Суд: Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України
Дата: 01 вересня 2026 р.
Справа: №279/5746/26
Суддя: Недашківська Л. А.
Справа № 279/5746/26 провадження №3/279/1440/26
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 року
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Недашківська Л.А., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
В С Т А Н О В И В :
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ЧЦП №384397 від 25.08.2026 року, вбачається, що 25.08.2026 о 15.00 год. на автодорозі М-07 (Київ-Ковель-Ягодин) 160 км в контрольованому прикордонному районі на напрямку прикордонного знаку № 1359 (до лінії державного кордону 48 км) на північній околиці н.п. Коростень Коростенської територіальної громади Житомирської області було зупинено для перевірки рейсовий автобус «Мерседес» сполученням "Київ-Сарни" та виявлено гр. ОСОБА_2 , який рухався в бік державного кордону України з метою спроби незаконного перетину державного кордону України. Своїми діями порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Відповідно до ст.268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є обов`язковою, тому справу розглянуто у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Підставою притягнення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, до юридичної відповідальності, є наявність у діях цієї особи складу правопорушення визначеного статтею КУпАП.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона).
Об`єктивна сторона правопорушення визначається сукупністю ознак, які характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.
При цьому обов`язковими ознаками об`єктивної сторони є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння, та місце і час його вчинення.
У справі, що розглядається дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ст.204-1 ч.1 КУпАП настає за перетинання (закінчене правопорушення) або спробу (замах на вчинення правопорушення) перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Частина 2 ст.204-1 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідальність за намір (бажання вчинити) незаконного перетинання кордону вказаною нормою не передбачено.
Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.
З дослідженого судом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧПЦ №384397 від 25.08.2026 вбачається, що цього ж дня о 15 годині 00 хвилин на автомобільній дорозі М-07 на північній околиці н.п.Коростень було зупинено громадський транспорт - рейсовий автобус "Мерседес" сполученням "Київ-Сарни", в якому в якості пасажира виявлено ОСОБА_2 .
На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-1 КУпАП, до протоколу додано рапорт інспектора прикордонної служби, зміст якого відображає зміст фабули події, зазначеної у протоколі, копію паспорта ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_2 , з яких вбачається, що наміру перетнути кордон не мав та схему виявлення правопорушення на КРП "Коростень".
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення додано схему місцевості, нібито із прив`язкою до місця спроби незаконного перетину державного кордону, але навіть зі схеми вбачається, що рейсовий автобус рухався автомобільною дорогою М-07 біля н.п.Коростень, що не може бути доказом наміру перетнути державний кордон.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, що засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути належним доказом винуватості ОСОБА_2 , оскільки зазначені в ньому обставини не підтверджуються іншими доказами, а сам по собі факт виявлення ОСОБА_2 в рейсовому автобусі, що рухався по автодорозі, не свідчить про його намір вчинити правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Крім того, як вбачається з протоколу, ОСОБА_2 було виявлено на відстані 48 км від лінії державного кордону, тобто, на місці, яке в силу наведених положень Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року №1147, не відноситься до прикордонної смуги, яка становить смугу завширшки 5 км від державного кордону.
Жодних доказів про те, що прикордонна смуга у вищезазначеному розмірі знаходиться у місці, де було виявлено ОСОБА_2 , не подано, у протоколі взагалі не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_2 з метою спроби незаконного перетинання державного кордону України, які б відповідали об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП, крім того, що рухався у транспортному засобі, а саме: ресовим автобусом у напрямку державного кордону.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 18.01.1978 року Ірландія проти Сполученого Королівства п.161, (Ireland v. The United Kingdom), Series A заява 25, а також рішення Європейського суду з прав людини по справі Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року, ст.17 закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. Докази повинні бути достатньо переконливими, чіткими і узгодженими між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту . Європейським судом з прав людини, по справі Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain від 06.12.1998 року встановлено, що принцип презумпції невинності вимагає щоб всі сумніви щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності тлумачились на користь даної особи.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.
Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищезазначене, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних, достатніх та беззаперечних доказів того, що ОСОБА_2 було вчинено спробу перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи викладене та беручи до уваги ту обставину, що суду не надано достатніх, допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили, що ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетину Державного кордону України та доводили його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а згідно змісту протоколу він лише рухався в бік державного кордону, відповідальність за що узагалі не передбачена ст.204-1 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю за відсутності події адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись 204-1, 247, 280, 283 КУпАП,
П О С Т А Н О В И В :
Провадження по справі відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.204-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області.
Суддя Леся НЕДАШКІВСЬКА
копія згідно з оригіналом
Оригінал: reyestr.court.gov.ua