Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №260/1298/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1298/25 пров. № А/857/33002/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №260/1298/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції – Іванчулинець Д. В.,

дата ухвалення рішення – 07 липня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у його звільненні за абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка є інвалідом II групи та у відповідності до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити його за абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка є інвалідом II групи та у відповідності до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 за абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка являється інвалідом II групи та у відповідності до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби за абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою матір`ю, яка являється інвалідом II групи та у відповідності до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню, покликаючись на те, що підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні, оскільки в поданому рапорті та доданих до нього документів не доведена потреба в постійному догляді за матір`ю. Таким чином, відповідачем правомірно відмовлено у задоволенні рапорту позивача. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу на посаді командира 2 відділення розмінування 1 взводу розмінування 3 роти розмінування 2 батальйону розмінування військової частини НОМЕР_1 .

16 грудня 2024 року позивачем подано до командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, у зв`язку з здійсненням постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи.

Також ІНФОРМАЦІЯ_1 10 січня 2025 року було складено Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця за № 398, яким засобами СІДО було направлено до відповідача.

Листом від 11 січня 2025 року №1838/1.2-28 тимчасово виконувачем обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 повідомлено позивача про те, що наразі відсутні підстави для задоволення рапорту позивача, оскільки до рапорту не надано документів, які підтверджують підстави для звільнення. Вказував, що звільнення військовослужбовця з військової служби, у відповідності до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в рапорті та доданих документах не доведена потреба у постійному догляді за ОСОБА_2 . Позивачу було запропоновано, за наявності підтверджуючих документів, що дають право на звільнення з військової служби, надати оригінали документів або їх належним чином засвідченні копії для повторного розгляду рапорту по суті.

17 січня 2025 року ОСОБА_1 на ім`я командира частини повторно подав рапорт про звільнення зі служби та до такого додав наступні документи: копію паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; копію РНОКПП ОСОБА_1 ; копія військового квитка ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади №2024/013169657; нотаріально засвідчену копію паспорту ОСОБА_3 № НОМЕР_3 ; нотаріально засвідчену копію довідки про зареєстроване місце проживання №19.04 - 06/46222/2024; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 ; відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві від 25.10.2024 року; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про розлучення серія НОМЕР_5 ; нотаріально засвідчену копію довідки МСЕК ОСОБА_3 : серія 12 ААГ №526583; нотаріально засвідчену копію виписки №975 із заключення лікарсько-консультативної комісії комунально-некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №7», відповідно до якої, ОСОБА_2 , інвалід ІІ групи за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Листом від 07 лютого 2025 року №1838/1.2-103 тимчасово виконувачем обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 було повідомлено позивача про те, що наразі відсутні підстави для задоволення рапорту позивача, оскільки до рапорту не надано документів, які підтверджують підстави для звільнення. Вказував, що звільнення військовослужбовця з військової служби, у відповідності до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в рапорті та доданих документах не доведена потреба у постійному догляді за ОСОБА_2 . Позивачу було запропоновано, за наявності підтверджуючих документів, що дають право на звільнення з військової служби, надати оригінали документів або їх належним чином засвідченні копії для повторного розгляду рапорту по суті. У разі незгоди з прийнятим рішенням військової частини НОМЕР_1 по суті заяви позивач вправі оскаржити дане рішення в судовому порядку.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач через свого представника звернувся у суд з цим позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю I чи II групи є протиправними, оскільки у позивача наявне право на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пп. "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.

Колегія суддів з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції щодо підставності задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає, що такі відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ч.1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі- Закон №2262-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом ч.1-3, 6 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

18 травня 2024 року набули чинності зміни до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” від 11.04.2024 №3633-IX.

Відповідно до пп.“г” п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз.12 п.3 ч.12 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

За змістом п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Пунктом 5 цього Переліку зазначено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року №413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходить військову службу, 16 грудня 2024 року та 17 січня 2025 року звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 з рапортами про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г», пункту 2, частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із наявністю у нього матері, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Разом з тим, підставою для відмови відповідача у звільненні зі служби було ненадання військовослужбовцем (позивачем у справі) до рапорту про звільнення документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю.

Так, відповідно до п.3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України “Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я” від 18.09.2020 №2136 медичний висновок – це електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

При цьому, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317).

Згідно з п.19, 24 Положення №1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Так, Положенням №1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

За змістом п.3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до пп.1 п.11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття “постійного догляду”, який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

При цьому, поняття “сторонній догляд” не є тотожним поняттю “постійний догляд”, позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття “постійний догляд” передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 разом із рапортом про звільнення зі служби додав наступні документи: копію паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ; копію РНОКПП ОСОБА_1 ; копію військового квитка ОСОБА_1 ; витяг з реєстру територіальної громади №2024/013169657; нотаріально засвідчену копію паспорта ОСОБА_3 № НОМЕР_3 ; нотаріально засвідчену копію довідки про зареєстроване місце проживання №19.04 - 06/46222/2024; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 ; відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві від 25.10.2024 року; нотаріально засвідчену копію свідоцтва про розлучення серія НОМЕР_5 ; нотаріально засвідчену копію довідки МСЕК ОСОБА_3 : серія 12 ААГ №526583; нотаріально засвідчену копію виписки №975 із заключення лікарсько-консультативної комісії комунально-некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №7», відповідно до якої, ОСОБА_2 , інвалід ІІ групи за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Так, позивач є сином ОСОБА_2 , яка згідно з висновками ЛКК потребує постійно стороннього догляду та згідно довідки МСЕК Серії 12 ААГ №526583 від 09 грудня 2024 року є особою з інвалідністю ІІ групи

Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).

За змістом п.3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:

1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;

2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;

3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;

4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:

форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”;

висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я” затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі”.

Відповідно до п.3 цієї Інструкції даний висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Згідно з п.4,5 цієї Інструкції висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації №027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за №661/20974. Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).

При цьому, повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом “г” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, суд першої інстанції правильно зазначив про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Разом з тим, здійснюючи аналіз повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, Міністерством охорони здоров`я України не затверджено форми первинної облікової документації, а саме: форми висновку МСЕК, який видається для підтвердження потреби постійної сторонньої допомоги в осіб з інвалідністю ІІ групи.

Однак за умови невиконання МОЗ України обов`язку щодо затвердження форми висновку, який підтверджував би потребу особи у постійному догляді для повнолітніх осіб з інвалідністю ІІ групи, висновок лікарсько-консультативної комісії підлягає врахуванню разом з іншими доказами.

З врахуванням наведеного вище, можна дійти висновку про те, що поданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби висновок ЛКК, є належним і достатнім документом для підтвердження того, що ОСОБА_2 у зв`язку з хворобою потребує постійного догляду та є достатнім для звільнення позивача з військової служби.

При цьому, відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби, відповідач покликається на те, що позивачем «не доведено у постійному догляді». Конкретний зміст зазначеної підстави для відмови у задоволенні рапорту встановити неможливо, оскільки така потребує конкретизації (уточнення), разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доведеність у необхідності постійного догляду за ОСОБА_2 вбачається з довідки ЛКК №975 від 11 грудня 2024 року Комунально-некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги №7», відповідно до якої, ОСОБА_2 , інвалід ІІ групи за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, підтверджується довідкою МСЕК Серії 12 ААГ №526583 від 09 грудня 2024 року.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до рапорту про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку з потребою здійснення постійного догляду за матір`ю інвалідом ІІ групи долучено пакет документів, який в повній мірі дає відповідачу можливість встановити всі необхідні питання, а саме: наявність у матері позивача інвалідності ІІ групи та її потреба у догляді, що свідчить про те, що зазначені відповідачем у листі від 11 січня 2025 року та 07 лютого 2025 року підстави відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби стосовно неналежного підтвердження необхідності постійного догляду за мамою, яка є особою з інвалідністю ІІ групи є неправомірними, а відтак Військова частина НОМЕР_1 при розгляді рапорту позивача допустила неналежний його розгляд.

Разом з тим, лист Військової частини НОМЕР_1 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України), а тому з метою належного способу захисту порушеного права є саме вирішення питання про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 в частині неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 11 січня 2025 року та 07 лютого 2025 року про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю з числа осіб з інвалідністю I чи II групи є протиправними, оскільки у позивача наявне право на звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується відповідним медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 відповідно до пп. "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за сімейними обставинами у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог у частині їх задоволення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №260/1298/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді С. М. Кузьмич

А. Р. Курилець

Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.