Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №380/14693/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14693/25 пров. № А/857/40817/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Кухар Н.А. у м. Львові) у справі № 380/14693/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправною та скасувати повністю постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 3Х/ ЛВ/12027/023621/НП/СП-ФС від 19.06.2025;

стягнути з Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що фактично підприємство на час проведення перевірки 14 та 15 квітня 2025 року ще не знаходилось за новим місцем реєстрації. Договір суборенди офісного приміщення № 3/20/04/2025 за адресою: АДРЕСА_2 було укладено директором Товариства з ФОП ОСОБА_1 пізніше, 20.04.2025. Директор ТОВ «КСЛ» Подопригора Дмитро Олегович знаходився 14 та 15 квітня 2025 року у місті Одеса за місцем своєї реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вимогу перевіряючих про надання документів для перевірки, відправлену рекомендованим листом № 7900800268903 за адресою Товариства було отримано директором 22.04.2025. Отже надати документи для перевірки директор своєчасно не встиг з вищенаведених причин. В Акті про неможливість проведення заходу державного контролю №3Х/ ЛВ/12027/023621/НП від 15.04.2025 року вказано, що він складений у присутності та з відома директора Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» Подопригори Дмитра Олеговича . Однак це не підтверджено ніякими доказами та не відповідає дійсності, адже 15 квітня 2025 року Товариства не було за місцем знаходження, а директор перебував в місті Одесі. Акт був отриманий директором поштою. Отже, з наведених вище причин ТОВ «КСЛ» не знаходилося за місцем реєстрації на період перевірки, директор Товариства не був присутнім при проведенні перевірки, отже ТОВ «КСЛ» не могло створювати перешкоди для проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю. Вважає, що поведінка позивача не свідчить про його ухилення від одержання повідомлення або вчинення інших недобросовісних дій, які б могли стати підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України. Отже оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Крім того, наведені перевіряючими підстави проведення перевірки підлягають аналізу і правовій оцінці, адже позивачу не відомо, яке саме звернення стало підставою для проведення перевірки.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було вжито всіх можливих заходів для інформування керівника про проведення заходу контролю та забезпечення його участі у проведенні такого усіма доступними відповідачу способами, зокрема, письмово, на виконання вимог ст. 5 Закону України №877-V, шляхом надсилання поштовим зв`язком за юридичною адресою позивача, на офіційний мобільний номер телефону та офіційну електронну пошту. Так як, позивачем не надано суду доказів скерування документів на виконання вимоги від 14.04.2025 суд виснував, що оскаржувана постанова винесена відповідно до норм законодавства.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що фактична відсутність посадових осіб підприємства на момент перевірки без встановлених обставин навмисного недопуску не може бути підставою для притягнення до відповідальності.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про реальне ухилення підприємства від проведення перевірки або створення ним відповідних перешкод. Постанова Держпраці містить ознаки свавільного (недобросовісного) рішення, натомість поведінка підприємства не свідчить про його ухилення від одержання повідомлення або вчинення інших недобросовісних дій, які б могли стати підставою для притягнення до відповідальності.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 24.03.2025 до Міжрегіонального управління надійшло звернення фізичної особи (вх. № Г-347/ЗХ-25), у якому вона скаржилась на порушення процедури звільнення, незаконне використання підпису та електронного підпису, невиплату заробітної плати та невидачу розрахунку при звільненні, порушення права на ознайомлення з кадровими та реєстраційними документами, незаконну зміну керівника у ТзОВ «Карго Сервіс Лімітед».

11.04.2025 Міжрегіональним управлінням відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці від 1947 року №81 «Про інспекцію праці у промисловості та торгівлі», ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 №5782 «Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану», наказу Міністерства економіки України від 07.03.2024 №6233 «Про внесення змін до наказу Міністерства економіки України від 16 червня 2023 року №5782», окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці від 23.04.2024 №Д-33/1/4.1-24а, звернення від 23.03.2025 (вх. №Г-347/ЗХ-25 від 23.03.2025), листа погодження Державної служби України з питань праці №ЦА-1791/1.3/2.3.4-25а від 01.04.2025 видано наказ «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки ТОВ «Карго Сервіс Лімітед» №215/ ЗХ-ЗК від 11.04.2025 та направлення №ЗХ/1/6391-25 від 11.04.2025, яким уповноважено інспекторів на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки на предмет додержання вимог законодавства про працю з питань оформлення трудового договору, особливостей обміну документами, організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця, ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці, робочого часу та часу відпочинку, відпусток, оплати праці, виплати грошової компенсації відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», законності припинення трудових договорів.

Відповідно до вказаного вище направлення, з метою здійснення позапланового заходу державного контролю на предмет додержання законодавства про працю у ТзОВ «Карго Сервіс Лімітед», посадовими особами Міжрегіонального управління 14.04.2025 та 15.04.2025 відвідано ТзОВ «Карго Сервіс Лімітед» за адресою: 81554, Львівська обл., Львівський р-н, с.Черляни, вул. Польова, буд. 99.

14.04.2025 поштовим зв`язком (рекомендованим листом) на вказану адресу надіслано вимогу № ЗХ/ЛВ/12027/023621/НД від 14.04.2025, якою зобов`язано директора ТзОВ «Карго Сервіс Лімітед» Подопригору Дмитра Олеговича у строк до 14.00 год 15.04.2025 надати для проведення заходу державного контролю документи, ведення яких передбачено законодавством про працю.

Додатково, інспекторами Міжрегіонального управління скеровано на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та мобільний номер НОМЕР_1 інформування про здійснення перевірки, її підстав, строку, предмету.

У встановлений у Вимозі строк до 14.04.2025 року ТзОВ «Карго Сервіс Лімітед» не надано жодних документів, перелічених у п. 1-6 вимоги, тому 15.04.2025 посадовою особою Міжрегіонального управління було складено Акт про неможливість проведення заходу державного контролю №ЗХ/ЛВ/12027/023621/НП.

На підставі Акту про неможливість проведення заходу державного контролю та службової записки начальника відділу з питань праці північного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області 13.05.2025 року на адресу ТзОВ «Карго Сервіс Лімітед» надіслано повідомлення про дату одержання документів та направлення рішення про розгляд справи.

19.05.2025 посадова особа Міжрегіонального управління при розгляді справи встановила, що станом на 14.00 год 15.04.2025 ТзОВ «Карго Сервіс Лімітед» не було надано для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/ відомості з питань, які є предметом перевірки, чим порушено вимоги ст.259 КЗпП України, а саме створено перешкоди для проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю та вирішила накласти штраф у розмірі 24 000 гривень (постанова № ЗХ/ЛВ/12027/023621/НП/СП-ФС від 19.06.2025).

Вказана постанова була надіслана засобами поштового зв`язку на адресу ТзОВ «Карго Сервіс Лімітед» 20.06.2025.

Позивач, вважаючи протиправною спірну постанову, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 (далі - Закон № 877), дія якого відповідно до частини першої статті 2 цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

За змістом визначень, наведених у статті 1 Закону № 877:

державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;

створення перешкод органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) - невиконання законних вимог посадових осіб органу державного нагляду (контролю) або недопущення посадових осіб цього органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.

Абзацом 7 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96, тут - і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів правопорушень у спосіб накладення штрафів у розмірі та з підстав, визначених у частині другій статті 265 КЗпП України, зокрема у зв`язку з недопущенням до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю або створення перешкод у її проведенні.

Суд встановив, що спірною постановою на позивача накладено штраф за порушення, передбачене абзацом сьомим частини другої статті 265 КЗпП України, а саме ненадання під час проведення перевірки на вимогу контролюючого органу для книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/ відомості з питань, які є предметом перевірки.

Разом з цим суд першої інстанції правильно відзначив, що за змістом положень статті 1 Закону № 877 створення перешкод органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) полягає у невиконанні законних вимог посадових осіб органу державного нагляду (контролю) або недопущенні посадових осіб цього органу до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом.

Приписами статті 8 Закону № 877 надано право органу державного нагляду (контролю) одержувати від суб`єкта господарювання довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), якому кореспондує обов`язок такого суб`єкта господарювання, передбачений статтею 11 цього ж Закону, надавати такі довідки, документи, матеріали та відомості.

Відтак, вимога органу державного нагляду (контролю), звернена до суб`єкта господарювання, надати довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), є законною вимогою, тому її невиконання відповідним суб`єктом господарювання є, у розумінні положень статті 1 Закону № 877, створенням перешкод контролюючому органу під час здійснення ним заходів державного нагляду (контролю) та призводить до відповідальності, яка передбачена абзацом сьомим частини другої статті 265 КЗпП України.

Однак для того, щоб відповідна вимога контролюючого органу про надання довідок, документів, матеріалів, відомостей з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), могла бути належно реалізована суб`єктом господарювання, до якого вона звернена, відповідний суб`єкт господарювання повинен бути проінформований про неї у визначені законом порядок та спосіб.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем на юридичну адресу ТзОВ «Карго Сервіс Лімітед» надіслано вимогу № ЗХ/ЛВ/12027/023621/НД від 14.04.2025 року.

У той же день головним державним інспектором відділу з питань праці північного регіону Орнатом Тарасом Михайловичем на мобільний номер телефону НОМЕР_1 було відправлено повідомлення, яке містило направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю), інформаційну довідку, лист погодження з Держпраці та саму Вимогу про надання документів.

Крім того, документи були додатково надіслані інспектором також на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначений номер телефону та електронна адреса зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як офіційні контакти для зв`язку з юридичною особою та - ТОВ «Карго Сервіс Лімітед».

Ба більше, відповідачем долучено витяг з листування, у якому представник позивача зазначає « всі документи які існують є у адвоката в Одесі, Ви з ним спілкувалися». Головний державний інспектор звернувся за номером телефону до адвоката, який не надав документів на представництво.

У постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 420/1842/21 зазначено: « 46. Водночас, колегія суддів зазначає, що положення частини одинадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про те, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання слід розуміти так, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб`єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способом, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку.

Отже, відповідачем було вжито всіх можливих заходів для інформування керівника про проведення заходу контролю та забезпечення його участі у проведенні такого усіма доступними відповідачу способами, зокрема, письмово, на виконання вимог ст. 5 Закону України №877-V, шляхом надсилання поштовим зв`язком за юридичною адресою позивача, на офіційний мобільний номер телефону та офіційну електронну пошту.

Так як, позивачем не надано в суді першої та апеляційної інстанції доказів скерування документів на виконання вимоги від 14.04.2025 суд першої інстанції правильно виснував, що оскаржувана постанова винесена відповідно до норм законодавства.

Разом з цим, суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими пояснення представника позивача про те, що відсутність посадових осіб об`єкта інспектування за своїм місцезнаходженням без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності за абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України, так як підставою для винесення постанови про накладення штрафу було не встановлення факту фізичної відсутності представників суб`єкта господарювання за зареєстрованим місцезнаходженням, а - невиконання законних вимог посадових осіб органу державного нагляду (контролю), що виразилось у ненаданні визначених законом та запитуваних документів, необхідних для здійснення заходу державного контролю.

Крім того, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що на день проведення перевірки позивач не знаходився за новим місцем реєстрації, так як договір суборенди офісного приміщення № 3/20/04/2025 за адресою: АДРЕСА_2 було укладено директором Товариства з ФОП ОСОБА_1 пізніше, 20.04.2025 та обґрунтовує це таким.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відтак, судом встановлено, що відповідач здійснюючи перевірку за юридичною адресою позивача діяв відповідно до чинного законодавства.

Щодо доводів про те, що позивачу не було відомо, яке звернення стало підставою для перевірки суд зазначає таке.

У відповідності до пп. 6 п. 12 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв`язку з отриманням такої скарги.

Згідно з вимогами пункту «с» ст. 15 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-IV (1985-15) від 08.09.2004 (далі - Конвенція № 81), інспекторам праці слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв`язку з отриманням такої скарги.

Отже, такі пояснення є необґрунтованими.

Щодо покликання апелянта на практику Верховного Суду то колегія суддів вважає, що зважаючи на предмет та підстави позову у справах №№ 200/11885/18-а, 826/7706/17 вони не є релевантними до обставин цієї справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРГО СЕРВІС ЛІМІТЕД» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 380/14693/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула