Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №460/15657/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/15657/24 пров. № А/857/12468/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочногого В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року з питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №460/15657/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №460/15657/24, яке набрало законної сили 02.10.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, а саме:

-визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.09.2024 основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 № 230/96-ВР;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 з 01.09.2024 перерахунок та виплату основної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 06.06.1996 № 230/96-ВР, в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік", щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів.

14.01.2026 до суду першої інстанції в порядку статті 383 КАС України надійшла заява позивача (стягувача) ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду від 19.06.2025 у справі № 460/15657/24; просить зобов`язвти пенсійний орган вжити заходи щодо усунення причин і умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Згідно доводів заявника, рішення суду в справі № 460/15657/24 відповідачем фактично не виконується. Такі дії пенсійний орган обґрунтовує прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 "Про порядок здійснення з бюджету пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених на виконання судових рішень". Зокрема, відповідач вказує, що виплата пенсії, нарахованої на виконання судового рішення у справі № 460/15657/24 буде проводитися з урахуванням норм Порядку здійснення з бюджету пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячно довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. На думку заявника, таким чином пенсійний орган умисно ухиляється від виконання рішення суду. Також заявник вказує, що виплата пенсії в меншому розмірі стверджується долученою до заяви випискою з його банківського рахунку.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року в задоволенні заяви про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі № 460/15657/24, відмовлено.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила її в апеляційному порядку. Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, серед іншого має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, у випадку, коли таке відкрито (ч.2 ст.383 КАС України).

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом (ч.3 ст.383 КАС України).

У розглядуваній справі судом встановлено, що згідно з листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 12.11.2025 № 21476-20847/Ц-02/8-1700/25, долученим на обґрунтування заяви, на виконання судового рішення у справі №460/15657/24 відповідачем проведено перерахунок основної пенсії позивача з 01.09.2024 у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком. Розмір пенсії ОСОБА_1 становить 19115,76, у тому числі 18888,00 грн розмір пенсії по інвалідності, встановлений на виконання рішення суду. На дату розгляду запиту, доплата до пенсії, нарахована за період з 01.09.2024 по 30.11.2025, становить 169930,71 грн. Виплата коштів на виконання рішення суду буде проводитися з урахуванням Порядку №821.

Отже, в даному випадку оскаржувані позивачем дії відповідача стосуються виплати пенсії в меншому розмірі, що зумовлено виконанням пенсійним органом положень Порядку №821.

При цьому колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі №460/15657/24, відносно якого судом ухвалено рішення від 19.06.2025, було незастосування відповідачем до пенсії позивача приписів статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 №230/96-ВР.

У свою чергу, правомірність виплати позивачу пенсії в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, з огляду на момент прийняття такого підзаконного нормативно-правового акту, не була та не могла бути предметом судового розгляду в межах адміністративної справи №460/15657/24.

При цьому колегія суддів зазначає, що не погодившись із проведеним перерахунком пенсії саме за період із 01.09.2024, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Вирішуючи подану заяву позивача, суд першої інстанції правильно врахував, що такі дії пенсійного органу породжують нові правовідносини та, відповідно, можуть бути предметом окремого судового оскарження.

З врахуванням наведено вище, зумовлюється висновок про те, що між сторонами виникли нові спірні правовідносини і новий предмет спору. Позивач оскаржує не сам факт невиконання чи арифметичну помилку при виконанні рішення в справі № 460/15657/24, а законність та правильність застосування відповідачем нових норм матеріального права, які не існували ні на момент виникнення спірних правовідносин, ні на момент їх вирішення судом.

В розглядуваному випадку виплата позивачу пенсії в меншому розмірі зумовлені новими юридичними підставами (Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821).

Оскільки в справі №460/15657/24 рішення суду від 19.06.2025 не містило вирішення питання щодо спірних правовідносин із застосуванням Порядку №821, тому правомірність дій і рішень Пенсійного органу при здійсненні перерахунку пенсії позивача в частині зменшення відповідних виплат може бути перевірена судом в окремому (іншому) позовному провадженні, а не в порядку приписів статті 383 КАС України.

В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму, визначеного статтею 383 КАС України, про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Приймаючи до уваги встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, які б підтверджували доводи заявника про наявність підстав для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, оскільки така є необґрунтованою.

Отже, наведені скаржником доводи апеляційної скарги не спростовують правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального закону.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст.139 КАС України

Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року з питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за заявою, поданою в порядку статті 383 КАС України у справі №460/15657/24, – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк