Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №320/6904/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/6904/25 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Карпушової О.В., Компанієць І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким просив:

- визнати протиправні дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії тобто за 2021-2023 роки (13 559,41 грн);

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати з 05 листопада 2024 року пенсію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії тобто за 2021-2023 роки (13 559,41 грн).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії тобто за 2021-2023 роки (13 559,41 грн);

- зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати з 05 листопада 2024 року пенсію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії тобто за 2021-2023 роки (13 559,41 грн).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив про те, що оскільки позивачу була призначена пенсія за вислугу років то йому проведено перерахунок пенсії, а саме переведено на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня подання заяви та з застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції.

Звернув увагу суду на те, що звертався до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії по інвалідності, а непереведення з пенсії за вислугу років, як помилково вважає апелянт.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з 02 липня 2008 року отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

21 листопада 2024 року позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в м. Києві якою просив, здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що передував зверненню за призначенням пенсії.

ГУ ПФУ в м. Києві листом від 17 грудня 2024 року №49346-50393/К-02/8-2600/24 повідомило позивача про те, що на підставі заяви від 05 листопада 2024 року його переведено на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня подання заяви з застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Розрахунок пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше в листопаді 2024 року, тоді як пенсію за вислугу років йому було призначено відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2021-2023 роки, починаючи з 05 листопада 2024 року (день подання заяви) є протиправними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

З 02 липня 2008 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"

З 05 листопада 2024 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі його особистої заяви, водночас призначена позивачу пенсія розрахована з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки.

Частиною 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом.

Зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справа №127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені висновки Верховного Суду збігаються з правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.

Як встановлено судом першої інстанції з 02 липня 2008 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше 05 листопада 2024 року.

Отже, в даному випадку мало місце саме призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Аналогічний висновок в подібних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17, та у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, від 31 січня 2025 року у справі №200/1478/24, від 20 лютого 2025 року у справі №380/4842/24, від 27 лютого 2025 року у справі №380/21644/23 та від 11 березня 2025 року у справі №560/15252/23, від 25 березня 2025 року у справі №380/3740/24.

Отже в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії (2024 рік), а саме за 2021-2023 роки, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць