Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №362/5014/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/5014/26

Провадження 3/362/1604/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП

встановив:

12.06.2026 о 10:26 год. на а/д М-05 «Київ - Одеса» 25 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110217, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя) та, у порушення вимог п. 2.5 ПДР України, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у найближчому закладі охорони здоров`я КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» у лікаря-нарколога відмовився.

ОСОБА_1 у судовому засіданні 03.08.2026 категорично заперечив факт своєї винуватості у поставленому в провину правопорушенні. Вказав, що 12.06.2026 керував автомобілем та його зупинили поліцейські. Вони наполягали про наявність ознак наркотичного сп`яніння через тремтіння рук. Наголосив, що є учасником бойових дій, руки дійсно трусяться, однак не через вживання наркотичних засобів. Наголосив, що поліцейські насміхалися з нього через відсутність зубів, які втратив на війні. Потім поліцейські запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, який знаходиться у м. Біла Церква. Він, ОСОБА_1 , був не проти пройти такий огляд, однак не бажав залишати свій автомобіль, який поліцейські не дозволити перепаркувати. Також йому було незрозуміло як повернеться з медичного закладу на місце події. До того ж не бажав їхати аж до м. Біла Церква через віддаленість цього населеного пункту. Тому і відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Наголосив, що є військовослужбовцем, того дня перебував у відпустці. Запевнив суд, що наркотичні речовини не вживає.

03.08.2026 ОСОБА_1 просив оголосити перерву у розгляді справи з огляду на необхідність залучення захисника. 17.08.2026 письмове клопотання з аналогічним змістом надійшло на адресу суду.

01.09.2026 ОСОБА_1 знову звернувся до суду із письмовим клопотанням про перенесення розгляду справи через зайнятість на військовій службі.

Суд зауважує, що неодноразові клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду цієї справи було задоволено, а свої пояснення щодо обставин справи та складеного протоколу ним було надано. До того ж суд зауважує, що у часовому проміжку 03.08.2026-01.09.2026 жодних клопотань від захисника ОСОБА_1 , якого бажав залучити, до суду не надходило.

Так, у п.14 Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачена обов`язкова участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

Отже, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали матеріалів справи у їх сукупності, суд встановив таке.

Щодо правого регулювання порядку проходження огляну на стан сп`яніння та застосування правових норм до обставин цієї справи.

Диспозицiєю ч. 1 cт. 130 КУпAП передбачено відповідальність за:

1) кeрування трaнспортними зaсобами особами в cтані aлкогольного, нaркотичного чи іншого сп`янiння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу кeрування трaнспортним засoбом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лiкарських препаратів;

3) вiдмову oсоби, яка кeрує тpанспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан aлкогольного, нaркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лiкарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, а й встановлено обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння регулюється ст. 266 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і деталізують норми цієї статті: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (надалі – Порядок №1103); Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі – Інструкція № 1452/735).

Ці нормативно-правові акти передбачають два види огляду: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і лікарем закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.12 розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» чітко передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У пункті 4 розділу I Інструкції № 1452/735 перелічені такі ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Тобто, законодавством чітко передбачено, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно в закладі охорони здоров`я, при цьому, поліцейські зобов`язані забезпечити направлення водія до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану при цьому жодного огляду вони не мають права проводити.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, альтернативу містить фіксування процедури проведення огляду або ж відмови від такої. Таке фіксування відбувається на наявний у поліцейського спеціальний технічний засіб відеозапису, а разі його відсутності – у присутності двох свідків.

У випадку, що розглядається, поліцейський фіксував відмову водія від проходження огляду на технічний засіб, водночас і наявні пояснення свідків.

Судом досліджено відеозапис події правопорушення, що відображений на електронному диску, долученому до матеріалів справи і переглянутому в судовому засіданні, зокрема:

-відеофайл на диску, де зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 та його зупинка працівниками поліції. Після зупинки працівники поліції повідомляють водія ОСОБА_1 про причину зупинки (відсутність страховки) та перевіряють документи. Під час спілкування працівники поліції вказують водію ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки наркотичного сп`яніння та пропонують пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога. Працівники поліції перевіряють виявлені ознаки наркотичного сп`яніння (тремтіння пальців рук, реакцію зіниць на світло) та в чергове пропонують пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря-нарколога. Водію ОСОБА_1 роз`яснюють процедуру такого огляду та наслідки відмови. В чергове пропонують водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, водій категорично відмовляється. Надалі зафіксоване оформлення протоколу та додатків до нього з ознайомленням з ними водія ОСОБА_1 без зауважень.

Враховуючи застосування поліцейськими у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, технічних засобів відеозапису, даний запис можливий для відтворення, доданий до протоколу у встановленому законом порядку, а тому суд визнає його належним і допустимим доказом у даній справі.

Так, відображені на відеозаписі події повністю узгоджуються з іншими письмовими матеріалами справи, які були досліджені судом, а саме:

-фактичними відомостями викладеними у протоколі серії ЕПР 1 № 690890 від 12.06.2026;

-даними акта огляду на стан наркотичного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за яким у зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук,) ОСОБА_1 мав пройти огляд у медичному закладі, уповноваженому на проведення огляду, однак він не проведений через відмову ОСОБА_1 , у графі з результатом згоден зазначено « ОСОБА_1 » та проставлено короткий підпис;

-даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.06.2026, за яким такий огляд не проводився через відмову ОСОБА_1

-даним письмового зобов`язання ОСОБА_1 від 12.06.2026, за яким останній зобов`язується не сідати за кермо ЗАЗ 110217, д.н.з. НОМЕР_1 ;

Перевіркою матеріалів також не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки дії особи, уповноваженої на складання адміністративного протоколу, відповідають вимогам статті 266 КУпАП і пункту 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, а саме: у зв`язку з виявленими ознаками наркотичного сп`яніння та відмовою водія від проходження огляду у встановленому законом порядку з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, уповноваженою на те особою оформлено цей протокол і додатки до нього. Під час пропозиції водію пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння поліцейський застосував технічний засіб відеозапису, на якому і зафіксовано факт відмови водія від проходження такого огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Факт керування транспортним засобом у час та місці, зазначеному у протоколі, та факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння не заперечувались ним в ході судового розгляду.

Щодо посилань ОСОБА_1 про відсутність у нього ознак наркотичного сп`яніння, то вони не ґрунтуються на матеріалах справи. Ознаки наркотичного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції. Відповідно до п. 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Матеріалами справи підтверджується те, що в працівника поліції були наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння, ці ознаки викладені поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку із чим суд вважає безпідставними доводи захисника в цій частині.

Крім того суд зауважує, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху та в разі незгоди з твердженнями працівників поліції про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, не був позбавлений можливості пройти такий огляд у медичному закладі, від чого він відмовився, розуміючи наслідки такої відмови.

Покликання ОСОБА_1 з приводу того, що вимога пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння була неправомірною є необґрунтованою не заслуговують на увагу, бо питання наявності ознак сп`яніння, як уже зазначалось вище, є суб`єктивним припущенням поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння. Крім того, стороною захисту не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час висловлення такої пропозиції 17.09.2025.

Так, під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння слід розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формах.

При цьому у разі ухиляння водія від проходження огляду з тих чи інших підстав, правоохоронці позбавлені процесуальної можливості застосовувати відносно водія заходи примусу, спрямовані на проведення такого огляду чи доставлення особи до закладу охорони здоров`я.

Суд звертає увагу на те, що погодження особи на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння має бути актом волевиявлення, який би виражався в активних діях особи, щодо погодження на проходження огляду.

Доводи ОСОБА_1 про те, що його огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння мав відбуватися у віддаленому від місця події медичному закладі (м. Біла Церква), на думку суду, не є переконливими, оскільки це не спростовує вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто у відмові від проходження огляду на стан сп"яніння на вимогу працівника поліції.

Так, сама по собі незгода з вибором спеціалізованого медичного закладу або його географічною віддаленістю не наділяє особу правом взагалі відмовлятися від проходження огляду та не звільняє її від передбаченого законом обов`язку. Крім того, працівники поліції гарантували ОСОБА_1 повернути його до місця зупинки автомобіля, однак водій категорично відмовився.

З огляду на викладене, суд розцінює посилання ОСОБА_1 на невідповідність обраної лікарні критерію «найближчої» виключно як обраний спосіб захисту з метою уникнення ним адміністративної відповідальності, оскільки вирішальним і достатнім для утворення складу правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є беззаперечно встановлений факт категоричної відмови особи від проходження огляду.

Всі інші зауваження ОСОБА_1 щодо порушення поліцейськими процедури оформлення цієї справи, то суд їх враховує і зауважує, що вони не спростовують фактичних обставини цієї справи і не свідчать про його невинуватість. у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення.

Отже, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в судом матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 KУпAП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов`язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.

За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов`язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

На думку суду, усі вищезазначені докази доповнюють одне одного, узгоджуються між собою, а тому суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як він керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, яке є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, високий ступінь суспільної шкідливості цього правопорушення, особи ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем служби, та приходить до переконання про можливість застосування до особи адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами у межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП.

У силу ст.40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2ст.4Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір.

Керуючись ст. ст. 221, 245, 251-252, 283-284, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (Отримувач: Київська обл../м. Київ/21081300. Рахунок № UA488999980313030149000010001. Банк: Казначейство України (ЕАП) ЄДРПОУ 37955989. Призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 гривень судового збору (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Штраф підлягає сплаті не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання правопорушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом. При здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить три місяці із дня її винесення. При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя В.М. Дорошенко