Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №380/23431/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/23431/24 пров. № А/857/8699/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Заверухи О.Б., Курильця А.Р.,

за участю секретаря Березюка Д.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Гавдик З.В. у м. Львові) у справі № 380/23431/24 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив стягнути податковий борг у розмірі 1042733,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що згідно довідки про податкову заборгованість відповідач має податковий борг, який складається з військового збору, податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування у розмірі 1042733,93 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 1042733,93 грн.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, за відповідачем рахується заборгованість з військового збору, податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування у розмірі 1042733,93 грн, така є узгодженою, а відтак підлягає стягненню. Докази про сплату відповідачем суми заборгованості що є предметом даного спору у справі відсутні.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що при наявності у відповідача податкового боргу, який фактично набув статус безнадійного за ознакою закінчення строку давності у 1095 днів, а позивач, всупереч чинного законодавства, не приймав рішення про списання безнадійного податкового боргу згідно із положенням Податкового кодексу України та Порядку №220. Тому дані податкові заборгованості взагалі не підлягали ні нарахуванню, ні стягненню.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Представник апелянта подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду згаданого клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Сам по собі факт перебування представника апелянта на лікарняному не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому суд звертає увагу на те, що апелянт ОСОБА_1 не позбавлений права залучити іншого представника або брати участь у розгляді справи особисто.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи (їх представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що заборгованість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість №12784/5/13-01-13-03 від 08.11.2024 року складає 1 042 733,93 гривень та виникла на підставі:

По податку на доходи фізичних осіб – 960 253,07 грн:

податкове повідомлення-рішення №8312/13-01-24-08 від 04.03.2024 року на суму 884 469,95 грн;

пеня нарахована на податкове повідомлення-рішення №831213-01-24-08 від 04.03.2024 року на суму 75 783,12 грн.

По військовому збору – 82 480,86 грн:

податкове повідомлення-рішення №8308/13-01-24-08 від 04.03.2024 року на суму 76 165,61 грн;

пеня нарахована на податкове повідомлення-рішення №8308/13-01-24-08 від 04.03.2024 року на суму 6 315,25 грн.

19.07.2024 позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу №0018927-1303-1301. Докази, які б підтверджували, що згадана податкова вимога та/або вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались та скасовані, в справі відсутні, відповідно, визначені у них зобов`язання є узгодженими.

Оскільки такий податковий борг відповідачем самостійно не сплачено, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України встановлено кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України), податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

В свою чергу, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В свою чергу, у разі не виконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно п.95.3 ст.95 вказаного Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.

За висновками Верховного Суду, у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.

Надаючи оцінку наявності підстав для стягнення в даному випадку з відповідача податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Так ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 зупинено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 380/23431/24 – до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 380/6033/25.

Зупиняючи апеляційне провадження колегія суддів виснувала, що адміністративна справа, рішення у якій переглядається в апеляційному порядку, безпосередньо пов`язана з адміністративною оскільки предметом спору у даній справі є стягнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються в справі № 380/6033/25.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 по справі №380/6033/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 у справі № 380/6033/25 залишено без змін.

Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 у справі №380/6033/25 набрало законної сили 08.08.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто податкові повідомлення-рішення, на підставі якого контролюючим органом сформовано суму податкового боргу, залишено в силі, а тому сума заборгованості платника податків є узгодженою.

Відтак, доводи апелянта зазначені в апеляційній скарзі фактично стосуються питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов`язань, що не є предметом розгляду справи у межах позову суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості, як згадувалось вище.

Разом з цим, правовий аналіз зазначеним доводам був здійснений судом під час розгляду справи № 380/6033/25.

З огляду на наведене вище, зважаючи на те, що доказів погашення наявного податкового боргу на момент звернення податковим органом до суду з даним позовом, відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі № 380/23431/24 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді О. Б. Заверуха

А. Р. Курилець

Повний текст постанови складено у строк встановлений частиною 3 статті 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 03 вересня 2026 року у зв`язку із тим, що суддя Заверуха О.Б. з 27 липня 2026 року по 06 серпня 2026, суддя Курилець А.Р. з 08 серпня 2026 року по 16 серпня 2026 року, суддя Кузьмич С.М. з 08 серпня 2026 року по 02 вересня 2026 року перебували у відпустці.