Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №680/227/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 680/227/26

Провадження № 22-ц/820/1609/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 680/227/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року у складі судді Яцини О.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

У березні 2026 року ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулася до суду з позовом, в якому товариство просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитними договорами в розмірі 42 487,70 грн.

В обґрунтування позову товариство посилалося, що між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено два кредитних договори: № 00828-09/2025 від 01 вересня 2025 року, № 08723-09/2025 від 04 вересня 2025 року. Відповідно до умов вказаних Договорів відповідачка отримала кредитні кошти, за договором № 00828-09/2025 в сумі 5100 грн та за договором № 08723-09/2025 – 4400 грн, шляхом перерахування на реквізити платіжної карти позичальника, а остання зобов`язалася сплатити відсотки за користування грошовими коштами в межах строку кредитування, які нараховуються в розмірі 0,90% в день та сплатити комісію за видачу кредиту.

Однак свої зобов`язання не виконанала, тому має заборгованість за кредитним договором № 00828-09/2025, яка становить 14937,70 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5100 грн, заборгованість за відсотками 4686,70 грн, заборгованість за штрафом 4641 грн, сума комісії за видачу кредиту 510 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 08723-09/2025 заборгованість відповідачки становить 12700 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 4400 грн, заборгованість за відсотками 3856 грн, заборгованість за штрафом 4004 грн, сума комісії за видачу кредиту 440 грн.

Крім того, 16 вересня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачкою було укладено договір позики № 7299458, який останньою підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором RC1Е78, за умовами якого товариство надало відповідачці позику у розмірі 4500 грн; строк - 30 днів, денна процентна ставка 1% за день користування кредитними коштами.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 08723-09/2025 заборгованість відповідачки становить 14850 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 4500 грн, заборгованість за відсотками 13,05 грн, заборгованість за пенею 9000 грн, сума заборгованості за комісією 1336,95 грн.

22 грудня 2025 року відповідно до договору факторингу № 22122025 право вимоги за договорами № 00828-09/2025 від 01 вересня 2025 року на загальну суму 14937,70 грн, № 08723-09/2025 від 04 вересня 2025 року на загальну суму 12700 грн перейшло до позивача. Також, 23 січня 2026 року відповідно до договору факторингу № 23012026/3 право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача на загальну суму 14850 грн.

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості: за Кредитним договором № 00828-09/2025 в розмірі 10296,70 грн, з яких: 5100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4686,70 грн - сума заборгованості за відсотками; 510 грн - сума комісії за видачу кредиту; за Кредитним договором № 08723-09/2025 в розмірі 8696 грн, з яких: 4400 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3856 грн - сума заборгованості за відсотками; 440 грн - сума комісії за видачу кредиту; за Договором позики № 7299458 в розмірі 5850 грн, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,05 грн - сума заборгованості за відсотками; 1336,95 грн - сума заборгованості за комісією, а всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі 24842, 70 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» 1945, 88 грн судового збору.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, оскільки суд встановив факт передачі кредитних коштів відповідачці виключно на підставі повідомлень платіжних посередників — ТзОВ «УПР» щодо договорів № 00828-09/2025 та № 08723-09/2025 та ТзОВ «ПрофітГід» щодо договору позики № 7299458, однак зазначені повідомлення є документами внутрішнього обліку контрагентів позивача, а не первинними банківськими документами. Належним і допустимим доказом фактичного зарахування коштів на рахунок відповідачки є виписка з її банківського рахунку за реквізитами карток, зазначених у договорах. Саме цей документ є первинним підтвердженням того, що кошти дійсно надійшли на рахунок конкретної особи. Позивач такої виписки до суду не надав. Без нього неможливо достовірно встановити: чи надійшли кошти саме на рахунок відповідачки (а не третьої особи); чи збігаються реквізити карток із рахунками, що належать відповідачці; який фактичний розмір отриманих коштів з урахуванням можливих утримань посередника. Повідомлення ТОВ «УПР» та ТОВ «ПрофітГід» про «успішне перерахування» підтверджують лише ініціювання платіжної транзакції з боку кредитодавця, але не факт її зарахування на рахунок відповідачки. Ці документи є похідними від первинних банківських записів і самостійно не можуть бути достатнім доказом отримання коштів конкретною фізичною особою. Позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про надання виписки з банку.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині відсотків і комісій, суд не дав належної правової оцінки надмірності умов кредитування: — за договорами № 00828-09/2025 та № 08723-09/2025 з ТОВ «Стар Файненс Груп» процентна ставка становить 0,90% на день, що дорівнює 328,5% річних; — за договором позики № 7299458 з ТОВ «Сіроко Фінанс» денна процентна ставка за надстрокове користування позикою складає 1% на день (365% річних), а комісія за надання позики — 29,71% від суми позики. Такі умови є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, як наслідок призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, що є порушенням п 2 ч 3 ст 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Стягнені судом першої інстанції відсотки за кредитними договорами в рази перевищують суми фактично отриманих кредитів (5 100 грн > нараховано 4 686,70 грн відсотків; 4 400 грн > нараховано 3 856 грн відсотків), що свідчить про суттєвий дисбаланс між правами та обов`язками сторін. Комісії за видачу кредитів у розмірі 10% від суми кредиту (510 грн і 440 грн) фактично є прихованими відсотками, що ще більше збільшує реальну вартість кредиту.

