Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №320/18978/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18978/26 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Златіна С.В.,

суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,

при секретарі: Сосницькій В.П.,

за участі: представника позивача - Янкового Д.В.,

представника відповідача - Данилевич В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 (далі - заявник; ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.04.2026 № 824/10-36-24-02/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , як платника єдиного податку 2 групи зі ставкою 20 % від мінімальної зарплати на 1 січня року з 01.04.2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (виклику) сторін.

Одночасно з подачею позовної заяви, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.04.2026 № 824/10-36-24-02/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, необхідність забезпечення позову позивач мотивує тим, що до набрання рішенням суду законної сили у даній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Позивач зазначає, що скасування статусу платника єдиного податку (2 група, 20%) безпосередньо обмежує конституційне право позивача на підприємницьку діяльність. Наслідком оскаржуваного рішення є не лише фінансові втрати, а й реальна загроза зупинки бізнесу, розриву партнерських зв`язків та погіршення ділової репутації. Відсутність зупинення дії рішення змушує позивача вести облік за двома різними системами оподаткування одночасно, що, на думку позивача, неминуче призведе до помилок та конфліктів із контрагентами. Більше того, у разі задоволення позову, виникне "ланцюгова реакція": необхідність анулювання реєстрації ПДВ та коригування податкових накладних змусить усіх партнерів позивача подавати уточнюючі декларації. Такі масштаби негативних наслідків роблять заходи забезпечення позову безальтернативними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована наступним:

- позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі;

- у матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти рішення про забезпечення позову; зупинити дію рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.04.2026 № 824/10-36-24 02/2717508595 про виключення з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/18978/26.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані наступним:

- заходи забезпечення позову не суперечать меті заходів забезпечення позову;

- звернення Позивача із заявою, спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог;

- за наслідками анулювання реєстрації платником єдиного податку платник змушений здійснювати податковий облік за правилами загальної системи оподаткування, а у разі подальшого відновлення статусу платника єдиного податку необхідним буде зворотне коригування податкового обліку як самого платника, так і його контрагентів; такі обставини можуть істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача, а тому зупинення дії рішення контролюючого органу є належним і співмірним заходом забезпечення позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

12 червня 2026 року представник ГУ ДПС у Київській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

19 червня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

19 червня 2026 року представник ГУ ДПС у Київській області подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 вересня 2026 року о 10:30 год.

Представник позивача у судовому засіданні просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову є рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.04.2026 № 824/10-36-24-02/ 2717508595 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Позивач просив суду вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14.04.2026 № 824/10-36-24-02/ 2717508595 про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів у конкретній справі з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №705/4587/17, від 16 квітня 2024 року у справі №120/15171/23 сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

За сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 квітня 2023 року у справі №140/8127/22, від 16 квітня 2024 року у справі №120/15171/23, від 4 грудня 2024 року у справі №500/3027/24, від 4 лютого 2025 року у справі № 280/8758/24, 20 лютого 2025 року у справі № 280/9044/24, 15 січня 2025 року у справі № 520/20854/24, для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи й поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

В постанові від 13 березня 2025 року у справі № 160/23707/24 Верховним Судом зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

В постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 Верховний Суд вказав, що вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції установив, що відповідно до оспорюваного рішення Відповідач виключив Позивача з Реєстру платників єдиного податку.

Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне виключення з Реєстру платників єдиного податку та відповідно анулювання реєстрації платником єдиного податку, визначаються положеннями ПК України.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно з підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 198 ПК України встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з пунктом 183.4 статті 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Пунктом 181.1 статті 181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.

Позивач в заяві про забезпечення позову покликався на те, що у випадку анулювання його реєстрації платником єдиного податку він буде зобов`язаний перейти на загальну систему оподаткування і сплачувати податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18%, 5 % військового збору та 22% ЄСВ з чистого доходу, що значно перевищує рівень податків, які він має сплачує, як платник єдиного податку, що робить подальшу його діяльність збитковою та матиме своїм наслідком припинення здійснення ним господарської діяльності. А також вказував, що метою вжиття заходів забезпечення позову є забезпечення можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь- яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки відновлення його господарської діяльності у разі її зупинення потребуватиме значних зусиль.

З огляду на викладене за наслідками оцінки наведених позивачем доводів колегія суддів вказує на існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову. Так, при анулюванні реєстрації платником єдиного податку Позивачу буде змінено систему оподаткування, що зумовить покладення на нього додаткового податкового навантаження у вигляді ставки податку на прибуток. При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано прийнято до уваги покликання Позивача на те, що не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в цьому випадку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та матиме наслідком заподіяння також шкоди правам, свободам та інтересам третіх осіб.

Обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Колегія суддів зазначає, що в цьому випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 04 лютого 2025 року у справі №280/8758/24, від 06 березня 2025 року у справі № 420/25688/24, від 22 травня 2025 року у справі № 320/61562/24, від 02 липня 2025 року у справі №380/23580/24, від 22 липня 2025 року у справі № 380/22351/24, від 23 липня 2025 року у справі № 280/8706/24, від 28 липня 2025 року у справі № 480/816/25, від 8 серпня 2025 року у справі № 520/6648/25, від 21 серпня 2025 року у справі № 480/1450/25, від 18 вересня 2025 року у справі № 560/19039/24 дійшов висновків, аналогічних до викладених колегією суддів у справі, що розглядається.

А отже, аргументація заяви про забезпечення позову ґрунтується не на припущеннях позивача, а підтверджується, зокрема, усталеними підходами Верховного Суду.

Сукупність доказів, які були у справі на час розгляду заяви про забезпечення позову, давали як законодавчі так і фактичні підстави для ухвалення рішення про забезпечення позову.

Верховний Суд в постанові від 15 березня 2024 року у справі №500/5854/23 зауважив, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що аргументи апеляційної скарги про неправильність зробленого судом першої інстанції висновку є обгрунтованими.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування.

Відтак суд звертає увагу, що висновки в цій справі сформовані виходячи індивідуальних особливостях фактичних обставин саме цієї конкретної справи.

Суд акцентує увагу на тому, що забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.

За вказаних обставин, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 150, 151, 156, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити дію рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 14 квітня 2026 року № 824/10-36-24-02/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/18978/26.

Стягувач (за даною постановою, яка є виконавчим документом): Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Боржник (за даною постановою, яка є виконавчим документом): Головне управління ДПС у Київській області (адреса: вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151; ЄДРПОУ: 44096797).

Оригінал та копію даної постанови видати (направити) ОСОБА_1 , копію постанови видати (направити) Головному управлінню ДПС у Київській області.

Постанова підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 02 вересня 2029 року.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя С.В. Златін

Суддя С.В. Воловик

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст судового рішення виготовлено 02 вересня 2026 року.