Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №640/10741/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10741/21 Суддя (судді) першої інстанції: Рищенко Андрій Юрійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Терези Ю.О.,

суддів: Воловика С.В., Златіна С.В.,

за участю секретаря судового засідання: Писаренко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

16.04.2021 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича (далі - Відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відповідача від 19.02.2019 р. ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди;

- визнати протиправною та скасувати постанову Відповідача від 12.03.2019 р. ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в сумі 56853,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що 14.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 163, відповідно до якого стягнуто з Позивача на користь Акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК», який є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», заборгованість за Кредитним договором № 2621/0407/88-021 від 05.04.2007 та за іпотечним договором № 2621/0407/88-021-Z-l від 05.04.2007 за період з 07.12.2016 по 07.12.2018 у розмірі: за кредитом - 26 084,84 євро, за відсотками - 18 402,78 євро.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2019 у справі № 755/3463/19 вчинений 14.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком Сергієм Анатолійовичем виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 163, визнано таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з наведеним, грошові кошти у сумі 56853,02 грн., перераховані Відповідачу у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 163, утримуються ним незаконно та підлягають поверненню Позивачу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

30.06.2021 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва поновлено Позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, та призначено розгляд справи в судовому засіданні.

У подальшому, відповідно до Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу передано на розгляд до Дніпровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 справу № 640/10741/21 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішенням Дніпропетровського адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича від 19.02.2019 р. ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди;

- визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Яцишина Андрія Миколайовича від 12.03.2019 р. ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в сумі 56853,02 грн.;

- стягнуто з Відповідача на користь Позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2724,00 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2019 р. у справі № 755/3463/19, яке набрало законної сили 16.08.2019, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 163, про звернення стягнення на квартиру, загальною площею 53,40 кв.м, житловою площею 35,10 кв. м, яка є предметом іпотеки, та власником якої є Позивач, який є боржником за кредитним договором № 2621/0407/88-021 від 05.04.2007, сума боргу за яким за період з 07.12.2016 по 07.12.2018 складає 44 487,62 євро.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Зважаючи, що підставою для відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, а отже і винесення спірних постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 19.02.2019 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 12.03.2019, був виконавчий напис нотаріуса, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, а отже підстави для їх винесення перестали існувати, спірні постанови є безпідставними та підлягають скасуванню.

В частині позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача грошових коштів в сумі 56853,02 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з приватного виконавця Яцишина А.М. грошових коштів в сумі 56853,02 грн. (56272,46 грн. + 580,56 грн.), як безпідставно стягнутих з Позивача, оскільки підставою для стягнення коштів з Позивача був виконавчий напис нотаріуса, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, а тому підстава вчинення будь-яких виконавчих дій за виконавчим написом нотаріуса № 163 від 14.02.2019 перестала існувати.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте внаслідок невідповідності та безпідставності висновків суду про наявність та поважність підстав для поновлення строку на звернення з відповідним позовом до суду, а також внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі Відповідача посилається на наступні обставини:

- позовну заяву подано через понад два роки після винесення Відповідачем оскаржуваних постанов;

- постанова Київського апеляційного суду від 24.03.2021 у справі № 755/17901/19, на дату одержання якої (30.03.2021) Позивач посилається як на момент, з якого має відраховуватися строк звернення до суду, не встановила жодні нові обставини, які не були відомі Позивачу як стороні виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- позовну заяву подано з пропуском десятиденного строку, навіть якщо вважати, що обчислення строку має відбуватися від 30.03.2021;

- суд не врахував, що виконавче провадження закінчено на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, і безпідставно застосував до спірних правовідносин ч. 7 ст. 27 Закону № 1404-VIII;

- визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії у часі та не поширюється на правовідносини, що існували до прийняття відповідного рішення;

- спір про стягнення безпідставно набутого майна, у тому числі коштів з приватного виконавця, належить розглядати за правилами цивільного судочинства;

- судові витрати стягнуто з Відповідача, а не за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

23.06.2026 представник Позивача подала відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відзиві представник Позивача, зокрема, звертає увагу на такі обставини:

- право вимоги до Відповідача про стягнення коштів на суму 56 853 грн. 02 коп. виникло у Позивача у зв`язку із прийняттям постанови Київського апеляційного суду від 24.03.2021 у справі № 755/17901/19;

- представник Позивача ознайомилась із повним текстом постанови лише 30.03.2021. Останнім днем для звернення до суду в порядку, встановленому ч. 1, 2 ст. 287 КАС України, було 12.04.2021, однак, представник Позивача не змогла подати позовну заяву 12.04.2021 у зв`язку із контактом напередодні з особою, хворою на коронавірусну інфекцію. 12.04.2021 представник Позивача здала тест з метою вставлення наявності або відсутності захворювання, 14.04.2021 представник Позивача отримала негативний результат тесту на коронавірус та звернулась до суду із позовною заявою;

- на стадії відкриття провадження у справі судом перевірено питання поважності причин пропуску звернення до адміністративного суду та досліджено докази, якими підтверджується поважність причин пропуску строку;

- приватним виконавцем здійснювалось виконання виконавчого документу, який в подальшому скасовано та визнано таким, що не підлягає виконанню, отже, Відповідачем була стягнута з Позивача на свою користь основна винагорода після виконання виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню. Фактично виконання цього документу було скасоване, а грошові кошти, що були перераховані на користь стягувача - АТ «Альфа-Банк» - підлягають поверненню Позивачу на підставі постанови Київського апеляційного суду від 24.03.2021 у справі № 755/19701/19;

- під час здійснення виконавчих дій в рамках ВП № НОМЕР_1 05.03.2019 Позивач звертався до Відповідача із заявою про зупинення виконавчого провадження, в якій зазначалось, в тому числі про звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Однак, Відповідачем 12.03.2019 було відмовлено у задоволенні заяви про зупинення виконавчим дій. Того ж дня 12.03.2019 оку було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження та здійснено списання грошових коштів на загальну суму 619 196 грн. 97 коп. на підставі розпоряджень приватного виконавця.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача, встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу, витребувано матеріали справи № 640/10741/21 із Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Після надходження матеріалів справи № 640/10741/21 до Шостого апеляційного адміністративного суду справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, 14.02.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 163 (далі - виконавчий напис № 163), із пропозицією звернути стягнення на квартиру, загальною площею 53,40 кв. м, житловою площею 35,10 кв. м, що є предметом іпотеки, та власником якої є Позивач, який є боржником за кредитним договором № 2621/0407/88-021 від 05.04.2007, укладеним ним із АКБ «ТАС-КОМЕРЦБАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ «СВЕДБАНК», який на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 відступив права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», який на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 відступив права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором ПАТ «АЛЬФА-БАНК». Зазначено, що строк платежу за вказаним кредитним договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 07.12.2016 по 07.12.2018. Сума заборгованості складає 44 487,62 євро, в тому числі: заборгованість за кредитом - 26084,84 євро, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 18 402,78 євро.

На підставі виконавчого напису № 163 Відповідачем 19.02.2019 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, про що винесена відповідна постанова, якою також постановлено стягнути з боржника - Позивача основну винагороду приватного виконавця у розмірі 136977,38 грн.

Надалі у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено, зокрема, наступні постанови:

- від 19.02.2019 - постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 136977,38 грн. (т. 1 а.с.101-102);

- від 12.03.2019 - постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 649,56 грн. (т. 1 а.с. 108-109);

- від 08.04.2019 - постанову про закінчення виконавчого провадження (т. 1 а.с. 124-125).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16.07.2019 у справі № 755/3463/19 виконавчий напис № 163 визнано таким, що не підлягає виконанню. В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалося.

16.01.2021 Позивач, вважаючи протиправними постанови Відповідача від 19.02.2019 ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди, від 12.03.2019 ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також стягнення з нього у межах виконавчого провадження основної винагороди приватного виконавця у сумі 56853,02 грн., звернувся до суду з відповідним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що, незважаючи на викладені Відповідачем доводи, в апеляційній скарзі Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду. Вимога про ухвалення нового рішення у справі про відмову у позові Відповідачем не заявлена.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначав, що оскільки підставою для відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, а отже і винесення спірних постанов про стягнення з боржника основної винагороди від 19.02.2019 та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 12.03.2019, був виконавчий напис нотаріуса, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, підстави для їх винесення перестали існувати, відтак спірні постанови є безпідставними та підлягають скасуванню. Стягнуті на підставі такого виконавчого напису кошти є такими, що стягнуті безпідставно, а тому мають бути стягнуті з Відповідача на користь Позивача.

Колегія суддів, оцінюючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого напису нотаріуса № 163, яке здійснювалося Відповідачем як приватним виконавцем.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 3, 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, у тому числі виконавчих написів нотаріусів, а також постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім виключень, встановлених цією нормою, до яких виконавчий напис № 163 не належить.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закону № 1403-VIII).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 31 Закону № 1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Верховний Суд у постановах від 19.05.2026 у справі № 420/21066/23, від 21.01.2021 у справі № 160/5321/20, від 27.04.2021 у справі № 580/3444/20, від 03.06.2021 у справі № 640/17286/20, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20, від 28.07.2023 у справі № 640/28577/21 дотримується сталої думки, що винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам ч. 7 ст. 31 Закону № 1403-VIII, згідно з якою приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Колегія суддів враховує, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16.07.2019 у справі № 755/3463/19, яке набрало законної сили 16.08.2019, виконавчий напис № 163 визнано таким, що не підлягає виконанню.

Отже, з 16.08.2019 у Позивача виникло право на звернення до суду з позовом про повернення коштів, стягнутих за виконавчим написом нотаріуса.

Колегія суддів відхиляє посилання Позивача на те, що таке право виникло у нього 24.03.2021 - з дня прийняття та набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду у справі № 755/17901/19, як це зазначалося у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 14.04.2021 (т. 1 а.с. 9-11). У зазначеній заяві Позивач вказує, що про оскаржувані постанови йому стало відомо 09.10.2019, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1.

За результатами ознайомлення, 24.10.2019 Позивач звернувся до суду з позовом про повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса.

Колегія суддів звертає увагу, що із судових рішень у справі № 755/17901/19 слідує, що Позивач, який у зазначеній справі користувався професійною правничою допомогою, не залучив до участі у справі приватного виконавця і саме тому постановою Київського апеляційного суду у справі № 755/17901/19 відмовлено у стягненні на користь Позивача 56953,02 грн., раніше стягнутих з нього у межах виконавчого провадження.

До матеріалів справи Позивач надав розпорядження приватного виконавця № НОМЕР_1 від 12.03.2019 (т.1 а.с.41), яке містить деталізацію розподілу стягнутих у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 коштів. Вказаний документ є частиною матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, а отже інформація про те, що кошти у розмірі 56953,02 грн. перераховано приватному виконавцю (Відповідачу) була доступна Позивачу у складі матеріалів виконавчого провадження, з якими він ознайомився 09.10.2019.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, згідно з відомостями, наданими Позивачем (його представником) у межах цієї справи, про існування оскаржуваних постанов і стягнення винагороди приватного виконавця Позивач мав бути обізнаний щонайменше з 09.10.2019.

Неналежне вивчення Позивачем або його представником матеріалів виконавчого провадження, помилкове пред`явлення позову про повернення стягнення за виконавчим провадженням лише до одного відповідача, не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а відмова у поновленні строку звернення до суду у разі його пропуску з таких причин не є обмеженням доступу особи до правосуддя.

Колегія суддів також зауважує, що у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду від 14.04.2021 (т.1 а.с. 9-11) представник Позивача посилається на шестимісячний строк звернення до суду. Водночас після залишення позовної заяви без руху ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021, у якій судом зауважено про десятиденний строк звернення до суду у спорах цієї категорії, у заяві про усунення недоліків позовної заяви від 06.05.2021 (т.1 а.с. 73-74) Позивач обґрунтовує поважність причин пропуску десятиденного строку звернення до суду.

До заяви про усунення недоліків позовної заяви від 06.05.2021 (т.1 а.с. 73-74) представник Позивача надала результати дослідження на вірус COVID-19, дата відібрання зразків - 12.04.2021, дата результатів - 14.04.2021, посилаючись на неможливість своєчасного звернення до суду з позовом у зв`язку з контактом з особою, хворою на коронавірусну інфекцію.

Колегія суддів критично оцінює таку причину пропуску строку звернення до суду. У різних версіях причини пропуску такого строку Позивач як дату, від якої, на думку Позивача, має обчислюватися строк, називає 24.03.2021 або 30.03.2021. Якщо обчислювати десятиденний строк від більш пізньої дати (30.03.2021), останнім днем для подання позову є 09.04.2021.

Отже, навіть у разі прийняття судом доводів Позивача про причини пропуску строку звернення до суду, відсутні підстави вважати причини пропуску строку поважними, а своєчасне подання позову - об`єктивно неможливим.

Водночас, на переконання колегії суддів, перебіг десятиденного строку, протягом якого Позивач міг звернутися до суду з позовом про визнання протиправними і скасування оскаржених у цій справі постанов приватного виконавця, розпочався з наступного дня після ознайомлення Позивача з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1, тобто з 10.10.2019.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення винагороди приватного нотаріуса виникло у Позивача після набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду міста Києві від 16.07.2019 у справі № 755/3463/19, яким виконавчий напис № 163 визнано таким, що не підлягає виконанню. Згідно з відомостями ЄДРСР, датою набрання законної сили рішенням Дніпровського районного суду міста Києві від 16.07.2019 у справі № 755/3463/19 є 16.08.2019. Відтак, перебіг десятиденного строку звернення з відповідним позовом у межах адміністративного провадження розпочався 17.08.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Питання строків звернення до суду було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом.

Зокрема, у постанові від 12.06.2026 у справі № 320/9674/25 Верховний Суд висловив позицію, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про звернення Позивача до суду з позовом у цій справі з порушенням встановленого законом строку і відсутність підстав вважати поважними причини пропуску такого строку.

Враховуючи вимоги апеляційної скарги - скасування рішення суду першої інстанції і залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів у межах апеляційного перегляду справи не надає оцінку правомірності постанов від 19.02.2019 ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника основної винагороди і від 12.03.2019 ВП № НОМЕР_1 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження і стягнення з Позивача основної винагороди приватного виконавця.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що у цій справі Позивач пропустив строк звернення до суду з позовною заявою, наведені Позивачем причини пропуску такого строку не є поважними, відтак суд першої інстанції помилково поновив строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Колегія суддів враховує, що, згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Під час апеляційного перегляду справи колегією суддів встановлено необґрунтоване поновлення судом першої інстанції Позивачу строку звернення до суду з адміністративним позовом, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідачем не заявлені до стягнення судові витрати, передбачені ч. 2 ст. 139 КАС України, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина Андрія Миколайовича про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення коштів залишити без розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02.09.2026

Суддя - доповідач Ю.О. Тереза

Судді С.В. Златін

С.В. Воловик