Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №120/12869/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12869/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

03 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Вінницького окружного адміністративного звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно непроведенно перерахунку пенсії з 10.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018-2020 роки наростаючим підсумком із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115.

Крім того зазначив на протиправності дій ГУ ПФУ у Вінницькій області в частинні не здійснення додаткового виключення з періоду, за який враховано заробітну плату для обчислення пенсії період з 1 липня 2000 по 1 січня 2003 року, під час обчислення пенсії.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 індексацію пенсії із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки (9118,81 грн.), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та у розмірі 1,115 і у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії з 10.03.2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що положення Порядку № 124 в частині застосування умовно встановленої базової величини середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року в розмірі 3764,40 гривень суперечать нормам статті 42 Закону № 1058-IV, яка є актом вищої юридичної сили та вимагає проведення індексації шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при обчисленні конкретної пенсії позивача.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги щодо додаткової оптимізації заробітку за період з 01 липня 2000 року по 01 січня 2003 року, окружний суд зазначив, що така процедура вже була проведена відповідачем в автоматичному режимі в межах установленого законом десятитивідсоткового ліміту при призначенні пенсії, а повторне проведення оптимізації при перерахунку вже призначеної пенсії чинним законодавством не передбачено.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року в цій частині та ухвалити в скасованій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що Кабінет Міністрів України відповідно до статті 42 Закону № 1058-IV та статті 2 Закону № 1282-XII наділений виключними повноваженнями щодо визначення порядку та умов проведення щорічної індексації пенсій. Уряд реалізував ці повноваження шляхом затвердження Порядку № 124, яким встановлено чіткий, внутрішньо узгоджений та логічно завершений механізм індексації із застосуванням базового показника 3764,40 гривень.

Відповідач зазначає, що застосування коефіцієнтів збільшення безпосередньо до індивідуального показника середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки в сумі 9118,81 гривень призведе до подвійного врахування темпів зростання заробітної плати та суттєвого спотворення пенсійних стандартів. Також апелянт наголошує на дискреційному характері повноважень органів Пенсійного фонду та неприпустимості втручання суду у сферу виключної компетенції відповідача щодо фінансових розрахунків.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.

28.07.2025 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії на коефіцієнти підвищення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 з урахуванням положень ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV.

Листом №10420-8758/Б-02/8-0200/25 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що позивачу призначено пенсію за віком згідно із Законом № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за три попередні роки, які передують року звернення, який є більшим за розміри показників середньої заробітної плати, які підлягають застосуванню при проведенні перерахунку пенсії з урахуванням її індексації відповідно до Порядку № 124.

Також при розрахунку пенсії врахована заробітна плата за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 по 31.08.2023. При розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії було враховано заробітну плату за 336 місяці, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 0,81688 (до проведення оптимізації).

Під час проведення оптимізації заробітної плати, яка здійснюється в автоматичному режимі, з підрахунку було виключено періоди 53 календарних місяці, після чого індивідуальний коефіцієнт заробітку становить 0,96890, що є більшим за індивідуальний коефіцієнт 0,81688.

Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Для правильного вирішення цієї справи необхідно визначити, чи підлягають застосуванню приписи пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі – Порядок № 124), під час проведення індексації пенсії позивача, зокрема щодо визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню із застосуванням відповідних коефіцієнтів відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

З огляду на встановлені у справі обставини, спір у цій частині зводиться до визначення того, який саме показник середньої заробітної плати підлягає збільшенню при індексації пенсії позивача: показник у розмірі 3764,40 грн, визначений відповідачем із посиланням на положення Порядку № 124, чи показник у розмірі 9118,81 грн, який фактично враховувався при обчисленні пенсії позивача.

Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що формуються за рахунок страхових внесків, бюджетних та інших джерел.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп Ч Кс,

де П – розмір пенсії; Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону; Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс Ч (Ск : К),

де Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць;

К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

На виконання зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 124).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року на відповідний коефіцієнт.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Таким чином, Порядком № 124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Разом із тим положення підзаконного нормативно-правового акта не можуть змінювати чи звужувати зміст та обсяг права, визначеного законом.

Зі змісту частини другої статті 42 Закону № 1058-IV вбачається, що законодавець пов`язує проведення індексації із збільшенням саме того показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення конкретної пенсії.

Установлено, що при призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки у розмірі 9118,81 грн.

Отже, саме показник у розмірі 9118,81 грн був фактично врахований при обчисленні пенсії позивача.

Застосування при подальшій індексації пенсії позивача показника 3764,40 грн, який є умовною величиною, визначеною станом на 01 жовтня 2017 року, замість показника 9118,81 грн фактично призводить до незастосування передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV збільшення до того показника середньої заробітної плати, який був врахований при обчисленні пенсії позивача.

За таких обставин висновок відповідача про відсутність підстав для застосування відповідних коефіцієнтів до показника 9118,81 грн не відповідає положенням частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, у разі колізії між положеннями підзаконного нормативно-правового акта та нормами закону застосуванню підлягає закон як акт вищої юридичної сили.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, у якій Суд дійшов висновку щодо необхідності проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався при обчисленні пенсії, якщо він є вищим за показник, отриманий унаслідок індексації базової величини.

Верховний Суд також зазначив, що заміна передбаченої законом індексації щомісячними доплатами не є тотожною збільшенню показника середньої заробітної плати, передбаченому частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що застосування коефіцієнтів збільшення до показника 9118,81 грн суперечить механізму, визначеному Порядком № 124, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Посилання відповідача на недопустимість втручання суду у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України також є безпідставними, оскільки у цій справі суд не визначає розмір пенсії на власний розсуд, а перевіряє правомірність дій відповідача та зобов`язує його здійснити перерахунок відповідно до вимог закону.

Таким чином, у частині позовних вимог щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати у розмірі 9118,81 грн суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.