Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №380/11060/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/11060/25 пров. № А/857/44179/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Кедик М.В. у м. Львові) у справі № 380/11060/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.05.2025 № 163750032901 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 з 02.05.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 з врахуванням періодів з 24.05.1993 по 31.12.2014, в пільговому обчисленні відповідно до пільгової довідки № 58 від 18.03.2025 починаючи з 27.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Рішенням від 02.05.2025 № 163750032901 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” через неврахування наданих позивачем довідок про підтвердження пільгового стажу, з підстав видачі даних довідок установами, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.05.2025 № 163750032901 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 24.05.1993 по 31.12.2014. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що неврахування відповідачем довідки від 18.03.2025 № 58, виданою підприємством Донецької народної республіки та архівних копії документів про періоди роботу та про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, виданих архівними установами Донецької народної республіки, є порушенням конституційних прав позивача на отримання пенсійного забезпечення.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 27.04.2025 подав заяву про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.05.2025 № 163750032901 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У рішенні, зокрема, вказано, що “страховий стаж особи становить 14 років 11 місяців.

Пільговий стаж особи не підтверджено.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно пункту 2 статті 24 Закону 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

*за доданими документами до пільгового стажу не зараховано:

- періоди роботи з травня 1993 по травень 2016, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.03.2025 № 58, виданою підприємством Донецької народної республіки, яка розташована на тимчасово окупованій території Донецької області, тому довідка вважається не дійсною і не створює правових наслідків. Крім цього, не прийнято до уваги архівні копії документів про періоди роботу та про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, видані архівними установами Донецької народної республіки.

Згідно наданих документів право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто”.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначення пенсії протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пунктом 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу вище наведених норм видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Позивач надав уточнюючу довідку від 18.03.2025 № 58, виданої Філіалом “Шахта імені Челюскінцев” днр, у якій зазначено, що позивач працював повний робочий день в відокремленому підрозділі “Шахта “Трудівська” державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, і за період з :

- 24.05.1993 (наказ від 25.05.1993 № 350к) по 31.07.1993 (наказ від 02.08.1993 № 535к) в якості гірничого майстра підземного, дільниці підземних робіт,

- 08.12.1993 (наказ від 17.12.1993 № 967к) по 30.04.1994 (наказ від 03.05.1994 №297к) в якості гірничого майстра підземного, дільниці підземних робіт,

- 22.06.1994 (наказ №435к від 28.06.1994) по 31.03.1999 в якості гірничого майстра підземного, дільниці підземних робіт,

- 01.04.1999 (наказ від 31.03.1999 № 262к) по 26.12.1999 в якості помічника начальника дільниці підземного, дільниці підземних робіт,

- 27.12.1999 (наказ від 27.12.1999 №1075) по 21.09.2003 в якості гірничого майстра підземного, дільниці підземних робіт,

- 22.09.2003 (наказ від 29.09.2003 №991к) в якості помічника начальника дільниці підземного, дільниці підземних робіт,

- 20.10.2003 – заступник начальника дільниці, підземний,

- 04.02.2004 – заступник начальника дільниці, підземний,

- 25.09.2004 – помічник начальника дільниці, підземний,

- 22.12.2004 – помічник начальника дільниці, підземний,

- 12.01.2005 – помічник начальника дільниці, підземний,

- 01.04.2005 (наказ від 31.03.2005 № 358к) в якості майстра гірничого підземного, дільниці підземних робіт по 04.08.2013,

- 01.11.2014 (наказ від 31.10.2014 № 994к) по 31.01.2016 в якості начальника дільниці підземного, дільниці підземних робіт,

- 01.02.2016 (наказ від 01.02.2016 №36к) по 19.05.2016 (наказ від 19.05.2016 №253к) в якості майстра гірничого підземного, дільниці підземних робіт.

Підстава для видачі довідки: накази, архівні особові карти форми Т-2, П-2. Атестація робочих місць: наказ від 06.02.1995 № 70, наказ від 09.02.2000 № 140, наказ від 27.04.2005 № 437к, наказ від 27.04.2010 № 444к.

Згідно з ст.18 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частин 1-3 ст. 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Водночас, відповідно до положень частини 4 статті 9 Закону №1207-VII встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Європейський суд з прав людини у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) вказав, що зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, вважають судді ЄСПЛ, Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 0440/6809/18 дійшов висновку про можливість застосування названих загальних принципів ("Намібійські винятки"), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивачів на соціальний захист та гарантованих їм прав на пенсійне забезпечення.

Колегія суддів зазначає, що архівні документи, які залишились на окупованій території та неможливість пенсійного органу здійснити їх перевірку, не може бути підставою для позбавлення права позивача на призначення пенсії, оскільки позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії згідно з вказаною довідкою.

Отже, не може бути підставою для позбавлення особи права на призначення чи перерахунок пенсії неможливість пенсійного органу здійснити перевірку достовірності відомостей, зазначених в довідці, виданій органами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях.

Проаналізувавши вище наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неврахування відповідачем довідки від 18.03.2025 № 58, виданою підприємством донецької народної республіки та архівних копії документів про періоди роботу та про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, виданих архівними установами донецької народної республіки, є порушенням конституційних прав позивача на отримання пенсійного забезпечення.

Отже, рішення відповідача від 02.05.2025 № 163750032901 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі № 380/11060/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула