Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №711/2777/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2777/26

Номер провадження2/711/1974/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., за участі представника позивача Могилея С.В., представника відповідача Шкварко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Могилей Сергій Володимирович до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обгрунтовує тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2023 року у цивільній справі №711/3988/21, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2011 р.в., кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль марки «ПАЗ 3205-110», 2002 р.в., кузов № НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , човен марки «KARAVAN BAYLINER 175 BR», 2008 року випуску, реєстраційний номер « НОМЕР_7 », визнавши за ними право власності по частині кожному.

Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки - «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 464900,00 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на: автомобіль марки - «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2011 р.в., кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 418,200 грн.; автомобіль марки «ПАЗ 3205-110», 2002 р.в., кузов № НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 62100 гривень та човен марки «KARAVAN BAYLINER 175 BR», 2008 року випуску, реєстраційний номер « НОМЕР_7 », вартістю 375600,00 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20.06.2023 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.03.2023 змінено в частині визначення розміру компенсації частки у спільному майні подружжя, зазначено, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 має бути стягнуто 116 000,00 грн. а в стягненні компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відмовлено.

У решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.03.2023 у даній справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2024 року у цивільній справі №711/3988/21 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Таким чином, згідно з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси по цивільній справі №711/3988/21, яке набрало законної сили за ОСОБА_1 визнано право власності на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 464900,00 грн.

Проте, ОСОБА_2 вказаний автомобіль до цього часу його власнику ОСОБА_1 не переданий, останній ухиляється від його передачі, у тому числі і з метою державної реєстрації вказаного транспортного засобу на ім`я позивачки. Крім цього, відповідач, категорично відмовляється передати позивачці свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а саме на автомобіль марки - «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , фактично такими протиправними діями порушує право власності останньої, всупереч прийнятому рішенню суду.

18.02.2026р. на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, шляхом поштового рекомендованого відправлення №1800212779261, представником Позивачки було направлено вимогу про повернення транспортного засобу (докази надаються).

Станом на момент подання цього позову вказана вимога відповідачем свідомо не отримана і повернулася відправнику без реагування (докази надаються).

Враховуючи вищезазначене єдиним належним способом захисту порушеного права власності позивачки на автомобіль марки - «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 464900,00 грн. є звернення до суду з позовом про його витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

Просить суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та зобов`язати передати власнику ОСОБА_1 у володіння належний їй транспортний засіб, автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 та свідоцтво про його реєстрацію. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.03.2026 року відкрите загальне позовне провадження у справі.

02.04.2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що позивачка вказує, що відповідач ухиляється від передачі спірного автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим перешкоджає здійсненню державної реєстрації автомобіля на ім`я позивачки та порушує право власності останньої.

Вказані обставини не відповідають дійсності.

Відповідач не користується і не утримує спірний автомобіль з моменту набуття права власності позивачкою.

Представник відповідача 30.03.2026 року листом повідомив останнє відоме місце знаходження автомобіля.

Твердження про те, що позивачка не може зареєструвати право власності на автомобіль є помилковим з огляду на наступне. Відповідно до пункту 8 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, а також правомірність придбання, отримання, транспортних засобів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є оформлені в установленому порядку: копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17 зробила висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Таким чином відсутність технічного паспорту не перешкоджає в реєстрації права власності на автомобіль за позивачкою, отже і відсутнє порушене право останньої.

Щодо позовної вимоги про витребування автомобіля.

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181цс18 зроблено висновок, що для витребування майна з чужого незаконного володіння рухому річ, суд має встановити факт фізичного утримання.

Відповідач за першою вимогою позивачки повідомив останнє відоме місцезнаходження автомобіля та реєстраційних документів. Вказані обставини свідчать про те, що автомобіль не перебуває у володінні відповідача.

В свою чергу позивачка не надала належних та допустимих доказів, які б доводили факт фізичного утримання автомобіля відповідачем.

Позовна вимоги про зобов`язання передати автомобіль є неефективним способом захисту. Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 183/1617/16 зробила висновок про те що, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові (пункт постанови 144).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (пункт 146 постанови).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.05.2026 року закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 березня 2023 року у цивільній справі №711/3988/21, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2011 р.в., кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , автомобіль марки «ПАЗ 3205-110», 2002 р.в., кузов № НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , човен марки «KARAVAN BAYLINER 175 BR», 2008 року випуску, реєстраційний номер « НОМЕР_7 », визнавши за ними право власності по частині кожному.

Здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки - «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 464900,00 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на: автомобіль марки - «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2011 р.в., кузов № НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 418,200 грн.; автомобіль марки «ПАЗ 3205-110», 2002 р.в., кузов № НОМЕР_5 , д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 62100 гривень та човен марки «KARAVAN BAYLINER 175 BR», 2008 року випуску, реєстраційний номер « НОМЕР_7 », вартістю 375600,00 грн.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20.06.2023 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.03.2023 змінено в частині визначення розміру компенсації частки у спільному майні подружжя, зазначено, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 має бути стягнуто 116 000,00 грн. а в стягненні компенсації з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відмовлено.

У решті рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 16.03.2023 у даній справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 29.05.2024 року у цивільній справі №711/3988/21 касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Відповідно дост.41 Конституції України, ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України врегульовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, право власності ОСОБА_1 на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 464900,00 грн. підтверджується рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.03.2023 року, яке набрало законної сили 20.06.2023 року.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечує набуття права власності позивача на спірний автомобіль з 20.06.2023 року.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права на володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння врегульовано ст.387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цивільним кодексом передбачені засади захисту права власності, зокрема ст.387 ЦК України надає власнику право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ в своєму листі « Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» від 28 січня 2013 року за №24-150/0/4-13 роз`яснив, що крім зобов`язальних, існують також речові способи захисту права власності. До речових способів захисту права власності належать позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, позови про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння і позови про визнання права власності.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» власник має право витребувати своє майно від особи, яка, незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також, відповідно до правового висновку Верховного суду викладеного у постанові Касаційного цивільного суду від 25.05.2020 у справі №279/641/17, майно може бути повернуте за позовом власника про його витребування на підставі статті 387 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених в цій статті та відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Як вбачається з листа територіального сервісного центру МВС №7141 (ТСЦ МВС №7141) від 06.02.2026 року, який наданий на адвокатський запит адвоката Могилея С.В. від 03.02.2026 року, за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 : 13.04.2016 року зареєстрований транспортний засіб «MERCEDES-BENZ SPRINTER», (2012 р.в.),100 – Первинна реєстрація б/в ТЗ придбаного в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону (ТСЦ 7141).

Суд звертає увагу на те, що в адвокатському запиті від 03.02.2026 року представник позивача адвокат Могилей С.В. просить повідомити чи зареєстрований, станом на момент подання цього адвокатського запиту автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 за ОСОБА_2 .

А тому, відомості які зазначені в листі ТСЦ МВС №7141 від 06.02.2026 року стосуються саме автомобіля «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .

Як вбачається з листа представника відповідача адвоката Шкварко В.В. від 31.03.2026 року, вона повідомила представника позивача адвоката Могилея С.В. про те, що ОСОБА_2 з 20.06.2023 року не користується спірним автомобілем. Останнє відоме місце знаходження автомобіля та його реєстраційних документів: АДРЕСА_1 . Також було рекомендовано звернутися до власника вказаного домоволодіння ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник відповідача пояснила суду, що ОСОБА_3 є матір`ю відповідача. Відповідач до 20.06.2023 року приїхав до матері на спірному автомобілі та залишив його там, оскільки з цього числа він не міг користуватися автомобілем, у зв`язку з набранням судовим рішенням законної сили

Так, правове регулювання відносин, пов`язаних з володіння та користування транспортним засобом, закріплене у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (надалі - Порядок), затверджених постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998р. (надалі - Порядок).

Пункт 1 Порядку передбачає, що на території України встановлено єдину процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі ТЗ), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").

Документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема, оформлене в установленому порядку копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

Відповідно д о п.33 Порядку, перереєстрація транспортних засобів проводиться в разі отримання свідоцтва про реєстрацію (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення його на бланку) замість утраченого або непридатного для користування, зміни їх власників, встановлення або припинення права узуфрукта державного/комунального майна на транспортний засіб, місця реєстрації або найменування власників - юридичних осіб (крім зміни найменування юридичної особи у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв`язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство), адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або прізвища, власного імені, по батькові (за наявності) фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі заміни номерних знаків, отримання чи перезакріплення індивідуальних номерних знаків, зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Згідно з Положенням про територіальний сервісний центр МВС на них покладено повноваження щодо скасування в установленому законодавством України порядку реєстрації/обліку транспортних засобів.

Стаття 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачає, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Таким чином, регіональні сервісні центри проводять комплекс заходів, пов`язаних з проведенням державної реєстрації (перереєстрації) та зняттям з обліку транспортних засобів.

Законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який нерозривно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу у відповідних органах (висновок викладений у у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 166/817/22).

З системного аналізу наведених правових норм чинного законодавства слідує, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

У відзиві на позовну заяву представник відповідач посилається на висновок, який викладений в постанові ВП ВС від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17, згідно з яким, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Так, у вказаній постанові зазначено, що пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( пункт 4.16. постанови).

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (пункт 4.17. постанови)

Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно (п.4.18. постанови).

Слід зазначити, що предметом спору у справі № 911/3594/17 є визнання протиправним та скасування рішення від 14 липня 2017 року № 58, і висновки, які зроблені ВП ВС у цій справі стосуються нерухомого майна.

У справі яка розглядається предметом спору є витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння, а тому висновки, які викладені у постанові ВП ВС ВП ВС від 12.03.2019 року не враховуються судом під час розгляду цієї справи.

Також, з аналогічних підстав судом не враховуються висновки, викладені у постанові ВП ВС від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, предметом спору в якій було визнання осіб такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі, їх виселення та зняття з реєстрації.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 року у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі №910/2861/18).

Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідач утримуючи автомобіль «MERCEDES-BENZ SPRINTER», 2012 р.в., кузов № НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 на території домоволодіння своєї матері, доступ до якого обмежений для позивача, та достовірно знаючи що вказаний автомобіль належить позивачу, чинить перешкоди останньому щодо володіння, користування та розпорядження рухомим майном.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про задволення позовної вимоги про витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 у володіння належний їй транспортний засіб – автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER» 2012 року випуску, кузов НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 та свідоцтво про його реєстрацію.

Щодо вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 та зобов`язання передати власнику ОСОБА_1 у володіння належний їй транспортний засіб, то вказана вимога не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, в разі набрання законної сили рішення суду про витребування майна з чужого незаконного володіння, державний виконавець, у відповідності до ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1331,50 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 19.03.2026 року.

На підставі наведеного, ст. 316,317,321,387 ЦК України, керуючись ст.ст. ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь власника ОСОБА_1 у володіння належний їй транспортний засіб – автомобіль марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER» 2012 року випуску, кузов НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 та свідоцтво про його реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,50 грн. судового збору

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 17.08.2026 року.

Головуючий: Р. В. Демчик