Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №260/5/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5/26 пров. № А/857/32070/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорт Транспорт" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року, головуючий суддя – Ващилін Р.О., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт Транспорт» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач – ТзОВ «Експорт Транспорт» звернулося в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати Постанову серії ОПШ №018497 про застосування адміністративно-господарського штрафу, ухвалену 23.12.2025 року начальником Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті Назарієм Павлій щодо керівника ТОВ «Експорт Транспорт» Кляги Володимира Володимировича, а справу щодо притягнення останнього до відповідальності закрити через відсутність події та складу правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що складений за результатами проведеної рейдової перевірки акт, як підстава для винесення оскарженої постанови, є протиправним, необ`єктивним та дефектним. Зокрема, аналіз змісту такого акту свідчить про відсутність в діях позивача усіх елементів складу правопорушення: не зазначено конкретного пункту чи статті, норми якої порушено, не конкретизовано суб`єкта правопорушення. Також уповноважений орган не надав будь-якого допустимого доказу на підтвердження факту вчинення правопорушення, оскільки відомості доповідної записки та акту перевірки суперечать один одному. Стверджує, що саме тахограф є обладнанням, призначеним для вимірювання та реєстрації параметрів руху і режимів праці водія. Дані тахографа були представлені до перевірки посадовим особам відповідача. Тому будь-якого правопорушення допущено не було.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Експорт Транспорт» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що зазначались ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 10 листопада 2025 року посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – Управління) на підставі направлення на рейдову перевірку №ЕНР000162 від 06.11.2025 було проведено перевірку транспортного засобу марки DAF / SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить автомобільному перевізнику – Товариству з обмеженою відповідальністю «Експорт Транспорт» (далі – ТОВ «Експорт Транспорт»).

За результатами такої перевірки складено акт №ОАР018177 від 10.11.2025. Як вбачається зі змісту такого акту в ході перевірки виявлено порушення ст. 34, 35, 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг з міжнародних перевезень вантажів, а саме: перевізник не забезпечив водія умовами праці та відпочинку, оскільки відсутня інформація на паперовому носії про режим роботи водія за 10 листопада 2025 року та за 28 робочих днів. При цьому зазначено, що водій використовував картку іншого водія – Kliaha Volodymyr.

В графі акту «пояснення водія про причини порушення» свої пояснення надав ОСОБА_1 , який повідомив, що керував транспортним засобом номерний знак НОМЕР_1 особисто.

Листом №106328/28.2/24-25 від 16.12.2025 року Управління повідомило ТОВ «Експорт Транспорт» про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

23 грудня 2025 року начальником Управління Назарієм Павлієм за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, враховуючи те, що перевізником ТОВ «Експорт Транспорт» допущено порушення вимог ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнято постанову №ОПШ018497 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ТОВ «Експорт Транспорт» звернулося з цим адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані відповідачем докази є належними та достатніми для встановлення факту виявленого під час перевірки 10 листопада 2025 року порушення водієм позивача ст. 53 Закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку передбачено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Згідно з пунктом 4 Порядку передбачено, що рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1, що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт (п. 5 Порядку).

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Слід зазначити, що відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Статтею 5 Закону №2344-ІІІ передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

При здійсненні міжнародних перевезень вантажів, водій, перевізник мають дотримуватись статті 53 Закон №2344-ІІІ яка встановлює вимоги по організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону №2344-ІІІ передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відтак, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні міжнародних перевезень (зокрема встановлено обов`язок водіїв роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв).

Згідно абз.6 ч.1 ст.60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріалами справи підтверджено, що належний ТОВ «Експорт Транспорт» транспортний засіб марки DAF / SCHMITZ, номерний знак НОМЕР_1 , 10 листопада 2025 року здійснював міжнародне вантажне перевезення по маршруту S. Giorgio di Nogaro, Італія – м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна. За результатами проведеної рейдової перевірки встановлено допущення перевізником порушення вимог Закону, а саме: відсутність у водія роздруківки на паперовому носії з цифрового тахографа з інформацією про роботу та відпочинок за 10 листопада 2025 року та за попередні 28 робочих днів.

Відповідно до п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року, картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Окрім цього, 11.10.2005 року набув чинності Закон України № 2819-IV від 07.09.2005 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».

20.12.2010 року набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи як «реєстраційний листок» та «роздруківка».

Щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія – це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія; для цього приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Згідно з фактичними обставинами справи на автомобілі позивача облаштовано цифровий тахометр, який не використовує щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія, а використовує карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Під час здійснення рейдової перевірки ОСОБА_1 надав посадовій особі відповідача доступ до цифрового тахографа для можливості здійснення перевірки інформації про роботу та відпочинок водія. Так, відповідно до наявної в матеріалах справи роздруківки на паперовому носії з цифрового тахографу, в такому наявні відомості щодо періоду роботи ОСОБА_2 10 листопада 2025 року, а саме з 06:16 год до 07:38 год (UTC). Проте відомості про роботу протягом останніх 28 днів - відсутні.

Щодо доводів апелянта про те, що водієм транспортного засобу номерний знак НОМЕР_1 був саме Кляга Володимир, при цьому як доказ такої обставини позивач посилається на відомості вантажної митної декларації №01071125, то колегія суддів не приймає такі доводи і зазначає наступне.

Так, згідно з відомостями вантажної митної декларації №01071125 ТзОВ «Експорт Транспорт» у період з 07 листопада 2025 року по 12 листопада 2025 року здійснювало міжнародне вантажне перевезення по маршруту S. Giorgio di Nogaro, Італія – м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна.

10 листопада 2025 року посадова особа Управління провела перевірку дотримання водієм транспортного засобу номерний знак НОМЕР_1 режиму праці та відпочинку. Однак в цифровому тахографі була наявна інформація виключно про роботу Кляги Володимира 10 листопада 2025 року, а саме з 06:16 год до 07:38 год (UTC). Відомості щодо дотримання водієм режиму праці та відпочинку за попередні дні на всій протяжності маршруту посадовій особі відповідача надано не було.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена приписами ст. 60 Закону. Зокрема, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз.6 ч.1).

Вказані документи, відсутність яких виявлена у позивача, є загальнообов`язковими при виконанні міжнародних перевезень транспортним засобом, обладнаним цифровим тахографом; інші документи, наведені в ч.ч. 3-6 ст. 53 Закону, є спеціальними для кожного з видів перевезень (вантажних/пасажирських) та особи перевізника (резидент/нерезидент).

Відповідно до правового висновку Верхового Суду, наведеного в постановах від 17 липня 2018 року у справі №802/1836/17-а та від 01 липня 2020 року у справі №К/9901/22356/18, приписи Закону зобов`язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.

Отже, чинним законодавством саме на автомобільного перевізника покладено обов`язок забезпечення належної експлуатації тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами. При цьому контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Оскільки ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом та здійснення перевезення вантажів виконував функції саме водія, а отже був зобов`язаний дотримуватися законодавчих вимог щодо режиму праці та відпочинку, тому відсутність в нього роздруківки на паперовому носії з цифрового тахографа з інформацією про роботу та відпочином за попередні робочі дні свідчить про допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт.

У свою чергу, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 53 Закону документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону. При цьому Законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про відсутність доказів вчинення правопорушення, оскільки наявна в матеріалах справи паперова роздруківка з цифрового тахографа містить відомості про режим роботи водія Кляги Володимира виключно за 10 листопада 2025 року, інших відомостей водій не надав.

Разом з тим, надані відповідачем докази є належними та достатніми для встановлення факту виявленого під час перевірки 10 листопада 2025 року порушення водієм позивача ст. 53 Закону.

Стосовно посилань апелянта на окремі недоліки заповнення акту перевірки, зокрема суперечностей відомостей про водія, то колегія суддів зазначає, що суттєве (фундаментальне) порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №1640/3394/18.

Отже, позивач як перевізник не дотримався обов`язку здійснення контролю за роботою водіїв транспортних засобів, тому відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу шостого частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт Транспорт» залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі №260/5/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич