Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №300/157/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/157/26 пров. № А/857/31522/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року, головуючий суддя - Кафарський В.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо прийняття/направлення військовою частиною НОМЕР_1 документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти/отримати документи на виплату допомоги неповнолітнім дітям безвісно зниклого за особливих обставин їх батька - ОСОБА_2 , а також прийняття рішення про виплату допомоги неповнолітнім дітям ОСОБА_2 з підстав його безвісного зникнення за особливих обставин, в т.ч. надати позивачу акт службового розслідування обставин безвісного зникнення за особливих обставин батька неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що позивач з відповідною заявою про виплату допомоги на дітей звернулася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, жодної реакції на таку заяву не було. Також аналогічну заяву на отримання дітьми безвісти зниклого солдата його належного грошового забезпечення та його додаткової винагороди (50% від суми) до відповідача 1 подав у грудні 2025 року представник позивача. Проте, така заява (запит) була повернута на адресу представника позивача, оскільки адресат (військова частина НОМЕР_1 ) поштове відправлення не отримав. Таким чином, представник позивача вважає протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо прийняття військовою частиною НОМЕР_1 документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність щодо неприйняття військовою частиною НОМЕР_1 документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька ОСОБА_2 ; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти документи на виплату допомоги неповнолітнім дітям безвісно зниклого за особливих обставин їх батька - ОСОБА_2 , а також прийняти відповідне мотивоване рішення у відповідності до пункту 5 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачем не отримувалась від Позивача заява про отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, та, зокрема, акцентуємо увагу, не чинилося будь-яких перешкод у поданні Позивачем такої заяви, котра мала та має чимало альтернативних шляхів скерування такої заяви, зокрема, але не виключно, через ІНФОРМАЦІЯ_8, або через органи військового управління, або Військової служби правопорядку.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач є колишньою дружиною зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 .

Так, рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 27.12.2016 року по справі №342/772/16-ц (рішення набрало законної сили 16.01.2017 року) розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Дітей залишено на проживанні з матір`ю.

Факт зникнення безвісти на території бойових дій (під час воєнних дій) ОСОБА_2 підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250814-2376.

У відповідності до судового наказу Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 року по справі №342/1122/19, провадження №2-н/342/67/2019 наказано стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей, у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Судовий наказ набрав законної сили 01.10.2019 року.

Крім цього, 11.12.2023 року Городенківським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист про зменшення розміру стягнення аліментів, визначених судовим наказом Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 року по справі №342/1122/19, провадження №2-н/342/67/2019 та стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів щомісячн, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження підтверджується наявність відкритого виконавчого провадження НОМЕР_2, яке відкрито 13.02.2024 року.

Окрім цього, розрахунком сплати аліментів та відповідними скрін-шотами з екрану телефону підтверджується, що в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 стягуються на користь позивача аліменти.

03.11.2025 року позивач подала командиру військової частини НОМЕР_1 заяву про виплату аліментів на 2 неповнолітніх дітей, до якої долучила відповідні документи за переліком.

ІНФОРМАЦІЯ_7 супровідним листом передано засобами СЕДО командиру військової частини НОМЕР_1 пакет документів для виплати аліментів на неповнолітніх дітей. Проте відповіді позивачу, як стверджується у позові, на її заяву не надходило.

Окрім представник позивача направив командиру військової частини НОМЕР_1 запит на отримання дітьми безвісти зниклого солдата його належного грошового забезпечення та його додаткової винагороди (50% від суми) з додатками за переліком, в якому, зокрема, просив:

протягом 15 днів розглянути подані документи та прийняти рішення щодо виплати дітям безвісти зниклого солдата ОСОБА_2 з дня зникнення безвісти його належного грошового забезпечення та його додаткової винагороди (50% від суми), про що повідомити заявника (через представника) в письмовій формі,

надіслати належним чином засвідчену копію акту службового розслідування факту безвісного зникнення солдата ОСОБА_2 для ініціювання судового провадження.

Проте, конверт із запитом повернувся адресанту.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо прийняття/направлення документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька, представник позивача звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з наявності у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності відповідача щодо прийняття військовою частиною НОМЕР_1 документів на виплату допомоги неповнолітнім дітям з підстав безвісного зникнення за особливих обставин їх батька та, відповідно щодо не розгляду по суті заяви про виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону №2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-XII (в редакції станом на час зникнення безвісти батька позивача) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

В той же час, Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №3995-ІХ від 08.10.2024 року (далі - Закон №3995-ІХ) щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (введено в дію 01.02.2025 року) пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції:

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 №449), цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п`ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:

- копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);

- копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

- копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);

- копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;

- копія документа, що підтверджує:

- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);

- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;

- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;

- копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;

- копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;

- копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;

- інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.

Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.

Як слідує з матеріалів справи, з метою отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до командира військової частин НОМЕР_1 із заявою з додатками за переліком, в якій просив, зокрема, протягом 15 днів розглянути подані документи та прийняти рішення щодо виплати дітям безвісти зниклого солдата ОСОБА_2 з дня зникнення безвісти його належного грошового забезпечення та його додаткової винагороди (50% від суми), про що повідомити заявника (через представника) в письмовій формі.

Відсутність особистого подання заяви заявником або подання такої заяви його представником, за наявності належного підтвердження повноважень, не може бути самостійною підставою для відмови у її розгляді чи задоволенні, оскільки таке тлумачення призводило б до необґрунтованого обмеження права особи на ефективний захист своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви (запиту) від 01.12.2025 року представник позивача долучив довіреність, яка є належним доказом повноважень представника позивача.

Крім цього, колегія суддів враховує, що позивач зверталась із про виплату грошового забезпечення в інтересах неповнолітніх дітей, відтак покликання відповідача про те, що позивач не перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 є безпідставними.

Аналізуючи наведені обставини норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є частково підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 травня 2026 року у справі №300/157/26 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич