Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №240/9088/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9088/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

03 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач проходив службу в Овруцькому РВ УМВС України в Житомирській області, а згодом - в Овруцькому ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області.

ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з посади старшого спеціаліста-криміналіста слідчого відділення відділу поліції № 1 з 06.12.2024 відповідно до наказу ГУНП в Житомирській області від 06.12.2024 № 711 о/с. Згідно з наказом, вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні - 26 років 04 місяці 27 днів; у пільговому обчисленні (без урахування вислуги у календарному обчисленні) — 00 років 10 місяців 25 днів.

З метою врахування часу проходження служби за період з 02.03.2001 по 06.12.2024 у зоні гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні, позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Головне управління Національної поліції в Житомирській області листом від 12.03.2025 відмовило у зарахуванні пільгового стажу, оскільки ст. 2 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено на підставі Закону №76-VIII від 28.12.2014, а тому правові підстави для зарахування позивачу до вислуги років в пільговому обчисленні періоду служби відсутні.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегя суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393).

Відповідно до абзацу 15 пп. "в" пункту 3 Порядку №393 (в редакції до 01.01.2015), до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Служби державної охорони.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, пунктом 4 якого виключено статтю 2 у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України №939 від 06.12.2017 "Про внесення змін до постанови КМУ від 17.07.1992 №393", яка набрала чинності 14.12.2017, внесено зміни до абзацу 15 підпункту «в», а саме: слова і цифри пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець чітко визначив умови зарахування на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: службу у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених законодавством України.

Згідно з додатком 1 до наказу Міністерства внутрішніх справ України №748 від 22.11.1993 затверджено перелік населених пунктів віднесених до зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №17-Р, на території яких виконання службових обов`язків зараховується до строку вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони в пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачу було зараховано в пільговому обчисленні місяць за півтора період служби в Овруцькому районному відділі УМВС України в Житомирській області з 02.03.2001 до 12.07.2001, а також вислуга років за перебування у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються безпосередньо та беруть участь Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області з 24.07.2014 до 27.08.2014, з 01.06.2015 до 30.06.2015, з 04.03.2021 до 12.05.2021.

При цьому не зараховано в пільговому обчисленні періоди служби з 12.07.2001 по 23.07.2014, з 27.08.2014 по 31.05.2015, з 30.06.2015 по 03.03.2021, з 12.05.2021 по 06.12.2024 в органах внутрішніх справи України та Національній поліції України в м. Овручі та м. Коростені Житомирської області, територія яких входить до зони гарантованого добровільного відселення.

Суд вважає, що оскільки Порядком №393 визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зоні гарантованого добровільного відселення із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, то у відповідача не було правових підстав для відмови у зарахуванні позивачу вислуги років у пільговому обчисленні.

Отже, доводи апелянта про відсутність законом визначених підстав для зарахування позивачу при звільненні до вислуги років у пільговому обчисленні періоду служби у зоні гарантованого добровільного відселення є спростованими та безпідставними.

Надання Порядком №393 Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що Міністерство внутрішніх справ України, визначаючи такі підрозділи та установи може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії відповідача у частині незарахування позивачу періодів служби з 12.07.2001 по 23.07.2014, з 27.08.2014 по 31.05.2015, з 30.06.2015 по 03.03.2021, з 12.05.2021 по 06.12.2024 у пільговому обчисленні вислуги років при проходженні служби в органах внутрішніх справ та поліції у зоні гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця є неправомірними.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Національної поліції в Житомирській області внести зміни до наказу № 711 о/с від 06.12.2024 в частині розрахунку вислуги років в пільговому обчисленні - один місяць за півтора, суд зазначає наступне.

З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що час служби позивача у зоні гарантованого добровільного відселення за період з 12.07.2001 по 23.07.2014, з 27.08.2014 по 31.05.2015, з 30.06.2015 по 03.03.2021, з 12.05.2021 по 06.12.2024 у пільговому обчисленні, як це передбачено пп. "в" п.3 Постанови №393 - 1 місяць за 1,5 місяці, не зараховано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати до вислуги років позивача у пільговому обчисленні період проходження служби в органах внутрішніх справ та поліції з 12.07.2001 по 23.07.2014, з 27.08.2014 по 31.05.2015, з 30.06.2015 по 03.03.2021, з 12.05.2021 по 06.12.2024 у зоні гарантованого добровільного відселення у пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяці.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Ватаманюк Р.В. Біла Л.М.