Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №520/6753/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 520/6753/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

03 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О.,

за участі секретаря судового засідання Криворучко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Брезіною Т.М. у м. Чернівцях) від 02 червня 2026 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови від 10 березня 2026 року, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду без поважних причин.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 520/18692/24 на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області покладено зобов`язання як щодо нарахування позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, так і щодо її виплати.

Поряд із цим, державний виконавець встановив, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що перерахована ОСОБА_1 одноразова грошова допомога була виплачена, а також не підтвердив неможливість виконати рішення суду у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування.

Окружний адміністративний суд погодився із такими висновками державного виконавця та дійшов висновку, що факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин є доведеним, а тому не знайшов підстав для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області накладено штраф за невиконання рішення суду без поважних причин.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 520/18692/24 зобов`язано Головне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши період її роботи з 20 серпня 1990 року по 28 серпня 1995 року до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Разом із тим представник апелянта зазначив, що виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області направило матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для прийняття рішення про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не враховано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року № 520/7661/26, яким задоволено позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 20 березня 2026 року № 78221815 в розмірі 10200 гривень за не виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/18692/24.

Також суд не звернув увагу на те, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 520/18692/24 змінено спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмір десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області невиплачених сум.

З огляду на викладене скаржник вважає, що окружний адміністративний суд дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову, а тому просить таке рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.

Стислий виклад встановлених обставин

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 520/18692/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши період її роботи з 20 серпня 1990 року по 28 серпня 1995 року до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

У зв`язку із набранням вказаним судовим рішенням законної сили Харківським окружним адміністративним судом 27 лютого 2025 року видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 78221815 від 29 травня 2025 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду № 520/18692/24.

06 лютого 2026 року та 25 лютого 2026 року державним виконавцем скеровано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області вимоги, у яких йшлося про необхідність виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року.

Листами від 20 лютого 2026 року та від 11 березня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило відповідача про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 призначено грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, проте нараховані кошти будуть виплачені їй після надходження відповідного фінансування з Державного бюджету України. Також повідомлено, що ОСОБА_1 на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувач виплат не перебуває.

10 березня 2026 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Антонюком Андрієм Георгійовичем винесено постанову, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області накладено штраф в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду без поважних причин.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Частиною 1 статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону № 1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями статті 75 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу державної виконавчої служби, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Так, встановленими у цій справі обставинами підтверджується те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 520/18692/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши період її роботи з 20 серпня 1990 року по 28 серпня 1995 року до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що станом на момент винесення постанови про накладення штрафу від 10 березня 2026 року боржником не надано державному виконавцю доказів повного та фактичного виконання судового рішення.

Колегія суддів враховує те, що матеріали справи не містять належних доказів вжиття позивачем усіх залежних від нього заходів для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Твердження скаржника про те, що виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області) за місцем фактичного проживання/перебування особи, слід оцінити критично, адже рішенням суду саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області покладено обов`язок нарахувати та виплатити ОСОБА_1 спірну допомогу.

Не впливають на суть спору й доводи апелянта про те, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 520/18692/24 змінено спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області одноразову грошову допомогу.

Так, оскаржувана у цій справі постанова винесена державним виконавцем 10 березня 2026 року, а спосіб та порядок виконання згадуваного вище судового рішення змінено ухвалою Харківського окружного адміністративного суду лише у квітні 2026 року, що свідчить про те, що до дня постановлення такої ухвали обов`язок щодо виконання судового рішення був покладений на боржника в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 520/7661/26, яким визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 20 березня 2026 року № 78221815 в розмірі 10200 гривень за повторне невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/18692/24, адже таке рішення не має преюдиційного значення при розгляді цієї адміністративної справи.

Враховуючи викладене, слушними слід визнати висновки окружного адміністративного суду, згідно з якими на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення на пенсійний орган штрафу за невиконання судового рішення матеріали виконавчого провадження не містили належних доказів вчинення боржником дій, спрямованих на повне виконання судового рішення у справі № 560/18692/24, що б давало державному виконавцю підстави вважати судове рішення виконаним.

А тому, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач діяв у спосіб і порядку, визначеному Законом № 1404-VIII.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1- 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів переконана, що оскаржуване у цій справі судове рішення відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.