Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №140/3517/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3517/25 пров. № А/857/25957/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.

за участю секретаря судового засідання – Чорної І.Б.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Ковтунець Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року (суддя- Андрусенко О.О., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у квітні 2025 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А «Про результати службового розслідування за фактом розміщення командно-спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 заяву представника позивача адвоката Ковтунець Ю.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч грн 00 коп.). У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення, та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що розмір судових витрат є суттєво завищеним з огляду на складність справи, суть позову, кількість судових засідань. Вважає, що розмір витрат, визначених судом першої інстанції є неспівмірно завищеним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав до суду: договір про надання правової допомоги від 07.03.2025 №03/2025-02, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Юлії Ковтунець», додаткова угода від 31.12.2025 №1 до договору про надання правової допомоги від 07.03.2025 №03/2025-02, додаток №2 від 26.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 07.03.2025 №03/2025-02, акт №2 приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2026.

За змістом пунктів 1.1, 3.1, 3.2 договору про надання правової допомоги від 07.03.2025 №03/2025-02 Адвокатське бюро зобов`язалося надати позивачу правову допомогу на умовах та в обсязі, визначеному цим Договором та чинним законодавством України; сторони домовились, що розмір гонорару визначається Додатком до даного Договору; клієнт здійснює 100 % оплату гонорару до моменту подання заяви до суду, якщо інше не встановлено Додатком чи Додатковою угодою до даного Договору.

Пунктом 1 Додатку № 2 від 26.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 07.03.2025 №03/2025-02 сторонами погоджено перелік послуг та їх вартість; а пунктом 2 погоджено, що гонорар Бюро оплачується Клієнтом на банківські реквізити Бюро протягом тридцяти днів з моменту проголошення рішення судом першої інстанції.

Актом №2 приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2026 стверджується, що Адвокатським бюро було надано, а клієнтом (позивачем) прийнято юридичні послуги відповідно до додатку № 2 від 26.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 07.03.2025 №03/2025-02, а саме: ознайомлення з матеріалами наданими Клієнтом (2000,00 грн); надання первинної правової консультації, повідомлення про всі ризики та можливі шляхи вирішення спору (1000,00 грн); розроблення тактики ведення судового процесу (2000,00 грн); підготовка та подання до суду позовної заяви (12000,00 грн); підготовка та подання до суду заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції (1000,00 грн); підготовка та подання до суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (1000,00 грн); підготовка та подання до суду клопотання про продовження процесуальних строків(1000,00 грн); підготовка та подання до суду клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору (1000,00 грн); підготовка та подання до суду клопотання про допит свідка (1000,00 грн); підготовка та подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву(4000,00 грн); підготовка та подання до суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (2000,00 грн); підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів (одлине клопотання) (2000,00 грн); підготовка та подання до суду клопотання про витребування доказів у справі (1000,00 грн); участь адвоката в судових засідань (12.05.2025, 11.06.2025, 25.06.2025, 17.07.2025, 15.09.2025, 09.12.2025, 13.01.2026, 26.02.2026, 18.03.2026) (31500,00 грн). Загальна вартість наданих послуг становить 62500,00 грн.

Позивачем не подані докази фактичної оплати правничої допомоги в сумі 62500,00 грн, проте суд з урахуванням правового висновку у постановах Верховного Суду від 29.10.2020 (справа №686/5064/20), від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), від 23.12.2021 (справа №280/1361/21) та ін. виходить з того, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, а також звертає увагу на пункт 2 Додатку № 2 від 26.03.2025 до договору про надання правової допомоги від 07.03.2025 №03/2025-02, де сторони погодили, що гонорар Бюро оплачується Клієнтом на банківські реквізити Бюро протягом тридцяти днів з моменту проголошення рішення судом першої інстанції.

Варто зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18.

З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд першої інстанції вірно зазначив, що предметом позову є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2025 №1916А «Про результати службового розслідування за фактом розміщення командно-спостережного пункту 9 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону за межами батальйонного району оборони та безпідставної виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 посадовим особам 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону», спірні правовідносини регулюються Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» та Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, не передбачають. Також правильно зауважив, що такі послуги як ознайомлення з матеріалами наданими клієнтом, надання первинної правової консультації, повідомлення про всі ризики та можливі шляхи вирішення спору, розроблення тактики ведення судового процесу по суті зводяться до підготовки та подання позовної заяви до суду.

Також варто взяти до уваги, що позовна заява у справі №140/3517/25 була подана в інтересах трьох позивачів, в тому числі ОСОБА_1 (в подальшому ухвалою суду від 10.04.2025 було роз`єднано позовні вимоги в самостійні провадження), а також те, що процесуальні документи, підготовлені адвокатом, тільки доповнювали попередні доводи позовної заяви, участь у судових засіданнях представник позивача брала у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що зменшувало витрати її часу, пов`язані з розглядом справи.

Аналізуючи зміст заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а також дослідивши докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн є справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне додаткове рішення, яким частково задовольнив заяву позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване додаткове рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 140/3517/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 02.09.26