Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №156/781/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/781/26

Провадження № 1-кп/156/96/26

ВИРОК

Іменем України

03 вересня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки сел. Іваничі Іваничівського району Волинської області, громадянки України, одруженої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, фізичної особи-підприємця, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,-

в с т а н о в и в:

06 травня 2026 року приблизно о 14 годині 50 хвилин на ділянці дороги по вулиці Заводській, навпроти будинку №14 в сел. Іваничі Володимирського району Волинської області нарядом поліції «Проект-11» у складі поліцейського СРПП ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 та інспектора РПП СПД №2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , які перебували на добовому чергуванні, на підставі п.3 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» було зупинено транспортний засіб марки «Renault», моделі «Megan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 .

Під час спілкування з водієм у останньої були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим працівниками поліції у встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що ОСОБА_4 погодилася пройти тест на приладі «Драгер». Результат теста показав, що остання перебувала у стані алкогольного сп`яніння (2,86 проміле), чим порушила п. 2.9 «а» Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Надалі, усвідомлюючи, що перед нею перебувають працівники Національної поліції України - службові особи, які здійснюють свої повноваження при виконанні службових обов`язків, та діючи умисно, з метою уникнення адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, ОСОБА_4 розпочала висловлювати пропозиції надати неправомірну вигоду за невжиття передбачених законом заходів реагування.

Так, 06 травня 2026 року приблизно о 14 годині 59 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у салоні автомобіля марки «Renault», моделі «Megan» реєстраційний номер НОМЕР_1 , висловила пропозицію неправомірної вигоди працівникам поліції, щодо надання грошових коштів в сумі 10000 гривень за не притягнення її до адміністративної відповідальності.

Після цього, будучи попередженою працівниками поліції про кримінальну відповідальність за ст. 369 КК України, ОСОБА_4 свої протиправні дії не припинила та, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, 06 травня 2026 року приблизно о 15 годині 26 хвилин повторно неодноразово висловила пропозицію неправомірної вигоди працівникам поліції, щодо надання грошових коштів в сумі 200 євро за не притягнення її до адміністративної відповідальності, чим продовжила схиляти працівників поліції до невиконання службових обов`язків.

Обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю. Підтвердила обставини вчинення кримінального правопорушення. У вчиненому розкаялась та просила суворо її не карати.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати обвинувачену ОСОБА_4 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, які характеризують її особу.

Оцінюючи зібрані та безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 369 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року (зі змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ст.65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про її особу, яка кримінальне правопорушення вчинила вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи наведені вище обставини, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в межах санкції статті у мінімально визначеному розмірі.

Призначене ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у вказаному розмірі є необхідним та достатнім для її виправлення, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, є співмірним скоєному і відповідає меті покарання.

Долю речових доказів вирішити у порядку ст.100 КПК України, процесуальні витрати у справі відсутні, запобіжний захід не застосовувався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369-378 КПК України,-

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів (17 000 грн.).

Речові докази: оптичний диск з відеозаписами з нагрудних бодікамер поліцейських та автомобільного реєстратора, які видані працівниками ВПД №2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області залишити на зберіганні у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1