).

На виконання умов вказаного договору АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Кредитного договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Всупереч умов Кредитного договору Відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Додатково позивач повідомляє, що 11 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-001-040229-18-980. Відповідно до розділу 3 кредитного договору, банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 7000 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за означеними вище Кредитними договорами до відповідача, то ТОВ «Свеа Фінанс» як позивач обґрунтовує це тим, що 25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна»), було укладено договір факторингу №01.02-31/23 (далі Договір факторингу). Відповідно до розділу 2 Договору факторингу, АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників.

Зокрема, за Договором факторингу АТ «Ідея Банк» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за кредитними договорами № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року та №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року.

У цьому контексті позивач зазначає, що до Договору факторингу було складено 3 (три) Реєстри боржників: Реєстр Боржників №1, Реєстр Боржників №2 і Реєстр Боржників №3, які є дуже об`ємними документами і стосуються прав вимог за 11 794 кредитними договорами. У зв`язку із цим, на підтвердження наведеної інформації, позивачем додано до позову копії першої і останньої сторінок відповідних Реєстрів боржників, які стосуються саме заборгованостей ОСОБА_1 за кредитними договорами № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року та №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року.

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк», а на сьогодні перед ТОВ «Свеа Фінанс» як правонаступника Банку, станом на дату подачі позову, складає: заборгованість за основним боргом 63451 грн. 91 коп., заборгованість за відсотками 4134 грн. 76 коп. та заборгованість за іншими процентними платежами 88337 грн. 26 коп., а всього 155923 грн. 93 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 складає: заборгованість за основним боргом 7000 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками 11565 грн. 43 коп. та заборгованість за іншими процентними платежами 00 грн. 00 коп., а всього 18565 грн. 43 коп.

З огляду на викладене ТОВ «Свеа Фінанс» просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року та №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року у загальній сумі 174489 грн. 36 коп. та судові витрати.

Відповідно до автоматичного розподілу справ 29.05.2025 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Ухвалою судді від 06.06.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.81).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідачка ОСОБА_1 надала до суду відзив в якому вказала, що встановлення в договорі комісії за обслуговування кредиту та відповідні нарахування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення мотивує тим, що банк нарахував їй щомісячну плату за обслуговування кредиту, яка за законом повинна надаватись безкоштовно, вважає, що положення кредитного договору, які встановлюють нарахування даної плати є нікчемними. Окрім того вказала, що банком не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які їй було надано та за які вона щомісячно має здійснювати оплату, а тому вважає, такі вимоги не законними. Підсумовуючи, вказала, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню за кредитними договорами № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року та №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року становить 55639,63 грн. Крім того, ОСОБА_1 надала суду заяву, в якій просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності та на цій підставі відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Р24.21790.004643142, відповідно до п.1.1-1.3 якого сторони обумовили суму кредиту 70192,00 грн, процентну ставку 1,99% річних від залишкової суми кредиту, та строк кредиту - 60 місяців.

Крім того, у п.1.4-1.6 Кредитного договору сторони обумовили, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором та договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата.

Згідно п.2.1 Кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 60 щомісячних внесках включно до 11 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.

На підтвердження договірних відносин, які виникли між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 позивачем надано власноручно підписані відповідачем документи: Кредитний договір №Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року; Заяву від 11 грудня 2018 року про акцепт на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея банк»; Паспорт споживчого кредиту; Заяву від 11 грудня 2018 року на приєднання до договору добровільного страхування життя; Анкету - опитувальник клієнта фізичної особи ОСОБА_1 , яка містить особисті дані позичальника та письмову згоду фізичної особи суб`єкта кредитної історії ОСОБА_1 .

Із безпосередньо дослідженого Кредитного договору суд встановив, що у ньому містяться реквізити позичальниці, а також підпис останньої, яким підтверджується факт отримання нею оригіналу цього договору.

Крім того, із дослідженого паспорту споживчого кредиту суд встановив, що між сторонами означеного правочину обумовлено порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність внесення, а також розмір платежів та додаткових і супутніх послуг кредитодавця, зокрема: відкриття пакету послуг, плата за обслуговування кредитної заборгованості.

Факт отримання відповідачкою ОСОБА_1 від АТ «Ідея Банк» грошових коштів в сумі 70192,00 грн. не оспорюється, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доведенню в судовому засіданні не підлягає.

Крім того, 11 грудня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-001-040229-18-980.

Як вбачається із змісту вищевказаної угоди, відповідно до пункту 3 кредитного договору, банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн.

Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 7 000,00 грн. Визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснює банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних.

Підписанням відповідного кредитного договору позичальник також приєднався до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла станом на дату укладення договору, і яка розміщена за посиланням https:/ideabank.ua/uk/about/public-contracts) та підтвердив свою обізнаність про умови та тарифи банку.

З довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року, станом на 25 липня 2023 року, що підготовлена АТ «Ідея Банк», суд встановив, що заборгованість відповідачки перед означеною банківською установою згідно Кредитного договору становить 155923 грн. 93 коп., з яких 63451 грн. 91 коп. заборгованість за основним боргом, 4134 грн. 76 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та 88337 грн. 26 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с.22).

В свою чергу, з довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року вбачається, що заборгованість останньої складає: 18565 грн. 43 коп., з яких 7000 грн. 00 коп. заборгованість за основним боргом, 11565 грн. 43 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с.36).

Водночас із договору факторингу №01.02-31/23 від 25 липня 2023 року суд встановив, що АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» уклали договір, предметом якого є передача (відступ) АТ «Ідея Банк» як клієнтом ТОВ «Росвен Інвест Україна» як фактору своїх прав вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що визначені в Реєстрі боржників, а фактор набуває прав вимоги за означеними договорами. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною Договору факторингу (п.2.1).

З копії платіжної інструкції № 9217 від 26 липня 2023 року, вбачається, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплатило АТ «Ідея Банк» 11963508 грн, як плату за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу.

Із витягу з Реєстру боржників №3 до Договору факторингу від 25 липня 2023 року № 01.02-31/23 вбачається, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року: 63451 грн. 91 коп. заборгованість за основним боргом, 4134 грн. 76 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та 88337 грн. 26 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями, а всього 155923 грн. 93 коп (а.с.55).

Також, з витягу з Реєстру боржників №3 до Договору факторингу від 25 липня 2023 року № 01.02-31/23 судом встановлено, що ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року: 7000 грн. 00 коп. заборгованість за основним боргом, 11565 грн. 43 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, а всього 18565 грн. 43 коп (а.с.56).

На підставі рішення Свеа Економі Кіпр Лімітед №1 від 25 березня 2024 року, як єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна», ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс».

Суд, безпосередньо дослідивши усі матеріали справи, врахувавши заперечення відповідачки, дійшов висновку, що заборгованість за кредитними договорами підлягає до стягнення, однак без врахування заборгованості за іншими процентними платежами з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно із ч. 1ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За встановлених обставин, на підставі досліджених матеріалів цивільної справи, враховуючи викладені вище норми матеріального права, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за угодою, а також не у повній мірі виконував означені зобов`язання за кредитними договорами, не повернувши кредитодавцю основну суму боргу та відсотки за користування кредитом, тому факт порушення умов означених договорів зі сторони відповідача є доведеним стороною позивача.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачкою не надано суду жодних доказів як неотримання нею 11 грудня 2018 року кредиту від АТ «Ідея Банк» грошових коштів за Кредитними договорами № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року та №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання їх умов у передбачені строки.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним як первинному кредитодавцю АТ «Ідеа Банк», так і його правонаступнику ТОВ «Свеа Фінанс, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідачки заборгованості за кредитним договором № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року: 63451 грн. 91 коп. заборгованість за основним боргом, 4134 грн. 76 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками та за кредитним договором №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року: 7000 грн. 00 коп. заборгованість за основним боргом, 11565 грн. 43 коп. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за іншими процентними платежами, що нараховані позивачем за Кредитним договором № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року, в сумі 88337 грн. 26 коп., суд зазначає наступне.

Так, із мотивувальної частини позовної заяви суд встановив, що сума 88337 грн. 26 коп. позивачем визначена як заборгованість за іншими процентними платежами. Проте, згідно дослідженої судом копії довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року станом на 25 липня 2023 року, що підготовлена АТ «Ідея Банк», суд встановив, що кошти в сумі 88337 грн. 26 коп. є заборгованістю за нарахованими та несплаченими комісіями.

У цьому контексті суд звертає увагу, що у мотивувальній частині позивачем не зазначено обґрунтування даної позовної вимоги з огляду на умови Кредитного договору, якими його сторони обумовили інші процентні платежі і які конкретно, що позивачем пред`явлені до стягнення із відповідачки в зазначеній сумі.

Відповідно до п. 1.4 Кредитного договору, за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Відповідно до п.2 Розділу 4 Паспорту споживчого кредиту до Кредитного договору, плата за обслуговування кредитної заборгованості складає 3,20% щомісячно від початкової суми кредиту.

Разом з тим, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

У ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію.

Водночас, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

При цьому, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Зокрема, згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування (управління) кредитом може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку, відповідно до ч.1 ст. 11 Закону, така інформація надається безоплатно.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 (п.31.29) та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі № 204/224/21.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які підтверджували б той факт, що відповідачці щомісячно надавалися будь-які послуги, погоджені нею, за які встановлено нарахування комісії, чи певна інформація щодо кредиту та що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями.

Із виписки до кредитного договору № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року убачається, що ОСОБА_1 16.01.2019, 11.02.2019, 12.03.2019, 11.04.2019, 11.05.2019, 11.06.2019, 11.07.2019, 12.08.2019, 12.09.2019, 11.10.2019, 15.10.2019, 11.11.2019, 12.11.2019, 11.12.2019, 13.12.2019 сплачено загалом 30511 грн. 83 коп. на погашення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

Оскільки суд дійшов висновку про неправомірність нарахування комісії за обслуговування кредиту, грошові кошти у розмірі 30511 грн. 83 коп., сплачені відповідачем та зараховані кредитодавцем у рахунок її погашення, підлягають зарахуванню в рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року, а саме на погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами у порядку, встановленому законом та умовами договору.

Таким чином, з виписок до кредитних договорів встановлено, що позивачем виконані його зобов`язання за цими кредитними договорами та надані обумовлені договорами кредитні кошти. Також, з цих виписок вбачається, що відповідачка належним чином свої кредитні зобов`язання з погашення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого по ним виникла кредитна заборгованість. У відзиві на позов відповідачка не заперечувала обставини щодо неналежного виконання нею умов договорів щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Зважаючи на викладене, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитними договорами № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року та №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року у загальному розмірі 55640 грн. 27 коп.

Щодо заяви відповідачки ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 258 ЦК України визначає, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ч.1 та ч.5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з цим, відповідно до п.12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України (в редакції, чинній до 04 вересня 2025 року), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи, що з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року та по 04 вересня 2025 року перебіг строків позовної давності був зупинений, суд приходить до висновку, що строк позовної давності звернення позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитними договорами № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року та №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року, не був пропущений, внаслідок чого правові підстави для застосування строку позовної давності у даній справі відсутні.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №88 від 01.05.2025 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2422 гривні 40 копійок.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Свеа Фінанс» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 772 грн. 44 коп.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221), заборгованість за кредитними договорами № Р24.21790.004643142 від 11 грудня 2018 року та №С-001-040229-18-980 від 11 грудня 2018 року у загальній сумі 55640 грн. 27 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ 37616221), судові витрати по сплаті судового збору в сумі 772 грн. 44 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Левчук