Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №300/1262/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1262/26 пров. № А/857/31284/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Заверухи О.Б., Курильця А.Р.,

за участю секретаря Березюка Д.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Григорук О.Б. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/1262/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (друге відділення АДРЕСА_1 ), Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо безпідставного внесення до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін до відомостей повторного взяття ОСОБА_1 на облік, який був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII;

зобов`язати другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку шляхом їх внесення до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2026 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини як військовослужбовця;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити військовослужбовця ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправно повторно взяв позивача на військовий облік шляхом внесення до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін, оскільки ОСОБА_1 був виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII та не є військовозобов`язаною особою з 09.10.2023, що підтверджується записом у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_2 від 13.09.2023 та відомостями у системі «Резерв+» станом на 09:13 год. 02.03.2026. Так, позивач втратив статус військовозобов`язаного/резервіста відповідно до пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (у редакції, чинній до 18.05.2024), яким передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із внесенням змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії РФ, що обґрунтовано державним інтересом.

Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.

З часу набрання чинності змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положення закону поширюються на всіх військовозобов`язаних осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі, незалежно від того, чи були вони раніше зняті з військового обліку.

Отже, з 18.05.2024 редакція ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість взяття на облік особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, яким з 18.05.2024 змінено статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не містить перехідної норми, яка б автоматично поновлювала на військовому обліку всіх осіб, раніше виключених з військового обліку за пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у попередній редакції. Також закон не передбачає, що рішення ТЦК та СП про виключення особи з військового обліку, ухвалені до 18.05.2024, автоматично втрачають силу.

Отже, сама зміна нормативного регулювання на майбутнє не може без окремої законної процедури анулювати завершений юридичний факт та індивідуальний адміністративний акт, на підставі якого у позивача було сформовано статус особи, виключеної з військового обліку. Інакший підхід фактично означав би надання новому закону зворотної дії у часі щодо вже завершених правовідносин, що суперечить статті 58 Конституції України та принципу правової визначеності.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_2 від 13.09.2023, виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 , взятий на військовий облік військовозобов`язаних, що підтверджується відміткою «Взято», у відповідному розділі зазначеного військово-облікового документа (а.с. 14-15).

09.10.2023 позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 виключено з військового обліку п.6. ч. 6. Ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції чинній станом на час прийняття рішення), що підтверджується відміткою «Виключений» у тимчасовою посвідченні військовозобов`язаного серія НОМЕР_2 від 13.09.2023.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявні відомості «Судимість», статті «стаття 186 ч. 4 (важкий), статті 190 ч. 2», дата судового рішення «29.12.2003», суд «Суворовський районний суд м. Херсона» (зворотній бік а.с. 76).

У межах здійснення заходів оповіщення 02.03.2026 о 12 год 00 хв посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 спільно з працівниками органів національної поліції здійснено перевірку військово-облікових документів громадянина ОСОБА_1 та здійснено супровід позивача на військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Цього ж дня ОСОБА_1 був взятий на військовий облік військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_4 , згенеровано направлення на проходження військово-лікарської комісії на базі КНП «Лисецька лікарня» Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області та позивач розпочав процедуру проходження ВЛК (зворотній бік а.с. 75-77).

Під час проходження ВЛК позивач відмовлявся від її проходження, що було зафіксовано у протоколі №1/32 від 02.03.2026 та акті про відмову від проходження військово-лікарської комісії від 02.03.2026 (а.с. 78-80).

Надалі 02.03.2026 позивач пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджується карткою обстеження та медичного огляду від 02.03.2026 №6735105 та довідкою ВЛК від 02.03.2026 №2026-0302-1317-2503-0, якими був визнаний придатним до військової служби (а.с. 81-82).

02.03.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняв наказ № 1028, згідно якого призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлено до Військової частини НОМЕР_3 (а.с. 84).

На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2026 № 63 позивача зараховано до списку особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою № 1 (загальновійськова) зараховано з сніданку 04.03.2026, призначено на посаду курсанта навчального взводу відповідно до підготовки за військово-обліковою спеціальністю (ВОС), вважати таким, що з 02.03.2026 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановлено солдату ОСОБА_1 посадовий оклад згідно тарифного розряду. Підстава: Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» (зі змінами) № 69/2022 від 24.02.2022, поіменні списки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (а.с. 58).

Вважаючи неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо безпідставного внесення до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін до відомостей повторного взяття ОСОБА_1 на облік, а також протиправними накази ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2026 та командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини як військовослужбовця, представник позивача звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої, дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктами 9, 11 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Таким чином, обов`язки щодо ведення обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Щодо виключення позивача з військового обліку 09.10.2023, апеляційний суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (у редакції станом на час виключення позивача з військового обліку) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі Закон №3633-IX), частину шосту статті 37 вказаного Закону викладено у такій редакції:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

18.05.2024 набрав чинності «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560).

Пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Відтак, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Тобто, з набранням чинності вказаних змін до частини шостої статті 37 Закону №2232-XII виключено підставу виключення з військового обліку, яка була застосована до позивача 09.10.2023.

Апеляційний суд зазначає, що фактично предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо взяття позивача на військовий облік, а тому предметом перевірки апеляційним судом є саме відповідність таких дій відповідача чинному законодавству, яке регулює засади проходження в Україні військової служби та порядок дотримання громадянами встановленого військового обов`язку.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, і дійшов правильного висновку про те, що на підставі частини шостої статті 37 Закону №2232-XII позивач не підлягає виключенню з військового обліку, відповідачем правомірно взято позивача на військовий облік.

Щодо посилання скаржника на частину першу статті 58 Конституції України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.97 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Разом з тим, у даному випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2026 року у справі №280/6524/24.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону №3633-IX такий, розроблено з метою законодавчого удосконалення процедур проведення заходів мобілізації, удосконалення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, соціального захисту військовослужбовців, а також окремих питань проходження військової служби для покращення якості підбору особового складу під час доукомплектування бойових підрозділів для відсічі збройної агресії проти України.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок та які можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх громадян України, що не досягли граничного віку перебування у запасі та не визнані непридатними до військової служби.

Колегія суддів зазначає, що оскільки за чинними нормами статті 37 Закону №2232-XII позивач є громадянином України, не досяг граничного віку перебування у запасі, визнаний придатним до військової служби, отже є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

При цьому, законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Крім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли у березні 2026 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону №2232-XII.

При цьому, колегія суддів зауважує, що апелянтом не зазначено жодних порушень правил взяття на військовий облік.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку, що свідчить про те, що відповідач мав повноваження на взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних з 18.05.2024 на підставі поданої самим позивачем заяви про оновлення особистих даних, навіть попри те, що до цієї дати він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних як особа, яка вчинила тяжкий злочин.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є військовозобов`язаним у розумінні Закону №2232-ХІІ і чинним законодавством не передбачено повторної постановки (зарахування) на військовий облік осіб, виключених з обліку у законному порядку, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду щодо правомірності взяття позивача військовий облік.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача в частині його виключення з військового обліку згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Щодо позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини як військовослужбовця та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, то суд першої інстанції правильно зазначив таке.

Враховуючи правомірне взяття позивача на військовий облік, а також відсутності доказів того, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації (наявність відстрочки від призову або бронювання), колегія суддів погоджується з висновками суду щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини як військовослужбовця та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 виключити позивача із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Окрім того, колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Враховуючи наведене вище, поновлення (взяття) позивача на військовому обліку відповідає чинному законодавству, а дії відповідачів є правомірними та такими, що не порушують конституційних прав позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (друге відділення АДРЕСА_1 ), Військової частини НОМЕР_1 , про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі № 300/1262/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повний текст постанови складено у строк встановлений частиною 3 статті 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 03 вересня 2026 року у зв`язку із тим, що суддя Заверуха О.Б. з 27 липня 2026 року по 06 серпня 2026, суддя Курилець А.Р. з 08 серпня 2026 року по 16 серпня 2026 року, суддя Кузьмич С.М. з 08 серпня 2026 року по 02 вересня 2026 року перебували у відпустці.