Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №366/2301/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2301/26

Провадження № 3/366/1173/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.08.2026 року селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2026 до Іванківського районного суду Київської області надійшов протокол та матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В. Розгляд справи призначено на 27.08.2026.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Крім цього, суд зауважує, що ОСОБА_1 достовірно було відомо про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується підписом в протоколі про адміністративне правопорушення, проте станом розгляду справи він не цікавився, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не зверталася.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з`явилася в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, суддя розцінює неявку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності неповажною та приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 917833 від 18.08.2026, складеного ПОГ СВГ ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Швораком А.В.: 21.07.2026 близько 03 год. 50 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинила насильство в сім`ї, а саме ображала брутальною лайкою свою сестру ОСОБА_2 , внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 3. ст. 173-2 КУпАП.

На підтвердження викладених обставин до протоколу про адміністративне правопорушення надано наступні докази: письмові пояснення ОСОБА_2 письмові пояснення ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_3 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України ОСОБА_1 , електронний рапорт, постанова Іванківського районного суду Київської області від 08.05.2026 по справі № 366/1061/26, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене повторно протягом року.

Отже, зі змісту диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП слідує, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства на даний час настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого і дане правопорушення вчинене повторно протягом року.

Повторність вчинення правопорушення ОСОБА_1 підтверджено постановою Іванківського районного суду Київської області від 08.05.2026 по справі № 366/1061/26.

Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі.

Відповідно до статті 256КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема дата і місце його складення, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 254КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено працівниками поліції 18.08.2026 в той час, як подія, викладена в протоколі, відбулася 21.07.2026.

Відповідно до електронного рапорту, який наявний в матеріалах справи: прибувши на місце події було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завдали тілесні ушкодження ОСОБА_1 .. На місці події було викликано ЕМД. ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою щодо отримання направлення на СМЕ, опитано учасників події.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 було виявлено 21.07.2026.

Однак як вбачається з матеріалів справи, протокол відносно ОСОБА_1 складений лише через двадцять вісім днів після самого вчинення інкримінованого їй адміністративного правопорушення та виявлення самої ОСОБА_1 , а відтак складений з порушенням вимог законодавства, без обґрунтованих та законних підстав недотримання двадцятичотирьохгодинного строку для його складення, а тому є недопустимим доказом.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Повернення протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи для доопрацювання у даному випадку суперечитиме частині першій статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини («Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» ( рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), оскільки свідчитиме про збирання судом доказів винуватості відносно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на вказане, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У зв`язку із закриттям провадження у справі судовий збір з ОСОБА_1 не стягується.

Керуючись ст. 24, 33, 34, 35 40-1, 173-2, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 31.10.2022) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Віталій МОВЧАН