Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №458/269/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 458/269/26 Головуючий у 1 інстанції: Ференц Р.І.

Провадження № 33/811/1398/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захисників-адвокатів Терлецького Ю.М., Писко С.І., законного представника – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 20 квітня 2026 року,

встановив:

постановою судді Турківського районного суду Львівської області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Постановою судді Турківського районного суду Львівської області від 30 червня 2026 року виправлено описку в постанові Турківського районного суду Львівської області від 20.04.2026, а саме: змінено у всіх відмінках по тексту постанови неправильне написання по батькові порушника « ОСОБА_4 » на правильне « ОСОБА_5 ».

Постановою судді Турківського районного суду Львівської області від 03 липня 2026 року виправлено описку в постанові Турківського районного суду Львівської області від 20.04.2026, а саме: змінено: неправильне написання дати народження порушника « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на правильне « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до оскаржуваної постанови, 14.03.2026 о 22:29 год. неповнолітній ОСОБА_1 в м. Турка вул. Івана Франка, буд. 37-а Самбірський район Львівська область керував автомобілем марки Фольксваген Пассат Б5+ номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП.

На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження; постанову судді скасувати, а провадження у справі щодо нього за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що розгляд справи відбувся без його участі, судових повісток він не отримував. Про наявність судового рішення він довідався після розгляду Турківським районним судом Львівської області справи № 458/624/26. Копію постанови було отримано 30.07.2026 при ознайомленні з матеріалами справи.

Вважає, що відсутність належного сповіщення, а також розгляд справи без його участі є прямим порушенням права на справедливий судовий розгляд та ст. 6 Конвенції про захист прав людини.

Стверджує, що жодних поштових відправлень від суду він не отримував та не підписував. Вказує на неправильне зазначення адресата: ОСОБА_3 . Окрім цього зауважує, що і на офіційному сайті «Судова влада України» зазначений « ОСОБА_3 ».

Звертає увагу, що у матеріалах справи також немає доказів повідомлення апелянта та його законного представника про призначення засідань, під час яких розглядалося питання про виправлення описок, що, на думку апелянта, є істотним порушенням процесуального закону.

Покликається на положення ст. 13 КУпАП, а саме, що з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до неповнолітніх (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу, зокрема, попередження, та зазначає, що суд першої інстанції, через помилку в анкетних даних вважав, що розглядає справу щодо іншої людини, та взагалі не досліджував особу правопорушника як неповнолітнього, не перевірив відсутність у нього самостійного доходу, майна, не врахував характер правопорушення та не мотивував у постанові, чому до підлітка неможливо застосувати м`якший захід впливу.

Окрім цього вказує на те, що суд першої інстанції, в порушення вимог закону, не сповістив батьків неповнолітнього про засідання та не залучив їх до процесу, чим повністю позбавив неповнолітню дитину належної правової та батьківської підтримки.

Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом, оскільки такий складено щодо іншої особи.

На думку апелянта, суд не мав права самостійно виправляти анкетні дані шляхом виправлення описки, оскільки тоді мала місце підміна однієї фізичної особи іншою.

Зазначає, що наявні у матеріалах справи відеозаписи не можуть братися судом до уваги, оскільки кожен з них не є безперервним, є розділеним на окремі файли із значними перервами у фіксуванні події.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 щодо поданої апеляційної скарги, його захисників Терлецького Ю.М., Писко С.І., які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

З огляду на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови він отримав 30.07.2026, а апеляційну скаргу подав 03.08.2026, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права на захист у зв`язку з розглядом даної справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його законного представника/захисника, то право на захист та доступ до правосуддя було відновлено судом апеляційної інстанції шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження та прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що судом першої інстанції вживалися заходи для належного сповіщення ОСОБА_1 та його законного представника про судове засідання у передбачений і дозволений спосіб.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення від 14.03.2026 серії ЕПР1 № 615099 (з долученим рапортом поліцейського СРПП ВнП №2 Самбірького РВП ГУ НП у Львівській області Василя Виджака від 17.03.2026), згідно яким ОСОБА_1 , в м. Турка вул. Івана Франка, буд. 37-а Самбірський район Львівська область керував автомобілем марки Фольксваген Пассат, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1.а. Протокол складався у присутності ОСОБА_1 , від підпису останній відмовився (а.с. 1,4);

відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольксваген Пассат, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. ОСОБА_3 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП був присутній, йому було роз`яснено права, передбачені ст. 286 КУпАП та ст. 63 Конституції України (а.с. 5);

витяг з бази АРМОР, відповідно до якого за відомостями ГСЦ МВС посвідчення водія на ім`я ОСОБА_6 не виявлено (а.с. 2).

Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено щодо іншої особи, оскільки як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 615099 від 14.03.2026 особу ОСОБА_1 було встановлено за допомогою Е-документа: паспорта громадянина України № НОМЕР_2 (а.с.1, 39).

Неточність у зазначенні по-батькові – « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_5 », то така була усунена працівником поліції шляхом подання відповідного рапорта на імя начальника ВнП № 2 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області.

При цьому, допущена у протоколі про адміністративне правопорушення технічна помилка у даті народження (« ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») не призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки з інших матеріалів справи чітко зрозуміло, хто притягається до відповідальності, та сама по собі не спростовує факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд зазначає, що наявність у протоколі технічних помилок не може бути безумовною підставою для його скасування чи визнання недійсним.

Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо адміністративного стягнення, з яким не погоджується апелянт, слід зазначити, що у відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень статті 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Оскільки законодавством встановлено, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративного правопорушення, в тому числі, передбаченого ст. 126 КУпАП, вказані особи підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, суд першої інстанції, врахувавши особу ОСОБА_1 , який на момент вчинення адміністративного правопорушення не досяг повноліття, правильно застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідно до санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП, яке є безальтернативним.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Турківського районного суду Львівської області від 20 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також постанови Турківського районного суду Львівської області про виправлення описки від 30 червня 2026 року та 03 липня 2026 року, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА