Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №556/2208/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2208/26

Номер провадження 2/556/1371/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.09.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Котик Л.О.,

при секретарі Соловей Г.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача- ОСОБА_3 .

Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме:

- квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на квартиру від 03.05.1993 року, технічним паспортом на квартиру та рішенням виконавчого комітету Довговільської сільської ради від 30.01.2007 року №4 “Про перейменування вулиць с.Довговоля”:

- земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,08 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №247599;

- земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,59 га та 1,87 га, які розташовані на території Довговільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області (на даний час - Володимирецької селищної ради Рівнеснької області), що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серія РВ №044368, 050106.

На випадок своєї смерті спадкодавиця залишила заповіт, посвідчений 06.02.2019 року сільським головою Довговільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області Федорчуком А.І.

Згідно заповіту ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: " житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0800 га в АДРЕСА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №247599 виданий 26.04.2010 року); земельні частки (паї), (державний акт на право власності на земельну ділянку серії РВ №044368, РВ №050106, від 11.09.2003 року); заповіла своїм онукам в рівних частинах: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ".

Позивачка прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1258 ЦК України, оскільки проживала на час смерті із спадкодавицею, що підтверджується довідкою Володимирецької селищної ради Рівнеснької області від 09.06.2025 року №367.

Спадкову справі після смерті спадкодавиці не заведено.

Інша спадкоємиця за заповітом спадщину теж прийняла, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 – померла. Після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_2 .

Спадковим майном є квартира АДРЕСА_1 . А в заповіті вказано житловий будинок з надвірними будівлями за такою адресою. Відповідно, нотаріус не може видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки дані, зазначені у заповіті не співпадають з документами про нерухоме майно спадкодавця.

У заповіті також вказано, що спадкодавиця заповідає свої земельні частки (паї).

За наслідками виділення земельних часток (пайїв) у натурі оформлювався Державний акт на право приватної власності на землю як правовстановлюючий документ. Право на земельну частку (пай) посвідчувалося сертифікатом, а право власності на земельну ділянку - державним актом.

Відповідно, нотаріус не може видати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки із тексту заповіту не випливає, що зазначена в заповіті земельна частка (пай) є саме земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,60 га.

Нотаріус повідомила про необхідність тлумачення даного заповіту. Відповідно, нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Таким чином, позивачу рекомендовано звернутись до суду з приводу тлумачення заповіту.

На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити.

Вказаний позов надійшов до Володимирецького районного суду Рівненської області 23 липня 2026 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не з`явився, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення із наступних підстав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 .

Факт родинних відносин спадкодавиці та ОСОБА_1 підтверджується: свідоцтвом про шлюб позивача, серії НОМЕР_2 , де її дошлюбне прізвище “ ОСОБА_5 ”; свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 , де її батьком записаний - ОСОБА_6 ; свідоцтвом про народження батька, серії НОМЕР_4 , де його матір`ю записана - ОСОБА_3 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений 06.02.2019 сільським головою Довговільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області Федорчуком А.І., яким спадкодавиця на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: " житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0800 га в АДРЕСА_1 (державний актна право власності на земельну ділянку серії ЯИ №247599 виданий 26.04.2010 року); земельні частки (паї), (державний акт на право власності на земельну ділянку серії РВ №044368, РВ №050106, від 11.09.2003 року); заповіла своїм онукам в рівних частинах: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ".

ОСОБА_1 прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1258 ЦК України, оскільки проживала на час смерті із спадкодавицею, що підтверджується довідкою Володимирецької селищної ради Рівнеснької області №367 від 09.06.2025.

Спадкову справі після смерті спадкодавиці не заведено, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру №85332574 від 21.05.2026.

ОСОБА_4 , інша спадкоємиця за заповітом спадщину також прийняла, однак ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_5 .

Після її смерті спадщину прийняла ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №84550473 від 18.03.2026.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 25.05.2026 року №29-17-0.2,2-2660/2-26 ОСОБА_3 було видано сертифікат на земельну частку (пай) серія РВ №0144264. Взамін даного сертифікату були видані Державні акти на право власності на земельну ділянку серія РВ №050106, 044368.

Відповідно до роз`яснення держаного нотаріуса Володимирецької державної нотаріальної контори Рівненської області №364/01-16 від 21 травня 2026 року, згідно п.4.15 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №295/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків. передбачених пунктом 3 глави 7 розділу 1 цього Порядку.

ОСОБА_1 був наданий заповіт ОСОБА_3 , посвідчений сільським головою Довговільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області Федорчуком А.Г. 06 лютого 2019 року, згідно якого вона на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: "житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0800 га в АДРЕСА_1 . Володимирецького району Рівненської області (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №247599 виданий 26.04.2010 року): земельні частки (паї) (державний акт на право власності на земельну ділянку серії РВ №044368. PB №050106 від 11.09.2003 року».

Розглянувши пред`явлені документи на майно, а саме: свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . с.Довоговоля від 03.05.1993, Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯИ №247599 від 26.04.2010, Державні акти на право власності на земельну ділянку серії РВ №050106 та №044368 від 11.09.2003 року, вважає за необхідне роз`яснити, що нотаріус не може взяти до уваги тлумачення заповіту ОСОБА_1 , здійснене спадкоємицею за заповітом про те, що під житловим будинком з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 мається на увазі квартира АДРЕСА_1 , а також що зазначені в заповіті земельні частки (паї) є саме земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства розміром 1.87 га та 1.59 га.

З метою тлумачення заповіту ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.02.2019 в частині заповіданого майна рекомендовано звернутися до суду.

Згідно Виписки з інвентаризайційних матеріалів, замовником якої є ОСОБА_1 , власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Відповідно до Державних актів на прав власності на земельну ділянку, серії РВ №044368, РВ №050106, від 11.09.2003 року, власником земельних ділянок є ОСОБА_3 .

Таким чином, ОСОБА_3 заповіла вищевказану квартиру та земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,59 га та 1,87 га, розташовані на території Довговільської сільської ради Рівненської області.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо заповіт містить суперечливі положення, за вимогою заінтересованих осіб застосовується тлумачення заповіту (ст.1256 ЦК) за умови, якщо відсутні підстави визнання заповіту недійсним, тобто тлумаченню підлягає лише дійсний заповіт. Для тлумачення змісту заповіту застосовуються також загальні правила тлумачення змісту правочинів встановлені ст.213 ЦК.

Згідно статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213цього Кодексу.

У статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. (Постанова Верховного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц та від 01 травня 2024 року у справі №501/4300/19)

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

З правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 30 липня 2020 року в справі № 378/1160/15-ц убачається, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При цьому, частина друга статті 213 ЦК України, не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне, розтлумачити заповіт без внесення змін у його зміст відповідно до ст.213 ЦК України, виходячи з волі ОСОБА_3 , згідно заповіту від 06 лютого 2019 року, а саме вважати, що заповідане майно у вигляді “житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 ” слід тлумачити як “квартири АДРЕСА_1 ”, а «земельні частки (паї), (державний акт на право власності на земельну ділянку серії РВ №044368, РВ №050106, від 11.09.2003 року)» слід тлумачити як «земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,59 га та 1,87 га, розташовані на території Довговільської сільської ради Рівненської області (Державні акти на право власності на земельну ділянку РВ №044368, РВ №050106, від 11.09.2003 року).

Вирішуючи питання тлумачення правочину судом враховується, що цивільне судочинство направлене на захист прав та інтересів громадян.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з метою реалізації спадкових прав між спадкоємцями.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

А як в ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15-16, 213, 216, 1216, 1218, 1219, 1256 ЦК України , ст.ст. 2-13, 81, 89, 206, 258 - 259, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про тлумачення заповіту, задовольнити.

Здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого сільським головою Довговільської сільської ради Володимирецького району Рівненської області 06 лютого 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3.

Вважати, що заповідане майно у вигляді “житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_2 ” слід тлумачити як “квартири АДРЕСА_1 ”, а «земельні частки (паї), (державний акт на право власності на земельну ділянку серії РВ №044368, РВ №050106, від 11.09.2003 року)» слід тлумачити як «земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,59 га та 1,87 га, розташовані на території Довговільської сільської ради Рівненської області (Державні акти на право власності на земельну ділянку РВ №044368, РВ №050106, від 11.09.2003 року).

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Котик Л.О.

Відомості сторін по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає – АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання згідно відповіді з ЄДДР за адресою – АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .