Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №601/1406/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 601/1406/26 пров. № А/857/37092/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

за участю секретаря судових засідань – Демидюк О.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року (головуючий суддя: Шульгач Н.М., місце ухвалення – м. Кременець) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про адміністративне порушення, –

встановив:

ОСОБА_1 , 19.05.2026 звернувся до суду з позовом, в якому просив про скасувати постанову серії ЕНА № 7172101 від 10 травня 2026 року та закрити провадження у справі.

Обґрунтовує позов тим, що 10 травня 2026 року інспектором відділення поліції № 2 (смт. Воловець) Мукачівської районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області відносно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері: забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7172101, згідно якої 10.05.2026 о 16:08:27 год. в с. Нижні Ворота, на трасі Київ-Чоп, 717 км., позивач керував автомобілем марки - OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та не користувався ременем безпеки, не пройшов обов?язковий технічний контроль, яким підпадає цей транспортний засіб, чим порушив п. 2.3.в та п. 31.3.б Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 с 121 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. З цією постановою позивач не погодився, оскільки викладені у постанові дані не відповідають дійсним обставинам справи, постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що працює в Почаївському ККП, в день поїздки він був у службовому відрядженні. Транспортний засіб не використовувався для перевезення вантажів та пасажирів з метою отримання прибутку. Крім того, він відчепив ремінь безпеки лише після зупинки автомобіля. Не зафіксовано факту, що позивач під час руху автомобіля був непристебнутим. Позивач просить скасувати постанову серії ЕНА № 7172101 від 10.05.2026.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що враховуючи свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 на момент зупинки його поліцейським 10.05.2026, транспортний засіб Opel марки VIVARO відноситься до вантажних автомобілів вантажопідйомністю до 3,5 т, 2013 року випуску та зареєстрований на Почаївську громаду Кременчуцького району, Тернопільської області, а тому він підлягав обов`язковому технічному контролю.

Також, зазначає, що відеодоказами підтверджується факт керування транспортним засобом з непристебнутим паском безпеки (в постанові, яка є предметом оскарження зафіксовано нагрудну камеру поліцейського (бодікамеру) на яку зафіксовано факт правопорушення). На відеозаписах вбачається, що подія, що безпосередньо стосується відомостей, які зафіксовані в постанові.

Позивач, 24.08.2026 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу відхилити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2026 року інспектором відділення поліції № 2 (смт. Воловець) Мукачівської районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області відносно позивача складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7172101, згідно якої 10.05.2026 о 16:08:27 год. в с. Нижні Ворота, на трасі Київ-Чоп, 717 км., позивач керував автомобілем марки - OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та не користувався ременем безпеки, не пройшов обов?язковий технічний контроль, яким підпадає даний транспортний засіб, чим порушив п. 2.3.в та п. 31.3.б Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 с 121 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись з цією постановою позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що жодного доказу на підтвердження порушення позивачем вимог п. 2.3в Правил дорожнього руху за обставин, що викладені в оскаржуваній постанові, представником відповідача до суду не надано.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що оскільки постановою № ЕНА № 7172101 від 10.05.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності лише за ч. 5 ст. 121 КУпАП, а тому суд перевіряє законність саме такого рішення. Обставини, викладені у постанові щодо порушення вимог п. 31.3б ПДР, не отримали самостійної правової кваліфікації та не стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим не є предметом судового розгляду в цій справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пп. «в» п. 2.3 ПДР Розділу 2. «ОБОВ`ЯЗКИ І ПРАВА ВОДІЇВ МЕХАНІЧНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР), для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи додано відеозапис, який на думку відповідача підтверджує порушення позивачем п. 2.3 ПДР.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такий відеозапис не підтверджує порушення, яке ставиться у вину позивачу, оскільки з цього відеозапису не вбачається керування ОСОБА_1 транспортного засобу без пристебнутого ременя безпеки, оскільки на відео зафіксовано лише момент розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваних постанов, надає підстави для висновку про не доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Щодо порушення позивачем п. 31.3.б Правил дорожнього руху, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 31.3.б Прави дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 року № 137 затверджено «Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів» (далі Порядок).

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років (п. 1 Порядку).

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

За вимогою власника обов`язковий технічний контроль транспортного засобу, який зареєстрований в установленому порядку, але не підлягає обов`язковому технічному контролю, проводять за процедурою, визначеною цим Порядком. (п. 3 Порядку).

Відповідач покликається на те, що оскільки транспортий засіб (Opel марки VIVARO), яким керував ОСОБА_1 , відноситься до вантажних автомобілів вантажопідйомністю до 3,5 т, експлуатується з 2013 року (понад 2 роки), а тому він підлягав обов`язковому технічному контролю.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 15.02.2024 OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіль належить до загального легкового універсалу, а тому у позивача відсутній обов`язок проходити технічний контроль згаданого транспортного засобу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем не було вчинено порушень ПДР України, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Закарпатській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 316, 321, 322, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року у справі № 601/1406/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська

Повне судове рішення складено 03.09.26