Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №759/24824/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 759/24824/25 Суддя (судді) першої інстанції: Журибеда О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:головуючого - судді Попової О.Г. суддів: Говоруна О.В., Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Святошинський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Смітюх Марія Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася в Святошинський районний суд міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просить суд постанову виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №3546 від 31.07.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 27.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було доведено правомірність своїх дій щодо направлення повістки. Позивачем, у свою чергу, не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваної постанови.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вище вказане рішення та ухвалити нове, яким постанову виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 3546 від 31.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП - скасувати.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 18 травня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12.02.2026 по справі №759/24824/25, відкрито апеляційне провадження та витребувано із Святошинського районного суду міста Києва матеріали адміністративної справи № 759/24824/25.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що на його думку апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо неправильного встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, недоведеності вини позивача або неправильного застосування судом норм матеріального права. Вважає, що апелянт намагається ототожнити питання повідомлення про прийняте рішення з питанням наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, що суперечить змісту статей 247, 251, 280 та 283 КУпАП. Суд першої інстанції належним чином дослідив наявні у справі докази, надав їм оцінку відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає, мотивуючи це наступним.

31.07.2025 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 було винесено постанову №3546 за справою про адміністратвине правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50%, що становить 8500,00 грн.

Зі змісту оспорюваної постанови вбачається, що: « ОСОБА_1 , знаходиться в розшуку за те, що не з`явився у зазначений термін по повістці, яка була надіслана через Укрпошту на 13.03.2025 для уточнення військово-облікових даних. Підтверджуючі документи про неявку за повісткою не надав. Військовозобов`язаний був оповіщеним належним чином 28.02.2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив обов`язок встановлений частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - з`явитися до військових частин або на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, керівників ІНФОРМАЦІЯ_2). Таким чином встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізацію під час дії особливого періоду. Враховуючи, що ОСОБА_1 склав заяву про згоду розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності без його присутності, та фактично погодився у скоєнні адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП».

Вважаючи постанову № 3546 від 31 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, адвокат Смітюх М.В. в інтересах свого довірителя ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до абзацу третього частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_2), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів

Згідно частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти ІНФОРМАЦІЯ_2 у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року.

З огляду на вимоги частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Підставою для винесення зазначеної постанови стала неявка позивача по повістці 13.03.2025 з метою уточнення військово-облікових даних. Відповідач в оспорюваній постанові вказав, що військовозобов`язаного ОСОБА_1 було оповіщено 28.02.2025 шляхом направлення повістки засобами поштового зв`язку «Укрпошта».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в протоколі від 03.07.2025 № 3388, позивач ОСОБА_1 власноруч надав пояснення наступного змісту: «з правопорушенням погоджуюсь та з правами ознайомлений, клопотань не маю».

Порядок оповіщення військовозобов`язаних під час мобілізації детально регламентується Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період». Пункт 30 цього Порядку передбачає, що оповіщення громадян про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється шляхом вручення повісток під розписку. У випадку неможливості вручення повістки особисто, допускається її надсилання поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця проживання, зазначеною у військово-облікових документах особи, або за іншою адресою, офіційно повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з пунктом 2 статті 41 Порядку № 560, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення особи є: день отримання поштового відправлення, підтверджений підписом особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення; або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_2 під час уточнення своїх облікових даних.

Враховуючи вищевикладене, направлення повістки за офіційно зареєстрованим місцем проживання позивача слід вважати належним способом оповіщення, оскільки саме ця адреса є актуальною для відповідача до моменту отримання офіційного повідомлення про її зміну.

Щодо доводів апелянта про пропуск відповідачем строку, встановленого статтею 38 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, слід зазначити наступне.

Положеннями частини першої статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 3388 від 03 липня 2025 року, факт порушення позивачем вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» виявлено відповідальною особою 03.07.2025, а до відповідальності притягнуто 31.07.2025, тобто в межах строків визначених статтею 38 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не являються докази, які б були підставою для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає про відсутність підстав для скасування оспорюваної постанови №3346 та закриття провадження по справі.

Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12.02.2026 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя О.Г. Попова

Судді О.В. Говорун

О.В. Чуприна