Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №420/24424/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24424/25

Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Терлецького Д.С.,

суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О.,

при секретарі Бродецькій Т.В.,

за участі – представників Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Маюровой В.В., Федяніна Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Солео» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

22.07.2025р. товариство з обмеженою відповідальністю «Солео» (далі – ТОВ «СОЛЕО» або позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило:

визнати протиправним і скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2025р. №13134000701;

визнати протиправним і скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2025р. №1304000701.

На обґрунтування позову зазначено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024р. від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків встановило порушення підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при декларуванні взаємовідносин з ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮРІЇВСЬКИЙ», ФГ «ДУДНИК», ТОВ «МАКСДЕНАСТІЯ», ТОВ «АРТЕМІДА 1991» та прийняті податкові повідомлення-рішення №13134000701 та №1304000701. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправні та повинні бути скасовані з огляду на те, що не було взято до уваги реальність здійснення операцій, повне виконання укладених угод, а висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях.

Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнало та зазначило, що згідно з аналізом фінансово-господарської діяльності та наданих до перевірки первинних документів встановлено, що контрагенти позивача, на порушення умов укладеного договорів з ТОВ «СОЛЕО», не мали фізичної можливості бути сільськогосподарським товаровиробником та вирощувати реалізоване ТОВ «СОЛЕО» насіння соняшнику врожаю 2024р. Згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних, первинних документів встановлено документальне оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей з джерела невідомого походження (або з такого, що не відповідає документально оформленому). Надані до перевірки договори не є первинними обліковими документами для цілей бухгалтерського обліку.

Документальною перевіркою встановлено наявність операції з включення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування податкових накладних без їх реєстрації. ТОВ «СОЛЕО» на порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України безпідставно віднесено суму ПДВ у розмірі 768 870 грн до податкового кредиту декларації за листопад 2024р. без підтвердження зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та неправомірно завищено заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ 768 870 грн.

Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ухвалою від 28.07.2025р.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 27.03.2026р. задовольнив позов повністю.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2025р. №13134000701 та № 1304000701.

Стягнув з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Солео» судовий збір в сумі 9 285,31 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – скаржник) звернувся з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі ухвалою від 07.05.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні ухвалою від 11.06.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.06.2026р. допустив представника ТОВ «Солео» адвоката Сандула Володимира Андрійовича до участі у всіх судових засіданнях під час розгляду справи №420/8234/26 у суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції.

П`ятий апеляційний адміністративний суд 25.06.2026р. задовольнив клопотання представника ТОВ «СОЛЕО», визнав причини неявки у судове засідання у режимі відеоконференції поважною, відклав розгляд справи на 16.07.2026р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд 16.07.2026р. зобов`язав сторони у справі надати додаткові пояснення щодо визначення середньої врожайності сільськогосподарських культур та оголосив перерву у судовому засіданні до 03.09.2026р.

01.09.2026р. до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення у справі від ТОВ «СОЛЕО».

03.09.2026р. П`ятий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ «СОЛЕО» про відкладання розгляду справи та визнав причини неявки у судове засідання у режимі відеоконференції неповажними. Суд у складі колегії суддів у цьому зв`язку зазначив, що у клопотанні не зазначені відомості, а до клопотання не надано документів, які б давали можливість перевірити наведені у клопотанні обставини.

Обставини справи

ТОВ «Солео» зареєстроване в 07.06.2021р. як суб`єкт господарювання та 01.07.2021р.– платник ПДВ. Основним видом діяльності згідно з КВЕД є 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Іншими видами діяльності згідно з КВЕД є: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 10.92 Виробництво готових кормів для домашніх тварин; 17.12 Виробництво паперу та картону; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 81.21 Загальне прибирання будинків; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів; 81.29 Інші види діяльності із прибирання; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 50.20 Вантажний морський транспорт; 50.40 Вантажний річковий транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.22 Допоміжне обслуговування водного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.34 Надання в оренду водних транспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг.

ТОВ «СОЛЕО» мало взаємовідносини з ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮР`ЇВСЬКИЙ», ФГ "ДУДНИК", ТОВ «МаксДеНастія», ТОВ «Артеміда 1991» щодо придбання насіння соняшнику 2024 р. відповідно до укладених договорів.

На підставі наказу від 02.01.2025р. №4 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СОЛЕО»» з 06.01.2025р. по 24.01.2025р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024р. від`ємного значення з податку на додану вартість, включно з заявленим до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 28.01.2025р. № 46/34-00-07-01/44254085.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024р. у декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення ТОВ «СОЛЕО»:

порушення підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ «СОЛЕО» завищено бюджетне відшкодування на 1 668 617 грн. та від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по рядку 21 «Cума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 уточнюючого розрахунку) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)» на суму завищення на 561 904 грн.

Під час перевірки встановлено, що у листопаді 2024р. ТОВ «СОЛЕО» мало взаємовідносини з ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮР`ЇВСЬКИЙ», ФГ «ДУДНИК», ТОВ «АРТЕМІДА 1991», ФГ «МаксДеНастія» щодо придбання насіння соняшнику 2024 р.

Згідно з аналізом фінансово-господарської діяльності та наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮР`ЇВСЬКИЙ», ФГ «ДУДНИК», ТОВ «МаксДеНастія», ТОВ «Артеміда 1991», на порушення умов укладеного договорів з ТОВ «СОЛЕО», не мали фізичної можливості бути сільськогосподарським товаровиробником та вирощувати реалізоване ТОВ «СОЛЕО» насіння соняшнику врожаю 2024р.

На підставі акта перевірки від 28.01.2025р. №46/34-00-07-01/44254085 винесені податкові повідомлення-рішення:

форми «В1» від 19.02.2025р. №13034000701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 1 668 617,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 417 154,25 грн;

форми «В4» від 19.02.2025р. № 13134000701 про зменшення суми від`ємного значення на 561 904, 00 грн.

Підставою для цього стали викладені в акті висновки про те, що операції між позивачем та вказаними контрагентами не направлені на настання реального економічного результату, реально проведені не були, а лише оформлені у паперовому вигляді фіктивними документами.

Податковий орган ставить під сумнів наявність достатньої площі земельних ділянок у виробників сільськогосподарської продукції, показники їх статистичної звітності, і вважає, що відсутнє реальне (законне) джерело походження товару, що ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮР`ЇВСЬКИЙ», ФГ «ДУДНИК», ТОВ «МаксДеНастія», ТОВ «Артеміда 1991» реалізовано сільськогосподарської продукції ТОВ «СОЛЕО» значно більше, чим можливо було зібрати в даний період з площі земель сільськогосподарського призначення, які ці виробники використовувало в своїй діяльності.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

Щодо сумнівів податкового органу про дані врожайності соняшника та не можливості обсягів виробництва з урахуванням середньої врожайності на території Дніпропетровської області у 2024р., то такі висновки є протиправними, оскільки не ґрунтуються на конкретних об`єктивних та перевірених даних і є припущенням контролюючого органу.

Висновки податкового органу ґрунтуються на відомостях отриманих з інформаційних баз відповідача та власних розрахунків, які не є доказами, що спростовують реальність господарської операції, а лише є інформацією для вчинення більш ретельної перевірки в тому числі і шляхом проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, які податковим органом не проведенні.

В Акті перевірки не оспорюється той факт, що всі первинні документи (окрім товаро-транспортних накладних) за операціями позивача з його контрагентами складені належним чином відповідно до вимог законодавства, повністю проведені всі розрахунки щодо поставленої продукції, здійснено її поставку на переробку та подальшу реалізацію.

Навіть за умови часткових недоліків у товаро-транспортних накладних (відсутність вулиці/номера складу), зазначене не є самостійною підставою для висновку про безтоварність, якщо наявні інші узгоджені первинні документи та реальний рух активу. Такий підхід є усталеним у практиці Верховного Суду

У позові надана деталізація місць навантаження/розвантаження (завод «Потоки», м. Кам`янське, вул. Старочумацька, 9; інші локації), що конкретизує та визначає логістику поставок і спростовує доводи про «неідентифіковані склади».

Позивач довів реальність постачань сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику) комплексом первинних документів: видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, платіжні доручення, картки аналізу, договори/специфікації, статистична звітність 4-сг, 29-сг, 37-сг щодо посівних площ і валових зборів контрагентів. Це прямо викладено в позові та підтверджено додатками.

З огляду на це висновки податкового органу не можуть бути покладені в основу акта перевірки як такі, що підтверджують нереальність господарської операції в силу неможливості виростити соняшник у зазначеному обсязі.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, факт існування реальних господарських правовідносин позивача з наведеними контрагентами, обумовлених договорами, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних товарів посвідчується належним чином оформленими та зареєстрованими податковими накладними.

Документальною перевіркою платника податків встановлено наявність операції із включення до податкового кредиту та бюджетного відшкодування податкової накладної без її реєстрації, а саме податкової накладної №15 від 18.11.2024 р. на суму ПДВ – 768 870,18 грн ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮР`ЇВСЬКИЙ» на адресу ТОВ «СОЛЕО», яку подано на реєстрацію 12.12.2024р. Реєстрація цієї податкової накладної зупинена. У подальшому за результатами розгляду повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, Комісією регіонального рівня прийнято рішення від 02.01.2025р. №12303636/45144914 про реєстрацію податкової накладної від 18.11.2024 №15 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ «СОЛЕО» при поданні декларації з податку на додану вартість (від 20.12.2024 №9387251549) включило зазначену податкову накладну, реєстрація якої була зупинена, до складу податкового кредиту та заявлено до бюджетного відшкодування.

Суд погодився з висновками відповідача і їх не спростовує позивач, що на момент подання декларації з податку на додану вартість (граничний термін подання декларації 20.12.2024р.) податкова накладна від 18.11.2024р. №15 не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Проте виявлені порушення дають підстави для подальшого корегування податкової звітності позивача, оскільки податкова накладна після наданих письмових пояснень була зареєстрована. Зазначені порушення не впливають на висновки суду, що визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Доводи апеляційної скарги

Скаржник твердить, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини справи не з`ясовані повно, об`єктивно та всебічно, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

На обґрунтування вимог, викладених в апеляційні скарзі, скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки висновкам контролюючого органу, за якими ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮР`ЇВСЬКИЙ», ФГ «ДУДНИК», ТОВ «МАКСДЕНАСТІЯ», ТОВ «АРТЕМІДА 1991» не мали можливості бути сільськогосподарським товаровиробником та вирощувати реалізоване ТОВ «СОЛЕО» насіння соняшнику врожаю 2024р.

Скаржник наводить в апеляційні скарзі доводи та міркування, які засвідчують законність та обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 28.01.2025р. №46/34-00-07-01/44254085 і, отже, законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Скаржник посилається на численні правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 р. у справі № 826/9368/15, від 05.03.2019р. у справі №802/843/17-а, від 14.09.2021р. у справі №820/11305/15, від 21.05.2019р. у справі №2а-10440/10/2670, від 05.08.2020р. у справі № 826/7917/17, від 02.10.2018р. у справі №816/2328/17, від 14.02.2020р. у справі №814/2448/14, від 16.11.2018р. у справі №816/2142/17, від 27.06.2017р. у справі №808/1062/14, від 14.03.2017р. у справі № 826/757/13-а, від 06.02.2018р. №К/9901/5042/17, від 20.05.2021р. №826/16627/18, та твердить, що суд першої інстанції не належно дослідив доводи податкового органу про об`єктивну неспроможність ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮР`ЇВСЬКИЙ», ФГ «ДУДНИК», ТОВ «МАКСДЕНАСТІЯ», ТОВ «АРТЕМІДА 1991» бути сільськогосподарським товаровиробником та вирощувати реалізоване ТОВ «СОЛЕО» насіння соняшнику врожаю 2024р.

Скаржник також наголошує, що ТОВ «СОЛЕО» на порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України безпідставно віднесло суму ПДВ у розмірі 768 870 грн до податкового кредиту декларації за листопад 2024р. без підтвердження зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та неправомірно завищено заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ 768 870 гривень.

Позивач у позовній заяві невірно визначив ціну позову, що є порушенням вимог статті 160 КАС України.

У позовній заяві вказано ціну позову – 417 154,25 грн, тоді як позивач просив суд визнати протиправними та скасувати у повному обсязі два податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків: Форми «В1» від 19.02.2025р. № 13034000701, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 1668 617 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 417 154,25 грн, Форми «В4» від 19.02.2025р. № 13134000701 про зменшення суми від`ємного значення на 561 904,00 грн. Тож, відповідно до заявлених позовних вимог ціна позову складає 2 647675,25 грн.

Суд першої інстанції проігнорував статтю 169 КАС України, а також доводи відповідача та відкрив провадження за позовом ТОВ «Солео», що суперечить нормам законодавства та є порушенням норм процесуального права.

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

ТОВ «СОЛЕО» просить апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2026р. залишити без змін.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі – ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 ПК України, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац перший пункту 1.1 статті 1 ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996-XIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абзац п`ятий частини першої статті 1 Закону №996-XIV).

Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону №996-XIV).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац частини другої статті 9 Закону №996-XIV).

Здійснюючи перегляд цієї справи і перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд у складі колегії суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають тільки у разі реального вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, який відображений в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, їх відповідності дійсному економічному змісту. У первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Нападаючи оцінку доводам скаржника про те, що суд першої інстанції не здійснив повного аналізу доказів, залишив поза увагою фактичні обставини, встановлені під час перевірки, та не надав їм належної правової оцінки, чим порушив вимоги частин першої-третьої статті 242 КАС України щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, суд у складі колегії зазначає таке.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Як встановив суд першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, в акті перевірки не заперечувалось належне складення первинних документів за операціями ТОВ «СОЛЕО» (окрім зауважень до товаро-транспортних накладних), а також проведення розрахунків щодо поставленої продукції, її поставка на переробку та подальша реалізація.

За результатами дослідження наявних у справі документів стосовно господарських операцій ТОВ «СОЛЕО» з ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮР`ЇВСЬКИЙ», ФГ «ДУДНИК», ТОВ «МАКСДЕНАСТІЯ», ТОВ «АРТЕМІДА 1991», суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи заповнені належним чином та відповідають наявним вимогам і є належним підтвердженням реальності господарських операцій позивачем з цими контрагентами постачальниками.

Суд у складі колегії суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що виявлені недоліки товаро-транспортних накладних є неістотними, оскільки не впливають на суть та фактичне здійснення проведених господарських операцій.

Оцінюючи доводи скаржника про те, що ТОВ «АГРОКОМПЛЕКС ЮР`ЇВСЬКИЙ», ФГ «ДУДНИК», ТОВ «МАКСДЕНАСТІЯ», ТОВ «АРТЕМІДА 1991» об`єктивно неспроможні бути сільськогосподарським товаровиробником та вирощувати реалізоване ТОВ «СОЛЕО» насіння соняшнику врожаю 2024р., суд у складі колегії суддів зазначає таке.

В акті перевірки від 28.01.2025р. № 46/34-00-07-01/44254085 не наведені підтверджені доказами обставини, які б свідчили, що господарські операції з вказаними постачальниками реально не відбулись і, отже, не настали зміни майнового стану позивача за результатами їх здійснення. Натомість висновки про наявність порушень вирішальним чином ґрунтуються на податковій інформації стосовно наявності у постачальників ТОВ «СОЛЕО» трудових і матеріальних ресурсів, а також сумнівах податкового органу про дані врожайності соняшника та не можливості обсягів виробництва з урахуванням середньої врожайності.

За результатами вивчення правових висновків Верховного Суду, на які посилається скаржник в апеляційні скарзі, суд у складі колегії суддів вказує, що скаржник не надав доказів та не навів доводи, які засвідчували, що суд першої інстанції всупереч частині п`ятій статті 242 КАС України не врахував при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновки щодо застосування норм права.

Натомість наведені скаржником висновки Верховного Суду, викладені у справах у спорах, де встановлені факти, які доводять відсутність реальних господарських операцій. З огляду на це суд у складі колегії суддів доходить висновку, що наведені висновки не є належними до спірних правовідносин.

Суд у складі колегії суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, за яким сумніви податкового органу про дані врожайності соняшника та неможливості обсягів виробництва з урахуванням середньої врожайності не ґрунтуються на конкретних об`єктивних та перевірених даних і є припущенням контролюючого органу.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що середня врожайність по Дніпропетровській області є довідковим показником, який не враховує індивідуальні особливості господарювання суб`єктів, тому вона не може бути використана як доказ нереальності постачань без інших прямих доказів.

Суд у складі колегії суддів погоджується з тим, що позивач надав на підтвердження реальності постачань сільськогосподарської продукції – насіння соняшнику первинні документи у належному обсязі: видаткові накладні, товаро-транспортні накладі, платіжні доручення, картки аналізу, договори/специфікації, статистичну звітність 4-сг, 29-сг, 37-сг щодо посівних площ і валових зборів постачальників.

Натомість висновки податкового органу ґрунтуються на відомостях отриманих з інформаційних баз самого скаржника та власних розрахунків, які не є доказами, що спростовують реальність господарської операції, а є інформацією для вчинення більш ретельної перевірки в тому числі і шляхом проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, які податковим органом не проведенні.

З огляду на це висновки податкового органу не можуть бути покладені в основу акта перевірки на підтвердження нереальності господарських операцій через неможливості виростити соняшник у зазначеному обсязі.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд у складі колегії суддів при цьому погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким скаржник не довів, що позивач як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, яких припустилися контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими постачальниками було одержання податкової вигоди.

Щодо доводів скаржника про те, що ТОВ «СОЛЕО» на порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України безпідставно віднесло суму ПДВ у розмірі 768 870 грн до податкового кредиту декларації за листопад 2024р. без підтвердження зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та неправомірно завищено заявлено до бюджетного відшкодування на суму ПДВ 768 870 гривень.

Податкова накладна №15 від 18.11.2024р. на суму ПДВ 768 870,18 грн була подана на реєстрацію 12.12.2024р., але її реєстрація було зупинена. За результатами розгляду поданих пояснень та копій документів, Комісією регіонального рівня було прийнято рішення від 02.01.2025р. №12303636/45144914 про реєстрацію цієї податкової накладної.

Нападаючи оцінку доводам скаржника щодо податкової накладної №15 від 18.11.2024р., суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, за яким виявлені порушення дають підстави для подальшого корегування податкової звітності позивача, оскільки податкова накладна після наданих письмових пояснень була зареєстрована. Натомість зазначені порушення не впливають на висновки про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Суд у складі колегії суддів також звертає увагу, що в апеляційні скарзі не наведені доводи, які б пояснювали як саме зупинення та подальша реєстрація податкової накладної №15 від 18.11.2024р. засвідчує правомірність оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відкриття провадження у справі за неправильно визначеної позивачем ціни позову і, отже, неправильно сплаченого судового збору.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Нападаючи оцінку доводам скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відкриття провадження у справі за неправильно визначеної позивачем ціни позову і, отже, неправильно сплаченого судового збору, в суд у складі колегії зазначає таке.

В ухвалі від 28.07.2025р. про відкриття провадження у справ суд першої інстанції зазначив, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 КАС України, та подана з дотриманням правил підсудності особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, установлених Кодексом адміністративного судочинства України, суд першої інстанції не встановив.

Суд у складі колегії суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає про відсутність порушень норм процесуального права, які згідно з частиною третьою статті 317 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.

Також суд у складі колегії суддів вказує на відсутність підстав для скасування повністю або частково судового рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд цієї справи відповідно до абзацу першого частини першої статті 319 КАС України, оскільки суд першої інстанції не встановив строк для усунення позивачем недоліків в частині неправильно визначеної позивачем ціни позову і, отже, неправильно сплаченого судового збору.

З огляду на це відсутні підстави твердити, що позивач не усунув встановлені судом першої інстанції недоліки позовної заяви, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, у встановлений судом строк.

Отже, суд у складі колегії суддів вважає, що наведені доводи скаржника згідно з абзацом другим частини другої статті 317, абзацом першим частини першої статті 319, пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України не можуть слугувати достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, яким правильно вирішено справу.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені в апеляційній скарзі доводи та міркування не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат зміні не підлягає.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які визначені у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С. Терлецький

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.О. Димерлій