Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №380/11250/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11250/25 пров. № А/857/36115/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Димарчук Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року (головуючий суддя Морська Г.М., м. Львів) у справі № 380/11250/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року, як місяця підвищення доходів;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січня 2008 року, як місяця підвищення доходів;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.03.2019;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.03.2019 року з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій сумі 4 083 грн. 32 коп. на місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач стверджує, що у період проходження служби йому не вірно нараховувалась індексація грошового забезпечення. З метою проведення перерахунку індексації грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, проте отримав відмову у проведенні перерахунку індексації у зв`язку з відсутністю правових підстав. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною та такою що порушує його конституційні права на належний соціальний захист, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 у не проведенні нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.03.2019 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути питання про нарахування і виплату ОСОБА_1 з 01.03.2018 по 28.03.2019 індексації-різниці грошового забезпечення, з врахуванням вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що до розміру грошового забезпечення за лютий 2018 року підлягає включенню сума індексації, яку зобов`язано нарахувати за період з 01.06.2016 по 28.02.2018. Оскільки суд не може підміняти суб`єкт владних повноважень та обчислювати конкретний розмір індексації-різниці до проведення відповідачем відповідного розрахунку, належним способом захисту є зобов`язання повторно розглянути це питання. Щодо зменшення витрат на правничу допомогу з 5 000,00 грн до 2 000,00 грн суд першої інстанції зазначив, що справа є незначної складності, розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015, базовим місяцем вважається місяць підвищення саме тарифних ставок (посадових окладів), а не будь-яке збільшення доходу за рахунок інших складових. Вказує, що у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 величина індексу споживчих цін наростаючим підсумком не перевищила встановлений поріг індексації 103%, а тому підстави для проведення індексації за цей період відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 були відсутні

Позивач також не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмовлених позовних вимог та вважає, що індексація є компенсаційною виплатою, не має постійного характеру та не входить до структури грошового забезпечення, визначеної ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак, сума суми індексації за лютий 2018 року не повинна включатися до суми грошового забезпечення за лютий 2018 року при визначенні розміру підвищення доходу (різниці між березнем та лютим 2018 року). Наявні в матеріалах справи довідки відповідача про грошове забезпечення дозволяють чітко розрахувати суму підвищення доходу в березні 2018 року без урахування разових виплат (виплати АТО). Оскільки можлива сума індексації у березні 2018 року становить 4 463,15 грн (1 762,00 грн * 253,3%), а підвищення доходу склало 379,83 грн, то сума індексації-різниці становить саме 4 083,32 грн на місяць (4 463,15 - 379,83). Зобов`язання відповідача «повторно розглянути питання» не відновлює порушене право та призведе до повторного звернення до суду. Також не погоджується із зменшенням суми витрат на правничу допомогу.

Відзиви на апеляційні скарги подані не були. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2019 №91 старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 28.03.2019.

Як стверджує позивач, у період з 01.06.2016 по 28.02.2018 йому не нараховувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січня 2008 року, та у період з 01.03.2018 по день виключення зі списків особового складу частини не нараховувалась індексація відповідно до абз.3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078.

03.04.2025 з метою нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою.

Листом від 23.04.2025 №1529 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачу, що підстав для здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за 2016-2019 роки немає.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2016 по 28.02.2018 з базовим місяцем січень 2008 року, та в період з 01.03.2018 по 28.03.2019 відповідно до абзаців 3,4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі-Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв`язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

Суд відмічає, що пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Натомість, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Крім того, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).

У позовній заяві позивач просить зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату індексації його грошового забезпечення за такі періоди:

з 01.06.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року;

з 01.03.2018 по 28.03.2019 індексації-різниці, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши усі доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, з наступних підстав.

Щодо визначення базового місяця за період з 01.06.2016 по 28.02.2018 (доводи відповідача)

Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078.

Відповідач в апеляційній скарзі наполягає, що у зв`язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, базовим місяцем для нарахування індексації з грудня 2015 року став січень 2016 року. Колегія суддів вважає такі доводи помилковими, оскільки Постановою № 1013 були підвищені оклади працівників бюджетної сфери, проте це підвищення не стосувалося посадових окладів військовослужбовців.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців (зокрема, підвищення посадових окладів) відбулася лише з 01.03.2018 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704. До цього часу посадові оклади позивача залишалися незмінними з моменту їх встановлення Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 1 січня 2008 року. Зміна розміру премій, доплат чи надбавок без підвищення посадового окладу не є підставою для зміни базового місяця.

Верховного Суду дійшов висновку у постанові від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців у спірний період залишається січень 2008 року. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати індексацію із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.

Щодо нарахування фіксованої суми індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 28.03.2019 колегія суддів зазначає.

Суд першої інстанції, визнавши протиправною бездіяльність відповідача, зобов`язав його «повторно розглянути питання» щодо нарахування індексації-різниці, посилаючись на те, що обчислення конкретних сум належить до дискреційних повноважень військової частини, а дохід позивача за лютий 2018 року має бути попередньо перерахований з урахуванням стягнутої поточної індексації. Колегія суддів вважає такі висновки помилковими.

Відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. При цьому порівнюються лише ті складові заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру. Сама сума поточної індексації не є постійною складовою грошового забезпечення (відповідно до ст. 9 Закону № 2011-XII), тому вона не може включатися до базової суми доходу при розрахунку суми його підвищення.

Механізм розрахунку індексації є чітко регламентованим математичним алгоритмом, що виключає дискрецію суб`єкта владних повноважень (висновок Верховного Суду у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17). З огляду на наявні у матеріалах справи довідки Військової частини НОМЕР_1 від 23.06.2025 № 427, суд апеляційної інстанції має достатньо об`єктивних даних для перевірки розрахунку:

Грошове забезпечення за лютий 2018 року (до підвищення окладів), без урахування разових виплат (бойових АТО): посадовий оклад (605,00) + звання (35,00) + вислуга років (32,00) + надбавка за ОВЗ (336,00) + премія (3738,90) + ЩДГВ (2848,14) = 7595,04 грн.

Грошове забезпечення за березень 2018 року (місяць підвищення окладів за Постановою № 704), без урахування виплат АТО: посадовий оклад (2730,00) + звання (600,00) + вислуга років (832,50) + премія (3396,12) + НОПС (416,25) = 7974,87 грн.

Розмір підвищення доходу: 7974,87 - 7595,04 = 379,83 грн.

Сума можливої індексації у березні 2018 року: прожитковий мінімум для працездатних осіб (1762,00 грн) множиться на величину приросту індексу споживчих цін від базового січня 2008 року (253,3%). Згідно з розрахунком: 1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Індексація-різниця: оскільки підвищення доходу (379,83 грн) менше за можливу індексацію (4463,15 грн), до виплати належить різниця: 4463,15 - 379,83 = 4083,32 грн.

Оскільки відповідач уже прийняв рішення про відмову у виплаті індексації листом від 23.04.2025 № 1529, зобов`язання його «повторно розглянути питання» не є ефективним способом захисту порушеного права та суперечить приписам статті 245 КАС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що належним способом захисту є зобов`язання військової частини здійснити перерахунок та виплату індексації-різниці у конкретно визначеній фіксованій сумі - 4083,32 грн на місяць.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу колегія судів виходить з наступного.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача в частині незгоди зі зменшенням розміру витрат на правничу допомогу з 5000,00 грн до 2000,00 грн, колегія суддів виходить із такого.

Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано:

Договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 75 від 17.02.2025, укладений між адвокатом Гарбузюк О.В. та ОСОБА_1 ;

Додаток № 1 до Договору від 17.02.2025, яким визначено завдаток у сумі 5000,00 грн та гонорар успіху;

Акт наданих послуг від 04.06.2025, згідно з яким адвокатом надано такі послуги:

1) направлення адвокатських запитів та заяв в інтересах клієнта та збирання доказів - 2000,00 грн;

2) написання та подання адміністративного позову - 3000,00 грн.

Загальна сума становить 5000,00 грн.

Довідку від 04.06.2025 про отримання адвокатом гонорару готівкою в сумі 5000,00 грн.

Ордер серії АМ № 1132819 від 04.06.2025 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 5000 грн до 2000 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 380/11250/25 скасувати в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення конкретної суми індексації-різниці та зобов`язання повторно розглянути питання про нарахування і виплату з 01.03.2018 по 28.03.2019 індексації-різниці грошового забезпечення задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.03.2019.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.03.2019 року з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у фіксованій сумі 4 083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн. 32 коп. на місяць.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 380/11250/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених у статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Т. М. Димарчук