Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №240/16974/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16974/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

03 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду (постановлена суддею Нагірняком М.Ф. у м. Житомирі) від 08 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і постановленого судового рішення

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо відмови їй у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, а саме без застосування частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 12 лютого 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити їй перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, а саме без застосування частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 12 лютого 2026 року.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи позовну заяву особі, яка її подала, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 60-2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, підлягає оскарженню в адміністративному порядку до керівника відповідного органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду України вищого рівня та/або у судовому порядку.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 червня 2025 року № 21-1 затверджено Порядок оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб щодо пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг, пунктом 4 якого передбачено, що скарга може бути подана протягом одного року з дня прийняття рішення, але не більш як через тридцять календарних днів з дня ознайомлення заявника із прийнятим рішенням.

Керуючись наведеними вище приписами, суд вказав, що законодавством передбачено порядок адміністративного оскарження відповідних рішень органів Пенсійного фонду України, який спрямований на можливість врегулювання спору до звернення до суду (досудового врегулювання), яким позивач не скористався.

При цьому відповідно до пункту 4 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Оскільки позивачем до позову не долучено доказів звернення до керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зі скаргою щодо оскарження рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії, а також доказів розгляду такої скарги, або доказів того, що на момент звернення до суду сплив встановлений законом строк для такого досудового врегулювання спору, тому суд вирішив повернути позовну заяву.

Короткий зміст апеляційної скарги та позиція інших учасників справи

Не погодившись із винесеною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що повернення позову на підставі пункту 4 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України не відповідає принципу правової визначеності.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, розраховував на дію норм Кодексу адміністративного судочинства України у їх системному зв`язку з Конституцією України, які не містять обов`язкової вимоги щодо досудового оскарження рішень територіальних органів Пенсійного фонду України до вищого за ієрархією органу. При цьому покладення на позивача обов`язку, який не передбачений законом, та повернення позову з цих підстав, на думку апелянта, є необґрунтованим.

Таким чином, оскільки досудове врегулювання спору в даній категорії справ є лише альтернативним правом, а не процесуальним обов`язком, тому повернення позовної заяви у зв`язку із ненаданням доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору обмежує право позивачки на справедливий суд.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував наведеного та допустив порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, виходить з наступного.

Як унормовано статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з вимогами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 5 процесуального закону кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Саме у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина 1 статті 160 КАС України).

При цьому статтями 160 та 161 КАС України встановлені вимоги до позовної заяви, недотримання яких тягне за собою настання наслідків, передбачених статтею 169 КАС України.

Так, частиною 4 статті 169 КАС України визначені підстави для повернення позовної заяви позивачеві, згідно з пунктом 4 якої позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Із системного аналізу наведеної вище норми процесуального закону слідує, що у випадках, прямо передбачених законом, сторони повинні в обов`язковому порядку перед звернення до суду з позовом здійснити досудове врегулювання спору.

Саме цією нормою і керувався окружний адміністративний суд, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції вважав, що положення статті 60-2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлюють обов`язкове досудове врегулювання спору, яким позивачка не скористалася.

В свою чергу, статтею 60-2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що призначення пенсій провадиться відповідно до законодавства, чинного на час звернення особи за призначенням пенсії. Перерахунок пенсій проводиться відповідно до законодавства, чинного на час проведення перерахунку пенсії.

Рішення про призначення (перерахунок) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, прийняте уповноваженою посадовою особою територіального органу Пенсійного фонду України, може бути оскаржено в адміністративному порядку до керівника цього органу Пенсійного фонду України, а в разі відмови у задоволенні скарги - до органу Пенсійного фонду України вищого рівня та/або в судовому порядку.

Порядок оскарження рішень, передбачених частиною другою цієї статті, визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

Отже, аналіз наведених вище приписів свідчить про те, що такими не встановлено обов`язковості досудового врегулювання спору, а лише передбачено право особи на адміністративне оскарження рішення уповноваженої посадової особи територіального органу Пенсійного фонду України до керівника цього органу Пенсійного фонду України.

Словесна конструкція "рішення... може бути оскаржено ..." вказує саме на альтернативний, а не обов`язковий характер адміністративного оскарження.

Таким чином, сама лише наявність передбаченої законом процедури адміністративного оскарження не свідчить про встановлення обов`язкового досудового порядку врегулювання спору, оскільки обов`язковість такого порядку має бути визначена законом.

При цьому Порядком оскарження рішень, дій (бездіяльності) територіальних органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 13 червня 2025 року, на який посилається суд першої інстанції, що розроблений зокрема й на реалізацію положень статті 60-2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може встанолювати обов`язковість досудового порядку врегулювання спору у цій категорії справ, оскільки є підзаконним нормативно-правовим актом та не може встановлювати додаткові обмеження права особи на звернення до суду, які прямо не передбачені законом.

Підсумовуючи, слід констатувати про помилковість висновків окружного адміністративного суду щодо наявності підстав для повернення позовної заяви з огляду на ненадання доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, ухвала суду першої інстанції, що оскаржується, не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону за наведених вище мотивів.

Відповідно до статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому таку ухвалу слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору, а інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, не встановлено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскарженою.

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.