Також вказує відповідачка, що вона є інвалідом 2 групи, а відтак звільнена від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України ''Про судовий збір'', що є підставою для скасування судового рішення в частині стягнення судових витрат.

ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається, що кредитні договори та договір позики укладені сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договори не були би укладені. Тобто, для укладання кредитних договорів, відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі . позивач вказує, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодилася з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначеного договору нею висловлено не було. ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з умовами кредитних договорів і обставин їх укладення відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Відтак, аргументи відповідача про порушення первісними кредиторами Закону України «Про захист прав споживачів» під час укладення спірного правочину є безпідставними і фактично зводяться виключно до цитування статей та власних припущень без жодної аргументації та відсутності доказової бази. Посилаючись на вищевикладені факти, враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відсутність жодних підтверджень доводам позичальника, позиція є неаргументованою та невмотивованою.

Крім того, ТзОВ «ФК «ЄАПБ», надало достатні та беззаперечні докази щодо факту перерахування коштів на картковий рахунок позичальниці, а відповідачка такі докази не спростувала, як і не надала докази, що картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Позивач посилається, що за весь період перебування права вимоги по кредитним договорам у ТОВ «ФК «ЄАПБ», товариство не здійснювало жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитними договорами, яка була нарахована первісними кредиторами на дату відступлення права вимоги до позивача. Відповідачем умови кредитних договорів не виконувались отже нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кожного кредитного договору є правомірним, а відповідачка жодним чином не позбавляється від обов`язку виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення: заборгованості за штрафом у розмірі 4641 грн за договором №00828-09/2025, заборгованості за штрафом у розмірі 4004 грн за договором № 08723-09/2025, заборгованості за пенею у розмірі 9000 грн за договором № 7299458, в апеляційному порядку не оскаржено, а тому судом апеляційної інстанції, а тому згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення в частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 01 вересня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 00828-09/2025, який останньою підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y445.

За умовами договору товариство надало відповідачці кредит у розмірі 5100 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язалася повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом на умовах передбачених договором (п. 1.1 Договору №1).

Строк кредиту - 120 днів.

Дата надання кредиту 01 вересня 2025 року.

Дата погашення кредиту 29 грудня 2025 року (п. 1.2 Договору).

За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості (процентна ставка фіксована). Комісія за видачу кредиту в сумі 510 грн (п. 1.4 Договору).

Кредит надається позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної карти № 4149-50хх-хххх-0347 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.1.6 Договору).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 00828-09/2025 заборгованість відповідачки становить 14937,70 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5100 грн, заборгованість за відсотками 4686,70 грн, заборгованість за штрафом 4641 грн, сума комісії за видачу кредиту 510 гр.

04 вересня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 08723-09/2025, який останньою підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y753.

За умовами договору товариство надало відповідачці кредит у розмірі 4400 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом на умовах передбачених договором (п. 1.1 Договору).

Строк кредиту - 120 днів.

Дата надання кредиту 04 вересня 2025 року.

Дата погашення кредиту 01 січня 2026 року (п. 1.2 Договору).

За користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості (процентна ставка фіксована). Комісія за видачу кредиту в сумі 440 грн (п. 1.4 Договору).

Кредит надається позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на реквізити платіжної карти № 4449-50хх-хххх-0347 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (п.1.6 Договору).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 08723-09/2025 заборгованість відповідачки становить 12700 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 4400 грн, заборгованість за відсотками 3856 грн, заборгованість за штрафом 4004 грн, сума комісії за видачу кредиту 440 грн.

22 грудня 2025 року між ТзОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22122025, відповідно до умов якого від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 00828-09/2025 від 01 вересня 2025 року на загальну суму 14937,70 грн та кредитним договором № 08723-09/2025 від 04 вересня 2025 року на загальну суму 12700 грн, що підтверджується договором, актами прийому-передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією, витягами з реєстрів боржників.

Крім того, 16 вересня 2025 року між ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7299458 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором RC1Е78, за яким позикодавець зобов`язується передати позичальнику грошові кошти на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути таку саму ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити проценти, комісію від суми позики (п. 1 Договору).

Відповідно до умов Договору Товариство надало відповідачці позику у розмірі 4500 грн; строк позики (строк договору) - 30 днів; процентна ставка (фіксована) становить 0,01 % в день; комісія за надання позики від суми наданої позики 29,71%; дата надання позики 16 вересня 2025 року; дата повернення позики 15 жовтня 2025 року; денна процентна ставка/день 1 % в день; процентна ставка за надстрокове користування позикою за день - 5 % в день; пеня 5%; орієнтовна загальна вартість кредиту 5850 грн (п. 2.2 Договору).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 08723-09/2025 заборгованість відповідачки становить 14850 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 4500 грн, заборгованість за відсотками 13,05 грн, заборгованість за пенею 9000 грн, сума заборгованості за комісією 1336,95 грн

23 січня 2026 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 23012026/3, відповідно до умов якого від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 7299458 на загальну суму 14850 грн, що підтверджується договором, додатковою угодою до договору, актами прийому-передачі реєстру боржників №1, платіжною інструкцією, витягами з реєстрів боржників №1.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

За статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Закон України «Про електронну комерцію», визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 цього Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону, моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Зібрані у справі докази вказують на те, що первинними кредиторами: ТзОВ «Стар Файненс Груп», ТзОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 були укладені в електронній формі кредитні договори, які підписані сторонами електронним підписом, при цьому кожен правочин містить накладення одноразового ідентифікатора, які направлялися кредитодавцями на телефонний номер відповідачки. Вказане підтверджується інформацією в розділах «Реквізити та підписи сторін, які містять повну інформацію щодо позичальника, його персональні дані ( ПІБ, РНОКПП, номер ID-картки, адресу, номера телефонів, номер платіжної картки).

Таким чином, кредитні договори, підписані відповідачкою за допомогою електронних підписів, використання яких неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, а тому доводи апелянта про неукладення нею кредитного договору є безпідставними.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Крім того, положеннями статей 633, 634 ЦК України презюмується, що другий контрагент (споживач послуг банку) може приєднатися лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про доведеність товариством за допомогою належних доказів обставин, які підтверджують укладення з відповідачкою договорів-приєднання з погодженням усіх істотних умов кредитування, які доведені до відома позичальниці.

На виконання умов кредитних договорів відповідачка отримала кредитні кошти, що підтверджується наявним у справі повідомленням від ТзОВ «Універсальні платіжні системи», яке повідомило ТзОВ «Стар Файненс Груп» про успішне перерахування 01 вересня 2025 року о 11 год 35 хв на платіжну карту № № НОМЕР_1 хх-хххх-0347 коштів у сумі 5100 грн, 04 вересня 2025 року о 08 год 45 хв на платіжну карту № НОМЕР_1 хх-хххх-0347 коштів у сумі 4400 грн.

Крім того, на виконання умов договору відповідачці було надано кредитні кошти в розмірі 4500 грн шляхом перерахунку на її банківський рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-0347 за допомогою системи ТОВ «ПрофітГід».

Варто зауважати, що номер картки № НОМЕР_1 хх-хххх-0347, вказано у всіх кредитних договорах, як платіжний засіб на який здійснюється перерахування кредитних коштів.

Вказані докази відповідачем не спростовані.

Крім того, відповідачка, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, мала змогу власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів, однак не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача, а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорах, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного 01 вересня 2025 року договору про надання фінансового кредиту № 00828-09/2025, строк кредиту - 120 днів, дата погашення кредиту 29 грудня 2025 року, за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості (процентна ставка фіксована).

Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 00828-09/2025, проценти нараховувалися за період з 01 вересня 2025 року по 22 грудня 2025 року, тобто в межах погодженого строку кредитування, після закінчення якого кредитодавець припинив нарахування процентів за користування кредитними коштами, таким чином розмір нарахованих відсотків в сумі 4686,70 грн, відповідає погодженим умовам кредитування.

За умовами договору про надання фінансового кредиту № 08723-09/2025 від 04 вересня 2025 року, строк кредиту - 120 днів., дата погашення кредиту 01 січня 2026 року, за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості (процентна ставка фіксована).

Згідно наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 08723-09/2025 від 04 вересня 2025 року, проценти нараховувалися за період з 04 вересня 2025 року по 22 грудня 2025 року, тобто в межах погодженого строку кредитування, після закінчення якого кредитодавець припинив нарахування процентів за користування кредитними коштами, отже розмір нарахованих відсотків в сумі 3856 грн, також відповідає погодженим умовам кредитування

Відповідно до договору позики від 16 вересня 2025 року № 7299458, строк кредитування 30 днів; дата повернення позики 15 жовтня 2025 року; процентна ставка (фіксована) становить 0,01 % в день, таким чином розмір процентів в сумі 13,05 грн, відповідає погодженим умовам кредитування.

За таких обставин в ході перегляду рішення суду першої інстанції, колегія суддів не знайшла підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами в частині стягнення тіла кредиту та нарахованих відсотків.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду про стягнення комісії.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи видно, що умовами договорів надання фінансового кредиту № 00828-09/2025 та 08723-09/2025, а саме п 1.4 договору, передбачено стягнення комісії за видачу кредиту, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту і становить 510 грн за одним договором та 440 грн за іншим договором.

Також стягнення комісії передбачено і умовами договору позики від 16 вересня 2025 року № 7299458, розмір якої становить 29,71 % від суми позики і становить 1336,95 грн.

Однак, у кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умова кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є незаконною, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута з відповідачки на користь позивача, відтак в цій частині рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у стягненні сум комісій за кредитними договорами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача слід стягнути наступний розмір заборгованості за кредитними договорами: за Кредитним договором № 00828-09/2025 в розмірі 9786,70 грн, з яких: 5100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4686,70 грн - сума заборгованості за відсотками; за Кредитним договором № 08723-09/2025 в розмірі 8256 грн, з яких: 4400 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3856 грн - сума заборгованості за відсотками; за Договором позики № 7299458 в розмірі 4513,05 грн, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,05 грн - сума заборгованості за відсотками, а всього 22 555, 75 грн.

У зв`язку з вищенаведеним підлягає зміні і розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом позивач просив суд стягнути з відповідачки 42487,70 грн заборгованості за кредитними договорами позов підлягає задоволенню частково на суму 22 555, 75 грн, тобто позовні вимоги задоволено на 53% ( 22555,75х100:42487,70)

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3328 грн, оскільки ОСОБА_1 - особа з інвалідністю ІІ групи звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 закону України «Про судовий збір», тому судовий збір за подання позову в розмірі 1763,84 грн (3328х53%:100) підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл, Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2 ) суму заборгованості:

-за Кредитним договором № 00828-09/2025 в розмірі 9786,70 грн, з яких: 5100 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4686,70 грн - сума заборгованості за відсотками;

-за Кредитним договором № 08723-09/2025 в розмірі 8256 грн, з яких: 4400 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3856 грн - сума заборгованості за відсотками;

-за Договором позики № 7299458 в розмірі 4513,05 грн, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13,05 грн - сума заборгованості за відсотками, а всього за всіма договорами в загальній сумі 22 555, 75 грн.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року в частині стягнення заборгованості за комісіями в сумі 2286,95 грн судового збору в сумі 1945,88 грн скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісіями в сумі 2286,95 грн. відмовити.

Компенсувати за рахунок Держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 07400, Київська обл, Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2 ) понесені судові витрати по оплаті судового збору в суді першої інстанції, в розмірі 1763,84 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 вересня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк