Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №671/1165/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 671/1165/25

Провадження № 22-ц/820/1896/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Демчук В.М.,

з участю представника позивача адвоката Ребрика А.М.,

з участю представника відповідача адвоката Іщука К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року, суддя Бабій О.М., у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

У червні 2025 року АТ «УКРСИББАНК» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення електронних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

На обґрунтування позову зазначило, що між АКІБ «УКРСИББАНК», (на даний час - АТ «УКРСИББАНК»), та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11262531000 від 04.12.2007, згідно з умовами якого останній отримав кредит в розмірі 30000 дол. США для купівлі квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Також було укладено договір про надання споживчого кредиту №11262555000 від 04.12.2007, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 1935 дол. США на споживчі цілі.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника за кредитним договором №11262531000 від 04.12.2007, між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір від 04.12.2007, за умовами якого в іпотеку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка була придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 04.12.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Обтяження іпотекою 04.12.2007 були внесені до Державного реєстру іпотек.

У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу квартири щодо передачі коштів за придбане майно, вказаний договір купівлі-продажу квартири було розірвано рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14.04.2009. Станом на 28.05.2025 за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, Державного реєстру Іпотек вказана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 та обтяжена іпотекою на користь АТ «УКРСИББАНК».

АТ «УКРСИББАНК» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11262531000 від 04.12.2007 та за кредитним договором №11262555000 вiд 04.12.2007.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької областi вiд 13.09.2010 у справі №2-1236/2010 позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованiсть на загальну суму 301622,80 грн. На виконання рiшення суду видано виконавчий лист та направлено на виконання до органу ДВС, однак, станом на 04.02.2025 заборгованість за кредитним договором №11262531000 не погашена, рiшення суду не виконано.

АТ «УКРСИББАНК» зазначило, що в на підставі п.п. 4.1, 4.2 іпотечного договору банк має право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку.

На підтвердження законності договору іпотеки №6714 від 04.12.2007 позивач зазначив, що рішенням Волочиського районного суду Хмельницької областi вiд 17.04.2012 у справі №2203/1066/12, за позовом ОСОБА_1 до АТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 про розірвання іпотечного договору, у задоволенні позову відмовлено.

В подальшому, ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 про визнання договору iпотеки №6714 від 04.12.2007 недійсним. 11.10.2012 рішенням Волочиського районного суду Хмельницької областi ОСОБА_1 вiдмовлено у задоволеннi позову.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 31.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.

У мотивувальній частині свого рішення суд зазначив, що рішенням суду, яке набрало законної сили, на користь позивача з боржника було стягнуто кредитну заборгованість, однак на даний час виконавче провадження за даним рішенням зупинено у зв`язку із порушенням господарським судом провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 , відтак питання звернення стягнення на предмет іпотеки має вирішуватися в межах процедури банкрутства.

В апеляційній скарзі АТ «УКРСИББАНК» просило суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що зупинення виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_2 не є підставою для відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, який належить майновому поручителю ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, не є учасником справи про банкрутство.

Судом помилково ототожнено два самостійні способи захисту прав кредитора, а саме стягнення заборгованості з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить іншій особі.

Норми законодавства про банкрутство фізичних осіб не поширюють мораторій на майно осіб, які не є боржниками у справі про банкрутство.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів неналежної підсудності суд першої інстанції допустив підміну процесуального наслідку, яким мало би бути закриття провадження у справі або передача справи за підсудністю, а не вирішення справи по суті, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 підтримала оскаржуване рішення суду та вказала, що при укладенні договору іпотеки було порушено встановлену законом процедуру укладення даного договору.

За договором про надання споживчого кредиту №11262531000 від 04.12.2007, АТ «УКРСИББАНК» на підставі рішення суду реалізувало своє право на стягнення боргу та задовольнило у повному обсязі свої кредиторські вимоги.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14.04.2009 у справі №2-97/09 договір купівлі – продажу між нею та ОСОБА_2 розірвано, оскільки останнім не сплачено кошти за отриману квартиру.

Також вказала, що АТ «УКРСИББАНК» при звернені з даним позовом пропустило строк позовної давності.

В суді представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 04.12.2007 між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11262531000, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 30000 дол. США. Також укладено договір про надання споживчого кредиту №11262555000, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 1935 дол. США.

04.12.2007 між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку іпотекодержателю АКІБ «УКРСИББАНК» наступне нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 04.12.2007, за №6696.

Відповідно до п. 6.1 договору іпотеки цей договір діє з моменту нотаріального посвідчення і до повного виконання зобов`язань за договором, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором (п. 1.2 договору іпотеки).

П.п. 4.1, 4.2 іпотечного договору передбачено, що в разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за іпотечним договором або за кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, у тому числі на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 6.8 іпотечного договору дана іпотека зберігає силу у випадку, коли змінюється власник предмету іпотеки.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 14.04.2009 у справі № 2-97/09, яке набрало законної сили 18.06.2009, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та розірвано договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 , посвідчений 04.12.2007 приватним нотаріусом Волочиського нотаріального округу Гадайчук Є.А. за реєстровим №6696, укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 істотних умов договору, п.п. 5, 6 договору купівлі-продажу від 04.12.2007, та відповідачем як покупцем не сплачено коштів у відповідності зі ст. 655 ЦК України за отриману квартиру, на умовах, визначених договором купівлі-продажу та відповідно до ст. 692 ЦК України.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 13.09.2010 у справі №2-1236/2010 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованість за кредитним договором №11262555000 від 04.12.2007: - 14511,79 грн. – заборгованість за кредитом, 1559,90 грн заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, 29,24 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 80,84 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, а всього 16181,77 грн. Стягнуто за кредитним договором №11262531000 від 04.12.2007: - 231960,87 грн - заборгованості за кредитом, 44270,76 грн заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, 2025,23 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 5364,17 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, а всього 283621,03 грн та 1820 грн судових витрат, а всього на загальну суму 301622,80 грн.

На виконання вищевказаного рiшення видано виконавчий лист №2-1236/2010 від 13.10.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованості за кредитним договором №11262531000 від 04.12.2007 та за кредитним договором №11262555000 від 04.12.2007 на загальну суму 301622,80 грн та направлено на виконання до Волочиського ВДВС Центрального МРУМЮ (м. Київ).

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 30.06.2011 у справі № 2-384/11, яке набрало законної сили 23.01.2012, в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АКІБ «УКРСИББАНК», відділу державної виконавчої служби Волочиського районного управління юстиції, про виключення квартири з акта опису і арешту відмовлено.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 17.04.2012 у справі №2203/1066/12 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 про розірвання іпотечного договору.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 11.10.2012 у справі №2203/1985/2012, яке набрало законної сили 10.12.2012, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ПАТ «УКРСИББАНК», ОСОБА_2 про визнання недійсним іпотечного договору від 04.12.2007. Суд зазначив, що при укладені іпотечного договору від 04.12.2007, який зареєстрований в реєстрі №6714, між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 , нотаріусом не було порушено вимог законодавства.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №428928632 від 28 травня 2025 року, власником кв. АДРЕСА_2 , є ОСОБА_1 .

Заборгованість за кредитним договором №11262531000 від 04.12.2007 не сплачена, рішення суду у справі №2-1236/2010 від 13.09.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» заборгованості за даним договором не виконано.

Як вбачається зі змісту довідки – розрахунку, станом на 28.05.2025 заборгованість за кредитним договором №11262531000 від 04.12.2007 становила 283621,03 грн, з яких 231960,87 грн – заборгованість за кредитом, 44270,76 грн – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом, 2025,23 грн – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 5364,17 грн – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Згідно з інформацією про виконавче провадження №62858062 від 09.06.2025, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із порушенням господарським судом провадження у справі про банкрутство відносно ОСОБА_2 провадження зупинено на час розгляду справи Господарським судом Хмельницької області.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

У п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» (в редакції спірних правовідносин) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».)

Отже, за змістом вищевказаних норм, реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (постанова від 18.09.2018 у справі №921/107/15-г/16 (пункт 8.6), від 19.05.2020 у справі №361/7543/17 (п. 40)).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

Відповідно до ч.1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

За приписами ч. 2 ст. 7 цього Кодексу господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Отже, ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає підсудність майнових спорів, стороною в яких є боржник, одному господарському суду, який акумулює і вирішує усі майнові спори за участю боржника. Виключень з цього правила не передбачено.

Така позиція законодавця обумовлена тим, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси і проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду даної справи судом, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, відносно якого порушено справу про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство і в межах цієї справи, незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

Такий правий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі №50/311-б.

Подібні за змістом висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №428/2376/20; від 20.05.2020 у справі №161/18582/17; від 24.02.2021 у справі №712/701/19; а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.02.2021 у справі №925/1342/14; від 18.02.2020 у справі №918/335/17; від 30.01.2020 у справі №921/557/15-г/10; від 06.02.2020 у справі №910/1116/18; від 02.10.2019 у справі №910/9535/18; від 21.11.2019 року у справі №925/1205/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яку потрібно зробити до винесення рішення судом першої інстанції.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2007 між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11262531000.

З метою забезпечення кредитного договору №11262531000, 04.12.2007 між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого, іпотекодавець ОСОБА_2 передав в іпотеку іпотекодержателю АКІБ «УКРСИББАНК» квартиру АДРЕСА_2 .

Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором (п. 1.2 договору іпотеки) та відповідно до п. 6.8 іпотечного договору дана іпотека зберігає силу у випадку, коли змінюється власник предмету іпотеки.

ОСОБА_2 належним чином умови кредитного договору від 04.12.2007, №11262531000 не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 283621,03 грн, доказів повного виконання даного договору у матеріалах справи немає.

Водночас, договір іпотеки №11262531000 від 04.12.2007 є чинним, доказів припинення іпотеки відповідачем суду не надано.

На підставі рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 14.04.2009 у справі №2-97/09, право власності на передану ОСОБА_2 в іпотеку квартиру перейшло до її попереднього власника, ОСОБА_1 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_2 , станом на час звернення до суду з позовом, є ОСОБА_1 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що визначений позивачем розмір заборгованості за кредитом відповідає вимогам закону та положенням договору, його правильності відповідачем не спростовано.

З огляду на встановлені обставини справи та наявність невиконаного основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не є належним відповідачем у справі колегія суддів відхиляє, оскільки до неї, згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про іпотеку» перейшли права та обов`язки іпотекодавця, відтак саме вона за рахунок переданого в іпотеку майна відповідає перед кредитором за невиконані боржником ОСОБА_2 боргові зобов`язання.

Посилання ОСОБА_1 на пропуск АТ «УКРСИББАНК» строку позовної давності для звернення до суду за захистом прав колегія суддів відхиляє, оскільки відповідної заяви щодо застосування наслідків спливу позовної давності ОСОБА_1 , яка брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, не заявляла (постанова Верховного Суду від 10.12.2025, №755/8818/23 (провадження №61-16581св2).

Таким чином суд, неправильно застосувавши положення ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, не врахував, що оскільки ОСОБА_2 не є стороною у спорі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, який йому не належить, тому звернення стягнення на відповідний предмет іпотеки жодним чином на майнову масу ОСОБА_2 не впливає, у зв`язку з чим задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок іпотечного майна, власником якого є інша особа, яка не є боржником у справі про банкрутство, відповідає вимогам Закону.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки та вважає таким, що не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції в сумі 4254,32 грн та витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 6381,46 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» задовольнити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11262531000 від 04 грудня 2007 року, в розмірі 283621,03 грн, з яких: 231960,87 грн – заборгованість за кредитом, 44270,76 грн – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом, 2025,23 грн – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 5364,17 грн – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, звернути стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Встановити спосіб реалізації іпотечного майна шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, визначеною в рамках виконавчого провадження на рівні, не нижчому за звичайні ціні на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» 4254,32 грн витрат зі сплати судового збору в суді першої інстанції та 6381,46 грн витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай