Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №686/19256/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/19256/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Павловська А.А.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

03 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лучіцька В.О.,

представників відповідача - Мартьянової Р.А., Кулабіної М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про затримання для забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,

В С Т А Н О В И В :

Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом, в якому просило ухвалити рішення про затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 для забезпечення примусового видворення, строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні.

На визначену дату позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи відсутність будь-яких клопотань чи заяв від позивача, а також заперечень з боку представників відповідача, колегія суддів, з огляду на достатність доказів в матеріалах справи для вирішення апеляційної скарги вирішила за можливе розглянути справу за даної явки сторін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, встановила наступні обставини.

26.06.2026 працівниками правоохоронних органів було доставлено до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, який перебуває на території України з порушенням міграційного законодавства.

Документи, які б давали право на виїзд, а також документи, які б підтверджували законність перебування на території України у нього відсутні.

26.06.2026 позивачем щодо відповідача було складено протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Того ж дня, 26.06.2026 УДМС у Хмельницькій області на підставі статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про примусове видворення з України ОСОБА_1 .

В подальшому, позивач звернувся з відповідним позовом до суду, предметом якого зазначено затримання ОСОБА_1 для забезпечення примусового видворення.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з необґрунтованості та недоведеності позивачем заявлених вимог, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України №3773-VI від 22 вересня 2011 року "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон №3773-VI).

За приписами частини першої статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною восьмою статті 26 Закону №3773-VI передбачено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону №3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч. 4 ст. 30 Закону №3773-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч. 11 ст. 289 КАС України).

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що щодо іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 р. по справі N 296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.

У іншій постанові від 11 вересня 2025 у справі № 303/5363/24 Верховний Суд вказав, що захід у вигляді затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України не застосовується автоматично, а реалізується шляхом подання позову та за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 289 КАС України, а саме:

1) обґрунтованих підстав уважати, що іноземець (стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення) ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

2) або якщо існує ризик його (її) втечі;

3) у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

При цьому, доведення наявності підстав, передбачених вказаною нормою, покладено на територіальний орган ДМС України, як суб`єкта владних повноважень, яким ініційовано питання щодо затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач дійсно не має в Україні саме зареєстрованого місця проживання, не перебуває у зареєстрованому шлюбі, не має офіційного доходу. Водночас щодо нього відсутні дані про вчинення протиправних дій (окрім порушення власне міграційного законодавства, що стало підставою даного позову), наявність боргів за виконавчими провадженнями. За наданням йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не звертався, не ініціював набуття українського громадянства.

Всі зазначені обставини відповідачем визнаються.

Разом з тим, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13.12.2023 у справі № 686/25939/23 за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до ОСОБА_1 про скасування рішення про примусове повернення до країни походження встановлено, що позивач, громадянин рф, народився в м. Одеса, у встановлений законом спосіб отримав дозвіл на імміграцію в Україну від 18.11.2021 року, здійснив в`їзд в Україну 24.02.2022 р. по паспортному документу, доглядав матір до її смерті. Приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. заведено спадкову справу №11/2023 за зверненням позивача, а його заяву приєднано до спадкової справи, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З повідомлення нотаріуса від 28.06.2023 вбачається, що позивач розпочав оформлення спадкових прав на квартиру після смерті матері, однак не завершив його.

В суді першої інстанції відповідачем пояснено, що для завершення оформлення права власності на успадковану квартиру йому потрібно надати нотаріусу документи на право власності та документи на підтвердження законності свого проживання в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, які б свідчили, що відповідачем було допущено порушення вимог статей 4, 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки він прибув в Україну з метою імміграції в Україну, на підставі офіційного дозволу, та залишився в Україні на постійне проживання.

Вказані обставини позивачем не спростовані ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Порядок оформлення посвідки на постійне проживання регулюється Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Дотепер він триває.

У зв`язку із введенням воєнного стану та бойовими діями Постановою Кабінету Міністрів України «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» №165 від 28 лютого 2022 року зупинено строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні. Як наслідок, органи Державної міграційної служби України призупинили розгляд звернень громадян Російської Федерації із заявами про оформлення будь-яких дозвільних документів.

Постановою Кабінету міністрів України «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» від 28 лютого 2022 р. № 165 зупинено строк надання, крім строків надання адміністративних послуг у сферах державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації актів цивільного стану, суб`єктами (особами), що провадять діяльність під час воєнного стану, адміністративних послуг суб`єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні (крім надання адміністративних послуг у сфері будівництва, визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності).

Постановою КМУ від 01.11.2022 року №1232 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» (в редакції від 12.09.2023) визначено: у разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення посвідок на постійне проживання, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

При цьому, слід враховувати, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1232 від 01 листопада 2022 року передбачено, що зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Як вбачається з дозволу на імміграцію від 16 листопада 2021 року, виданого УДМС в Хмельницькій області відповідачу, останній виданий йому на підставі пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Вказане свідчить про те, що порушення відповідачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.

Таким чином, здійснивши аналіз встановлених у справі обставин та норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення відповідачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено непереборними обставинами, а неможливість оформити посвідку на постійне проживання в Україні обумовлена зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 липня 2026 року у справі № 686/19243/26, яке залишено в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року, визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області № 6801100100000888 від 26.06.2026 року про примусове видворення з України громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10.08.2026 року постанову УДМС про накладення адміністративного стягнення на відповідача за ч. 2 ст. 203 КУпАП (проживання без документів та за недійсним паспортом) скасовано, а провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення

Тобто, на даний час рішення міграційного органу про примусове видворення не існує, а тому відсутня потреба в його забезпеченні і відповідно правові підстави для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Аналізуючи усі вищевикладені доводи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не дотримано вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

Зокрема, позивачем не з`ясовано усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, та не надано їм належної оцінки, у тому числі наявності у відповідача дозволу на імміграцію в Україну від 16.11.2021 року, причин, з яких ним у подальшому не було оформлено посвідку на постійне проживання, неодноразових звернень відповідача до органів міграційної служби з метою врегулювання свого правового статусу, а також обставин, що об`єктивно перешкоджали отриманню відповідного документа.

Крім того, позивачем не враховано, що відповідач народився, виріс та здобував освіту в Україні, має тут постійне місце проживання, після смерті матері вступив у спадкові правовідносини, що підтверджується наявністю відкритої спадкової справи, а також не надано належної оцінки його поведінці та відсутності доказів, які б свідчили про вчинення ним суспільно небезпечних діянь або про те, що його перебування на території України становить загрозу національній безпеці, громадському порядку чи правам та законним інтересам інших осіб.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.