Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №161/13959/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13959/26

Провадження № 2-а/161/192/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Антіпової Т.А., за участю секретаря судового засідання - Денис О.Ю., розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просив скасувати постанову інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Національної поліції України Чуй Т.О. серії ЕНА №7412732 від 21.06.23026 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Чуй Таїсії Олександрівни серія ЕНА № 7412732 від 21.06.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Згідно вказаної постанови, 21.06.2026 року о 8.20 годин в м. Луцьк по Назарія Яремчука (Єршова) 9А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з номерним знаком, що йому не належить та без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п2.1. ґта 2.9.в ПДР України.

Зазначає, що з даною постановою не погоджується та вважає її незаконною, оскільки пункт 5 оскаржуваної постанови містить відомості про транспортний засіб марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Проте, зі змісту оскаржуваної постанови не можливо встановити, чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , чи керував ОСОБА_1 іншим транспортним засобом, на який було встановлено номерний знак НОМЕР_1 .

Крім того, уповноваженою особою допущено помилку при складанні оскаржуваної постанови, а саме, не вірно зазначене адресу реєстрації позивача та замість вулиці Світанкової, вказано вулицю Квітанкову.

Також зазначає, що у постанові серії ЕНА №7412732 від 21.06.23026 року частину відомостей, щодо кваліфікації правопорушення дописано від руки кульковою ручкою. Це свідчить про те, що на момент роздрукування постанова не містила повних відомостей, передбачених додатком 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.

Крім того, відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобілю, хоча закон дозволяє розглядати справи виключно за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справі. Відповідач позбавив позивача можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, а саме проігнорував порядок, встановлений ст.ст. 278, 279 КУпАП.

З урахуванням вищенаведеного, просить скасувати постанову інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Чуй Т.О. серії ЕНА №7412732 від 21.06.23026 року, за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАПу вигляді штрафу в розмірі 1 190 гривень.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.15).

10.07.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами Чуриловича В.П., викладеними в позовній заяві, та вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства (а.с. 18-21). В обґрунтування відзиву представник відповідача посилається на те, що факт вчинення правопорушення підтверджується:

- матеріалами відео фіксації з нагрудного відеореєстратора поліцейського №477476 від 21.06.2026 року;

- витягом з бази ІПНП стосовно належності номерного знаку НОМЕР_2 до транспортного засобу «Skoda Octavia»;

- витягом з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ, з якого вбачається відсутність чинного полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності автомобіля Audi A3, на який був виданий номерний знак для разових поїздок 03 ІА 2284. Зазначений номерний знак для разових поїздок під час перевірки транспортного засобу знаходився у багажному відділенні автомобіля.

Позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував встановлені інспектором обставини, або підтверджував відсутність у його діях складу адміністративних правопорушень. Його доводи зводяться до формальних зауважень щодо оформлення постанови та власного тлумачення норм процесуального права, що не є підставою для її скасування.

13.07.2026 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої ОСОБА_1 зазначає, що відзив відповідача не спростовує доводи адміністративного позову, а наведені в ньому обставини не стосуються предмета спору у даній справі. Крім того, зазначає, що подаючи до суду позовну заяву, ОСОБА_1 не оскаржував фактичні обставини справи, а предметом позовної зави є постанова інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Чуй Т.О. серії ЕНА №7412732 від 21.06.2026 року, виключно у зв`язку з невідповідністю її вимогам КУпАП.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, відтворивши відео диск, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 21.06.2026 року інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Чуй Т.О. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7412732, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП України, з накладенням на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 гривень (а.с. 13).

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 21.06.2026 року о 08:20 годин, у місті Луцьк, вулиця Назарія Яремчука (Єршова), будинок 9а, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з номерним знаком, що йому не належить, при цьому водій керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса. Своїми діями порушив п. 2.1. ґта 2.9.в ПДР. На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, адміністративне стягнення було накладено в межах ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 регулюють порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки ч. 3 ст. 41Закону України «Про дорожній рух».

Відповідно до п. п. 1.1-1.5 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України, встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п.п. «ґ» пункту 2.1. Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”.

Відповідно до п.п. «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій зобов`язаний зупинитися та пред`явити для перевірки документи, визначені п. 2.1 Правил дорожнього руху.

Пунктом 2.9.в Правил дорожнього руху передбачено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до стаття 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Судом досліджено відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейських УПП у Волинській області ДПП, який було долучено до відзиву на позовну заяву (а.с. 22).

Так з відтвореного судом відеозапису події, а також фотофіксації вбачається, що транспортним засобом, яким позивач в дійсності керував в час та місці, зазначених в постанові, та на якому був встановлений д.н.з. НОМЕР_1 - є транспортний засіб марки «Audi».

Позивач зазначені обставини жодним чином не заперечує та не спростовує. Крім того, у відповіді на відзив ОСОБА_1 прямо зазначив, що фактичні обставини вчиненого правопорушення він визнає. Внаслідок чого, не зазначення поліцейським УПП у Волинській області ДПП в оскаржуваній постанові марки транспортного засобу, яким фактично керував позивач не може судом розцінюватися як підстава скасування такої постанови. Оскільки оскаржувана постанова містить всі необхідні відомості щодо об`єктивної сторони вчиненого правопорушення, а саме: час, місце, факт керування позивачем транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 , який цьому транспортному засобу не належить, та відомості щодо транспортного засобу, якому вказаний номерний знак належить.

Доводи позивача, щодо незаконності розгляду справи безпосередньо на місці вчинення адміністративного правопорушення є безпідставними, оскільки розгляд справи та винесення постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення відповідають вимогам ч. 2 ст.258 КУпАП.

Безпідставними є також доводи позивача щодо порушення його прав, передбачених статтею 268 КУпАП. Як вбачається з дослідженого судом відеозапису нагрудного відеореєстратора поліцейського № 477476 від 21.06.2026, який долучено до відзиву, позивач був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, був належним чином повідомлений про суть інкримінованих йому правопорушень, а також про права особи, яка притягається до відповідальності.

Щодо внесення окремих відомостей до постанови рукописним способом, суд зазначає, що відповідно до пункту 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, постанова у справі про адміністративне правопорушення може складатися як у письмовій, так і в електронній формі. При цьому, електронна форма постанови не передбачає технічної можливості зазначення про застосування ст. 36 КУпАП.

Крім того, посилання позивача на допущену описку в адресі його реєстрації також не свідчить про незаконність постанови, оскільки така технічна неточність не впливає на правильність встановлення особи правопорушника, не змінює суті вчиненого правопорушення та не може бути самостійною підставою для скасування постанови.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Водночас, під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 190,00 гривень, є повністю обґрунтованим.

Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З урахуванням зазначених обставин, суд вважає, що постанова серії ЕНА №7412732 від 21.06.23026 рокупро накладення на позивача адміністративного стягнення за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 1 190,00 гривень, є законною та обґрунтованою, а тому позовну заяву необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову, без змін.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - залишити без задоволення.

Залишити без змін постанову серіїЕНА №7412732 від 21.06.23026 року інспектора 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП Національної поліції України Чуй Т.О.про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 1 190,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 03 вересня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Т.А. Антіпова