Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №680/450/23 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/450/23

Провадження № 22-ц/820/6/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., Костенка А.М., П`єнти І.В.,

секретар судового засідання Демчук В.М.,

з участю представника позивача адвоката Антонюка І.В.,

представника відповідача адвоката Сторожука А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року та додаткове рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року, суддя Олійник А.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля» про усунення перешкод у праві власності та скасування державної реєстрації речового права,

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Промінь Поділля» про усунення перешкод у праві власності та скасування державної реєстрації речового права.

Позовна заява обґрунтована тим, що вона в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_2 06 червня 2020 року, набула право власності на земельну ділянку загальною площею 3,3552 га, кадастровий номер 6823381500:04:002:0262, яка розташована на території Вахновецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.

При цьому, згідно з договором оренди землі від 01 жовтня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ТОВ «Промінь Поділля», вказана земельна ділянка була передана у строкове платне користування відповідача строком на 10 років.

Дія договору оренди припинилася 02 жовтня 2018 року.

Після оформлення своїх спадкових прав позивач дізналася, що відповідач використовує спірну земельну ділянку на підставі додаткової угоди від 20 квітня 2017 року до договору оренди, укладеної між ТОВ «Промінь Поділля» та ОСОБА_2 , за умовами якої строк дії договору визначено до 31 грудня 2028 року.

Вказала, що ОСОБА_2 такої угоди не укладала, оскільки не мала наміру продовжувати строк дії договору оренди, підпис на додатковій угоді виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, відтак, вважає, що правочин у формі додаткової угоди до основного договору є неукладеним, що є підставою для повернення земельної ділянки.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умови договору оренди земельної ділянки від 01 жовтня 2008 року та додаткової угоди до нього від 20 квітня 2017 року були фактично виконані обома сторонами, відповідач ТОВ «Промінь Поділля» сплачувало орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, а позивач її отримувала, даний договір оренди не може вважатися неукладеним.

Додатковим рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року заяву представника відповідача адвоката Сторожука А.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Промінь Поділля» про усунення перешкод у праві власності та скасування державної реєстрації речового права задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Промінь Поділля» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн. Судовий збір, сплачений позивачем ОСОБА_1 у розмірі 2147,20 грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 1194,90 грн. покладено на позивача ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд першої інстанції врахував положення частин першої, другої статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

При вирішенні питання щодо стягнення на користь відповідача з позивачки витрат на правничу допомогу суд першої інстанції надав оцінку доказам, наданим представником ТОВ «Промінь Поділля» на підтвердження витрат на правничу допомогу та дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Промінь Поділля» документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, а також скасувати додаткове рішення про стягнення судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно з укладеним 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Промінь Поділля» договором оренди землі, відповідач отримав у строкове платне користування земельну ділянку, площею 3,35522 га, кадастровий номер 6823381500:04:002:0262, яка розташована на території Вахновецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.

Після оформлення своїх спадкових прав на вказану земельну ділянку позивач дізналася, що відповідач використовує спірну земельну ділянку на підставі додаткової угоди до договору оренди від 20 квітня 2017 року, укладеної між ТОВ «Промінь Поділля» та ОСОБА_2 , за умовами якої строк дії договору визначено до 31 грудня 2028 року. Проте ОСОБА_2 такої угоди не укладала, оскільки не мала наміру продовжувати строк дії договору оренди.

Судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні її клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи у зв`язку з неналежним її поданням та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що, на її думку, призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Зазначила також, що власник земельної ділянки додаткової угоди про продовження дії договору оренди землі не укладала, а тому відповідач безпідставно користується нею.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Промінь Поділля» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін.

Зазначив, що посилання позивачки на ту обставину, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у прийнятті до розгляду заяви про призначення повторної почеркознавчої експертизи та заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу є помилковими, оскільки при їх поданні представники позивачки не дотримались вимог ЦПК України.

Зокрема, підписи на клопотаннях та заявах від 13 березня 2024 року та від 26 березня 2024 року вчинені без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет». Спосіб звернення адвоката до суду через електронну пошту суду з процесуальним документом, який підписаний електронним підписом, чинним ЦПК України не передбачений, що має наслідком повернення клопотання (заяви) без розгляду.

В той же час, позивачкою не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог, а тому оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Промінь Поділля» в суді заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,3552 га, яка знаходиться на території Вахновецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, кадастровий номер 6823381500:04:002:0262, яку вона набула в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 червня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №1042.

01 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Промінь Поділля» укладено договір оренди землі.

20 квітня 2017 року між ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 , та ТОВ «Промінь Поділля», укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року, згідно з якою договір викладено в іншій редакції.

Відповідно до умов додаткової угоди ОСОБА_2 передала ТОВ «Промінь Поділля» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вахновецької сільської ради Новоушицького району Хмельницької області, з кадастровим номером 6823381500:04:002:0262, площею 3,3552 га (п.п. 1.1, 2.1 Договору).

Договір укладено на строк до 31 грудня 2028 року (п. 3.1 Договору).

Розмір орендної плати визначено 4997,90 грн. на рік, яка виплачується з урахуванням індексу інфляції та вноситься до 31 грудня кожного року оренди (п.п. 4.1-4.2 Договору).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823381500:04:002:0262, площею 3,3552 га, зареєстроване 16 травня 2017 року за ТОВ «Промінь Поділля».

19 квітня 2017 року ТОВ «Промінь Поділля» виплатило ОСОБА_2 заохочувальний платіж у сумі 5000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером.

Згідно з відомостями про виплату коштів №4085 за 03 жовтня 2018 року, ТОВ «Промінь Поділля» виплатило ОСОБА_2 орендну плату у розмірі 5059,98 грн. згідно з додатковою угодою до договору оренди.

Відомостями про виплату коштів №2846 за 27 жовтня 2017 року підтверджується виплата ТОВ «Промінь Поділля» ОСОБА_2 4320 грн. згідно з додатковою угодою до договору оренди.

За 2019-2020 роки ТОВ «Промінь Поділля» перерахувало ОСОБА_1 кошти за орендну плату на її банківський рахунок у ПАТ «ПриватБанк» у розмірі 11640 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4585 від 01 квітня 2021 року та відомостями про перерахування орендної плати за землю.

За 2021 рік ТОВ «Промінь Поділля» виплатило ОСОБА_1 на її банківський рахунок у ПАТ «ПриватБанк» орендну плату у розмірі 7600 грн., що підтверджується відомостями про перерахування орендної плати за землю та платіжними дорученнями №6704 від 21 вересня 2021 року, №7290 від 26 жовтня2021 року.

За 2022 рік ОСОБА_1 орендна плата у розмірі 7600 грн. була перерахована ТОВ «Промінь Поділля» на її банківський рахунок у ПАТ «ПриватБанк», відповідно до відомостей про перерахування орендної плати за землю та платіжного доручення №10624 від 08 листопада 2022 року.

Згідно з квитанцією ПАТ «ПриватБанк» від 27 липня 2023 року №0.0.2293874943.2, ОСОБА_1 08 жовтня 2021 року здійснила повернення для ТОВ «Промінь Поділля» грошових коштів, як помилково зарахованих згідно з дорученням №6799 у загальній сумі 15200 грн., які зараховані на карту 24 вересня 2021 року у сумах 7600 грн. та 7600 грн.

Відповідно до повідомлення експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ О.Довганя від 15 лютого 2024 року, №2801/2801/23-26, неможливо надати висновок судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі №680/450/23 у зв`язку із ненаданням достовірних вільних зразків почерку та додатково вільних зразків підпису ОСОБА_2 .

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі №674/461/16-ц).

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правильно врахував, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Промінь Поділля» 01 жовтня 2008 року було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,3552 га, кадастровий номер 6823381500:04:002:0262, строком на 10 років.

20 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Промінь Поділля» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року, згідно з якою договір оренди землі укладений на строк до 31 грудня 2028 року.

Позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , набула у власність земельну ділянку, площею 3,3552 га, кадастровий номер 6823381500:04:002:0262, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 червня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №1042.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 32 Закону України «Про оренду землі», перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Звертаючись до суду з позовом про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та усунення перешкод у її користуванні, позивачка обґрунтовувала заявлені позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року з відповідачем, тому він є неукладеним.

При цьому, згідно з повідомленням експерта Хмельницького відділення КНДІСЕ О.Довганя від 15.02.2024 року, №2801/2801/23-26, неможливо надати висновок судово-почеркознавчої експертизи у цивільній справі №680/450/23 у зв`язку із ненаданням достовірних вільних зразків почерку та додатково вільних зразків підпису ОСОБА_2 .

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2024 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно з висновком експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України В.Л. Кравця від 26 серпня 2025 року, №СЕ-19/120-25/9258-ПЧ, при порівнянні досліджуваних підписів зі зразками почерку та підпису ОСОБА_2 встановлено як збіжні, так і розбіжні ознаки, однак їх сукупність виявилася недостатньою для висновку про наявність чи відсутність тотожності. Тому встановити, ким - ОСОБА_2 чи іншою особою - виконано підписи від її імені у двох примірниках додаткової угоди від 20 квітня 2017 року до договору оренди землі від 01.10.2008, не видалося можливим.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2025 року у справі призначено повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно з висновком експерта Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України М.Ю. Грушка від 30 червня 2026 року, №СЕ-19/123-26/3523-ПЧ, під час порівняння досліджуваного підпису зі зразками підпису ОСОБА_2 встановлено розбіжності загальних та окремих ознак, а також окремі збіжні ознаки. Збіжні ознаки є нечисленними, їх інформативна значущість невелика, а обмежений обсяг порівняльного графічного матеріалу не дозволив виявити більшу їх кількість, тому сукупність цих ознак є недостатньою навіть для ймовірного висновку про наявність тотожності. Стійкість і походження розбіжних ознак експерт не встановив, оскільки варіаційність почерку ОСОБА_2 у наданих зразках не проявилася; крім того, досліджуваний підпис виконаний із порушеннями координації рухів, унаслідок чого ознаки почерку особи-виконавця відобразилися не повною мірою.

У зв`язку із невстановленням комплексу ознак, достатнього для категоричного або ймовірного позитивного чи негативного висновку щодо наявності тотожності, надати відповідь на питання, чи виконано підпис у додатковій угоді від 20 квітня 2017 року до договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року від імені ОСОБА_2 самою ОСОБА_2 , не представилося можливим.

Разом з цим, незважаючи на те, що встановити чи виконано підпис у додатковій угоді від 20 квітня 2017 року ОСОБА_2 не представилось можливим, колегія суддів враховує, що після смерті ОСОБА_2 позивач отримувала орендну плату від ТОВ «Промінь Поділля» за користування останнім спірною земельною ділянкою, зокрема, за 2019-2020 у розмірі 11640 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4585 від 01.04.2020 року, за 2021 рік у розмірі 7600 грн. (згідно з платіжними дорученнями №6704 від 21.09.2021 року та №7290 від 26.10.2021 року, а також відомостями про перерахування орендної плати), за 2022 рік – 7600 грн. (відповідно до платіжного доручення №10624 від 08.11.2022 року та відомостей про перерахування орендної плати).

Вказані обставини свідчать про те, що договір оренди землі між сторонами продовжував виконуватися.

Таким чином, посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що додаткова угода від 20 квітня 2017 року до договору оренди від 01 жовтня 2008 року не була підписана ОСОБА_2 , не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами, тобто позивачка не спростувала презумпцію чинності та виконуваності цього договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №227/3760/19-ц вказала, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

З урахуванням обставин цієї справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для усунення перешкод позивачці у користуванні спірною земельною ділянкою в обраний нею спосіб, оскільки правовідносини щодо оренди землі на підставі договору оренди є чинними і продовжують діяти між сторонами.

Позивач не довела обставин, на які посилалася як на підставу позову та як на підставу апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування додаткового рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом апеляційної інстанції установлено, що адвокатом Сторожуком А.В. до закінчення судових дебатів в суді першої інстанції подана заява про надання доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги від 21 серпня 2023 року, (далі - Договір), укладеного між адвокатом Сторожуком А.В. та ТОВ «Промінь Поділля», адвокат зобов`язався здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до підпункту 4.2. Договору гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди №2 від 21 серпня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 21 серпня 2023 року, вартість послуг згідно з даною додатковою угодою встановлюється у фіксованому розмірі та становить 30000 грн.

Підпунктом 9.1. пункту 3 додаткової угоди №2 від 21 серпня 2023 року до договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 21.08.2023 року визначено, що оплата за надані в п. 2 цієї додаткової угоди послуги здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.

Зі змісту акту прийняття-передачі наданих послуг від 14 березня 2024 року слідує, що адвокат Сторожук А.В. надавав ТОВ «Промінь Поділля» такі юридичні послуги у даній справі, як: вивчення матеріалів, оцінка обставин справи, правовідносин, підготовка правової позиції з метою звернення до суду; підготовка та подання до Новоушицького районного суду Хмельницької області відзиву на позовну заяву; підготовка та подання до Новоушицького районного суду Хмельницької області додаткових письмових пояснень; підготовка письмових заперечень на клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи; участь у судових засіданнях Новоушицького районного суду Хмельницької області у справі №680/450/23.

Також, в акті прийняття-передачі наданих послуг від 14 березня 2024 року замовник ТОВ «Промінь Поділля» та виконавець Сторожук А.В. письмово підтвердили, що загальна вартість наданих юридичних послуг за договором про надання правової допомоги становить 30000 грн., жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг замовник до виконавця не має.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування в даній справі, складність застосування норм права, складення та подання адвокатом відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень, які не є значними за обсягом (налічують 7 сторінок та 4 сторінки відповідно), заперечення на клопотання про призначення повторної почеркознавчої експертизи на 2 сторінках, подання доказів у даній справі, участь адвоката Сторожука А.В. в судових засіданнях 24 серпня 2023 року, тривалістю 11 хв., 12 вересня 2023 року, тривалістю 58 хв., 27 лютого 2023 року, тривалістю 55 хв., 14 березня 2024 року - 01 год. 39 хв., колегія суддів вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої відповідачем до відшкодування та стягнутої судом в сумі 30000 грн. є завищеним, не відповідає об`єму фактично наданої адвокатом клієнту правової допомоги, та підлягає зменшенню до 15000 грн.

При цьому, необхідно врахувати значну кількість судових справ, в тому числі і касаційної інстанції, в подібних правовідносинах, правові висновки в яких неодноразово застосовувалися судами різних інстанцій при вирішенні аналогічних справ.

Таким чином, з огляду на принципи розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації відповідачу за рахунок позивача, з 30000 грн. до 15000 грн., у зв`язку з чим додаткове рішення суду підлягає зміні у відповідній частині.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 березня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 26 березня 2024 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Поділля» витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15000 грн.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 вересня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

І.В. П`єнта