Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №279/1013/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/1309/26

Справа № 279/1013/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

судді Пацко О.О.

секретаря Зубкової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коростень цивільну справу за за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дубенчук Михайло Вікторович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа , що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Територіальна тромада в особі виконавчого комітету Коростенської міської ради про визнання осіб такими, що втратила право на користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Дубенчук В.М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позово в якому просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В позові посилається на те, що ОСОБА_1 на підставі Ордеру № 236 від 10.10.1989 року, рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 11.09.2018 року, Договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду являється наймачем квартири АДРЕСА_2 . Зареєстрована та проживає в даній квартирі. Вищезазначена квартири знаходиться у комунальній власності Коростенської міської ради. В вищезазначеній квартирі зареєстровані відповідачі, які в 2019 році в добровільному порядку вибули з даної квартири забравши всі свої особисті речі та виїхали в інше місце проживання. Пропозиції добровільно знятися з реєстрації залишились без задоволення.

ОСОБА_1 належним чином, несе тягар утримання квартири, сплачує всі належні комунальні платежі, в зв`язку з реєстрацією відповідачів, які не несуть жодних витрат на утримання квартири, не може отримати пільги по сплаті комунальних послуг (субсидії по даній квартирі), яка для неї, станом на сьогоднішній день є вкрай необхідною. Тому, вимушена звернутись до суду про захист своїх законом охоронюваних прав з даною позовною заявою.

Справу розглянуто в порядку загального позовного провадження.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання надали заяву, згідно з якою позов підтримали, просили його задоволити з підстав викладених в позові без виклику свідків, розгляд проводити у їх відсутність.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не подали.

Представник третьої особи на адресу суду направила заяву про розгляд справи без участі представника Коростенської міської ради. В прийняті рішення покладаються на розсуд суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на підставі Ордеру № 236 від 10.10.1989 року, рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 11.09.2018 року, Договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду являється наймачем квартири АДРЕСА_2 .

Вона зареєстрована та проживає в даній квартирі.

Також, в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою Органу самоорганізації населення- Спілка голів окружних будинкових, вуличних комітетів Коростенської міської ради від 09.02.2026.

Таким чином, станом на час розгляду справи судом в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано п`ять осіб.

Згідно акту №19/с від 09.02.2026 складеного на підставі довідки Органу самоорганізації населення - Спілка голів окружних будинкових, вуличних комітетів Коростенської міської ради від 09.02.2026, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з 2019 року і по сьогоднішній час зареєстровані, але фактично не проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач посилається на те, що вона фактично продовжує постійно проживати у квартирі, користується нею як єдиним місцем проживання, одноосібно несе витрати на її утримання та оплату житлово-комунальних послуг. Відповідачі фактично у квартирі не проживають, особистих речей не мають, участі в утриманні житла та оплаті житлово-комунальних послуг не беруть. В зв`язку з реєстрацією відповідачів, вона не може отримати пільги по сплаті комунальних послуг, субсидії по даній квартирі.

Відповідно ч.2 п.7 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення.

Згідно ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

Стаття 379 ЦК України вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Глава 28 ЦК визначає житло об`єктом права приватної власності.

Відповідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно ст.64 ЖК України (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно ст.65 ЖК України (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Верховний Суд у Постанові від 20.09.2021 року у справі № 200/17337/17 зазначив, що «З урахуванням положень статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, статей 64, 65, 71, 72 ЖК Української РСР особа, яка на законних підставах вселилися в жиле приміщення як член сім`ї наймача та зареєстрована у ньому, набула рівного права із наймачем на користування цим приміщенням, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням».

У Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 344/7064/16-ц зазначено, що «У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк».

Судом встановлено, до суду звернулася позивач, яка є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , несе тягар утримання квартири, звернулася з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням, з підстав того, що останні більше шести місяців без поважних причин не проживають в квартирі, особистих речей у квартирі не мають, не сплачують комунальні послуги.

Суд доходить висновку, що відповідачі фактично більше шести місяців без поважних причин не проживають за адресою реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , житловим приміщенням квартири не користуються, особистих речей у вказаній квартирі не мають, не сплачують комунальні послуги, в добровільному порядку з реєстрації не знімаються, тому позивач має право на захист своїх прав, зокрема шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням в силу ст.72 ЖК України, що підтверджується наданими позивачем та дослідженими судом доказами.

Тому суд доходить висновку, що позивачем доведено відсутність відповідачів у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом,а відповідачі не надали доказів поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк, а тому суд вважає, що відповідачі втратили право користування житловим приміщенням даної квартири.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так як відповідачі відзив на позов не подали, в судове засідання не з`явилися, будь-яких заперечень суду не надали, то суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Таким чином, за наявними матеріалами справи, позов підлягає задоволенню як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскіьки позивачка не просить стягувати з відповідачів судові витрати, то суд, враховуючи принцип диспозитивності, під час ухвалення рішення не вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 27, 76-81, 211, 247, 258-259, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О.Пацко