Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №688/1874/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/1874/26

Провадження № 22-ц/820/1949/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової винагороди з нагоди ювілею, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року (суддя Березюк Н.П.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона працювала черговою по парку на станції Шепетівка 1 класу Регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ «Українська залізниця», загальний стаж роботи галузі - 44 роки 05 місяців 02 дні.

Відповідно до наказу №712/ос від 20.07.2023, ОСОБА_1 звільнено з посади з 31.07.2023 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України. За змістом наказу, позивачці компенсовано невикористану відпустку та визначено виплатити: - одноразову матеріальну допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків, згідно з п. 8.20 колективного договору; - додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 5 середньомісячних заробітків; - матеріальну допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік, яка передбачена п.3.10 змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки, після отримання окремого рішення керівництва АТ «Українська залізниця».

Проте, при звільненні позивачки повного розрахунку проведено не було. Так, матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16104 грн, виплачена не була.

Також п. 3.13 колективного договору передбачено, що працівникам дистанції за бездоганну працю з нагоди ювілею та досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах) передбачена грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

У зв`язку з чим 23.05.2023 начальник станції залізнична Шепетівка Косар О. звернувся з поданням, погодженим з головою профспілкового комітету Кучер Р., до адміністрації Козятинської дирекції залізничних перевезень про виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за багаторічну та сумлінну працю на залізничному транспорті, вагомий внесок у розвиток виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», за відповідальне відношення до виконання посадових обов`язків, дисциплінованість та добросовісність в роботі, професійну майстерність та наполегливість, з нагоди ювілею 60-річчя від дня народження в розмірі місячного посадового окладу, що становить 8610 грн.

Проте, виплата зазначеної грошової винагороди відповідачем при звільненні позивачки не здійснена.

З врахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь: матеріальну допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на оздоровлення за 2023 рік, передбачені п. 3.10, із змінами та доповненями до Колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки, в сумі 16104 грн; грошову винагороду передбачену п. 3.13, із змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки, в зв`язку з 60-річчям в сумі 8610 грн, з подальшим відрахуваннями встановлених законодавством податків та інших обов`язкових платежів при виконанні рішення суду.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 16104 грн та грошову винагороду з нагоди ювілею в розмірі 8160 грн, в загальній сумі 24264 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що зважаючи на економічну ситуацію в країні, з метою стабілізації фінансово-економічного становища товариства, збереження трудового колективу та своєчасної виплати заробітної плати, виникла необхідність запровадження окремих обмежувальних заходів тимчасово на період дії правового режиму воєнного стану та до нормалізації ситуації в товаристві. АТ «Укрзалізниця», в умовах збройної агресії не має змоги забезпечити працівників всіма соціальними гарантіями, що передбачені колективними договорами структурних підрозділів. У зв`язку з цим, рішенням правління АТ «Укрзалізниця № Ц-54/31 від 14.03.2022 призупинено здійснення працівникам залізниці додаткових виплат, передбачених галузевою угодою та колективними договорами, зокрема, матеріальної допомоги на період дії правового режиму воєнного стану.

Зазначає, що призупинення роботодавцем виплати передбаченої колективним договором матеріальної допомоги, за якою працівник звернувся після 24.03.2022, повністю узгоджується зі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

В подальшому, після зменшення гуманітарних, евакуаційних безоплатних перевезень, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 24.10.2022 частково відновлено виплати працівникам, передбачені колективними договорами. Нарахування та виплата матеріальної допомоги проводилось в хронологічній послідовності, відповідно до її виникнення згідно з графіком погашення.

Крім того, звертає увагу на те, що рішенням правління АТ «Укрзалізниця» 27.06.2024, починаючи з 01.07.2024 зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення та передбачено нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілкам – 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу).

Вважає, що це підтверджує добросовісну поведінку відповідача, який діє добросовісно, не відмовляється від своїх обов`язків та виконує їх, проте з урахуванням тієї складної ситуації, яка діє на території України.

Звертає увагу апеляційного суду на тимчасовість зупинення окремих видів виплат, передбачених колективним договором, яка полягає в тому, що за працівниками АТ «Укрзалізниця» зберігається право на їх отримання, а його реалізація відкладається до закінчення дії правового режиму військового стану або до прийняття окремих рішень правління АТ «Укрзалізниця».

Наголошує, що відповідач не відмовляв позивачці у виплаті матеріальних допомог згідно колективного договору, а лише відтермінував реалізацію цих виплат, відповідно до повноважень наданих відповідачу.

Вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі N? 211/7338/23 якою визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення N? Ц-54/31 засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, з огляду на те, що таке рішення в АТ «Укрзалізниця» наразі не діє, оскільки згідно пункту 9 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втратив чинність з 01.07.2024.

На думку скаржника, визнання незаконним та скасування судом 05.02.2025 підпункту 1.1.4 п. 1.1 даного рішення правління не вказує на незаконність його застосування товариством у період часу з 24.03.2022 по 01.07.2024 до правовідносин щодо призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення у період його дії.

Більше того, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений в ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимоги ч. 3 ст. 53 даного Кодексу, вважає, що постанова Верховного Суду від 05.02.2025 у справі N? 211/7338/23 стосується лише учасників даної справи та не може створювати правових наслідків для осіб, які до участі у справі не залучалися.

Зазначає, що вищезазначене доводить хибність висновку суду першої інстанції про те, що призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової допомоги з нагоди ювілею відбулося виключно на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» N?Ц-54/31 від 14 березня 2022 року, так як відповідач обґрунтовував правомірність своїх заперечень не лише на цьому рішенні, а й на інших, вище перелічених актах, яких суд першої інстанції не дослідив належним чином та не надав їм правової оцінки.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що при звільненні в наказі «Про припинення трудового договору (контракту)» від 20.07.2023 N? 712/ос було зазначено «Виплатити матеріальну допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік, передбачені п.3.10 змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р., пролонгованого на 2006-2023рр. після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Даний наказ позивачка не оскаржувала. А тому, оскільки, на дату звільнення та на дату звернення позивачки до суду окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» про виплату чи відновлення виплати матеріальних допомог передбачених колективним договором не було, тому фактичного нарахування цих коштів позивачці у день звільнення не відбулось.

Крім того, вказує, що наразі виплата грошової винагороди у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) працівникам залізниці з нагоди досягнення ювілею не нараховується та не виплачується жодному працівнику залізниці, в наказі про припинення трудового договору від 20.07.2023 N?712/oс виплата такої винагороди не зазначена. На думку скаржника, зміст колективного договору не дає підстав для висновку про безумовний обов?язок роботодавця здійснювати таку виплату кожному працівникові при досягненні відповідного віку, а тому сам по собі факт досягнення позивачкою 60-річного віку не свідчить про виникнення у неї безумовного права на отримання зазначеної винагороди.

А тому, на думку скаржника, заявлені позивачкою до стягнення грошові кошти у розмірі 8610 грн (грошова винагорода з нагоди ювілейної дати), які передбачені пунктом 3.15 Колективного договору, стягненню не підлягають.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що позивачкою пропущено тримісячний строк для звернення до суду з цим позовом.

Вказує, що при стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не переконався в тому, які саме послуги були надані адвокатом позивачці, скільки часу на це було витрачено та чи були необхідні ті чи інші вчинені дії, а також, нічим не підтверджено, що надані послуги стосувалися саме даної справи.

За таких обставин, безпідставне стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному позивачкою розмірі порушить принцип верховенства права, призведе до безпідставного збагнення позивачки та значних збитків для АТ «Укрзалізниця», що негативно позначиться на його діяльності, що є недопустимим в умовах збройної агресії російської федерації проти України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 з 09.08.1982 працювала оператором сортувальної гірки 5 розряду, а з 01.08.1988 по 31.07.2023 - на посаді чергового по парку станції Шепетівка виробничого підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця».

Між адміністрацією відокремленого підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень та територіальною профспілковою організацією Південно-Західної залізниці укладено Колективний договір на 2001- 2005 роки, пролонгований на 2006-2023 роки. (а.с. 89-90)

Норми, умови, гарантії та пільги, що встановлені Колективним договором, у відповідності до статті 18 КЗпП України, розповсюджуються на всіх працівників Козятинської дирекції залізничних перевезень «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Пунктом 3.10 Колективного договору установлений обов`язок роботодавця надавати працівникам дирекції, щорічно матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на день подання заяви.

Пунктом 3.15 Колективного договору, за поданням начальника структурного підрозділу визначено, що після узгодження з галузевим відділом та відділом кадрів про наявність діючих дисциплінарних стягнень, працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

Пунктом 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року «Про деякі питання оплати праці працівників АТ «Українська залізниця» визначено, що додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022.

Листом від 06 вересня 2022 року за №Ц-3-91/1459/ЦПроф/30-22 за підписом голови правління АТ «Укрзалізниця» та професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України, повідомлено всіх керівників АТ «Укрзалізниця», що після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити вищевказане рішення правління до припинення або скасування режиму воєнного стану, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить.

Пунктами 13.1, 13.2 протокольного рішення №Ц-54/90 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 24 жовтня 2022 року вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період із лютого по грудень 2022 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті; нарахування та виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічному порядку, починаючи з листопада 2022 року, згідно з графіком погашення.

05.06.2023 начальник залізничної станції Шепетівка вніс до адміністрації Козятинської дирекції залізничних перевезень подання, у якому просив заохотити чергову по парку станції Шепетівка ОСОБА_1 з нагоди ювілею 60 річчя від дня народження оголосити їй подяку та виплатити грошову винагороду ОСОБА_1 в розмірі посадового окладу відповідно до умов колективного договору виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця».

Пунктом 26.1 протокольного рішення № Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17 липня 2023 року вирішено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період із січня до грудня 2023 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Наказом (розпорядженням) № 712/ос від 20.07.2023 ОСОБА_1 звільнена з роботи з 31.07.2023 у зв`язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. Цим наказом вирішено: компенсувати за невикористані 24 дні відпустки, за 4 дні за період 09.08.2021-08.08.2022; за особливий характер праці за 4 дні за період 09.08.2021-08.08.2022; за вислугу років, за 4 дні за період 09.08.2021-08.08.2022; за особливий характер роботи, за 4 дні за період 09.08.2022-31.07.2023; за вислугу років за 4 дні за період 09.08.2022-31.07.2023; та виплатити одноразову матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків згідно з п. 8.20 колективного договору, додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 5 середньомісячних заробітків (залізничний стаж в галузі складає 41 рік 5 місяців 17 днів) та матеріальну допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік, передбачену п.3.10 із змінами та доповненнями до колективного договору на 2001-2005 р.р., пролонгованого на 2006-2023 р.р., після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». З наказом ОСОБА_1 ознайомлена та отримала його копію 31.07.2023.

Відповідно до розрахунку заробітної плати за липень 2023 року, нарахування виплата ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік та грошової винагороди з нагоди ювілею відповідачем не здійснена.

Пунктом 1.1 протокольного рішення № Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27 червня 2024 року вирішено зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 01 липня 2024 року

Відповідно до пункту 9 цього протокольного рішення з 01 липня 2024 року, втратив чинність пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року в частині призупинення виплат матеріальної допомоги (а.с. 36).

Листом члена правління АТ «Укрзалізниця» Л. Гриценко від 04 квітня 2025 року № Ц-5-1.5-25/122-25 повідомлено керівників регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», листом заступника директора філії з управління персоналом та соціальної політики регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Р. Островерха від 10 квітня 2025 року № Ц3К-49/371 повідомлено головного бухгалтера регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» та начальників виробничих підрозділів регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про призупинення, починаючи з 01 квітня 2025 року до окремого рішення керівництва, виплати матеріальних допомог залежно від стажу роботи у галузі при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивачки пункти 3.10, 3.15 колективного договору діяли та не були призупинені, а відтак позивачка має право на стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та грошової винагороди з нагоди ювілею.

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (стаття 97 КЗпП України).

Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі статтею 18 КЗпП України, положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до статті 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо); встановлення гарантій, компенсацій, пільг (частина друга статті 13 КЗпП України).

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до матеріалів справи, право на отримання позивачкою матеріальної допомоги та грошової винагороди з нагоди ювілею та їх розмір відповідач не оспорює. Однак, товариство вважає, що мало право прийняти рішення про відтермінування їх виплати, що є тимчасовим заходом, викликаним збройною агресією, для забезпечення сталої роботи товариства.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції, яка діяла на час спірних відносин, передбачено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Протокольним рішенням засідання правління АТ «Українська залізниця» № Ц-82/39 Ком.т від 27 червня 2024 року «Про деякі питання впорядкування виплати матеріальної допомоги на оздоровлення в період дії правового режиму воєнного стану» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні починаючи з 01 липня 2024 року зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Зі змісту цього рішення вбачається, що ним з 01 липня 2024 року зупинено дію положень колективних договорів лише в частині виплати матеріальної допомоги на оздоровлення і не стосується таких виплат за попередній 2023 рік, не містить положень про зупинення виплати іншої матеріальної допомоги, передбаченої колективним договором, зокрема з нагоди ювілею або у зв`язку з виходом на пенсію та/або за сумлінну працю на залізничному транспорті.

Колегія суддів також не бере до уваги лист члена правління АТ «Укрзалізниця» Л. Гриценко від 04 квітня 2025 року № Ц-5-1.5-25/122-25 та лист заступника директора філії з управління персоналом та соціальної політики регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Р. Островерха від 10 квітня 2025 року № Ц3К-49/371 щодо призупинення з 01 квітня 2025 року виплати відповідних матеріальних допомог, оскільки такі листи не є належними доказами зупинення дії положень колективного договору за ініціативою роботодавця у розумінні статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Вказані листи, на відміну від рішень правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 та від 27 червня 2024 року № Ц-82/39 Ком.т, не є рішеннями правління товариства та лише містять посилання на протокол засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28 березня 2025 року № Ц-1-1.5-25/47-25.

Водночас відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця, яке має бути оформлене рішенням виконавчого органу АТ «Укрзалізниця». Згідно з пунктом 89 Статуту АТ «Укрзалізниця» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2025 року № 615) таким органом є правління товариства, а не штаб з ефективності.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 дійшов висновку, що АТ «Укрзалізниця» безпідставно призупинило виплату матеріальної допомоги, передбаченої колективним договором, оскільки рішення правління від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т було ухвалене до набрання чинності Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності лише 24 березня 2022 року. Тому на момент прийняття цього рішення законодавство не передбачало права роботодавця в односторонньому порядку зупиняти дію положень колективного договору. Застосування до такого рішення положень статті 11 зазначеного Закону суперечить статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що роботодавець, всупереч вимогам Закону України «Про колективні договори і угоди», не ініціював внесення змін до чинного колективного договору щодо призупинення чи зміни строків виплати матеріальної допомоги. Такі зміни можуть вноситися виключно за взаємною згодою сторін колективного договору, тоді як відповідач фактично змінив умови колективного договору в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

Отже, саме по собі посилання відповідача на підпункт 1.1.4 протокольного рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року № Ц-54/31 Ком.т не створює правових наслідків для працівників, оскільки це рішення було ухвалене за відсутності належного нормативного регулювання, а також із порушенням порядку внесення змін до колективного договору. Із огляду на це зазначене рішення не може вважатися належною та достатньою правовою підставою для зупинення чи невиплати матеріальної допомоги.

Враховуючи наведене, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно відтермінував виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік та грошової винагороди з нагоди ювілею, тому права позивачки є порушеними.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачкою передбаченого статтею 233 КЗпП строку звернення до суду

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Справа, яка переглядається, є трудовим спором про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 233 КЗпП України.

Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі статті 116 КЗпП України відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України пов`язується не з тим, коли працівник за загальним правилом дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Початок перебігу тримісячного строку для подання позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що відбулося шляхом вручення повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні (письмового документа, у якому детально зазначено вказані суми). Отже, саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язується початок перебігу строку звернення до суду.

Однак матеріали справи не містять доказів, які б вказували на те, що позивачка взагалі отримувала письмове повідомлення про нараховані суми у день звільнення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк звернення до суду із вказаним позовом не пропущено, і колегія суддів погоджується із таким висновком.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині не співмірності розміру судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне.

Встановлено, що представництво інтересів позивачки здійснювалось адвокатом Рівнячком Л.С. на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.01.2026. (а.с. 20)

У позові зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу становить 5000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано договір про надання правничої допомоги від 05.01.2026, квитанцію до прибуткового касового ордера № 501 від 05.01.2026 про оплату 5000 грн.

Відповідно до пункту 1.1.1 договору, адвокат здійснює необхідний комплекс юридичних дій, пов`язаний із представленням інтересів клієнта під час розгляду Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, інших виплат, передбачених колективним договором.

Пунктом 4.1 договору визначено, що за послуги за п. 1.1 цього договору клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 5000 грн.

Відповідачем заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не подавалося.

За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, оскільки такі доводи суперечать фактичним обставинам справи. Враховуючи, що в суді першої інстанції відповідач не подав заперечення щодо витрат позивача на правничу допомогу, їх неспівмірності, визначений судом розмір витрат у сумі 5000 грн є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до власного тлумачення норм права та до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай