Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №461/3368/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/3368/26 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 33/811/1331/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю захисника-адвоката Паращак І.В., представника Львівської митниці Держмитслужби України Кирчея ,Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника – адвоката Паращак І.В. на постанову Галицького районного суду м. Львова від 19 травня 2026 року,

встановив:

постановою Галицького районного суду міста Львова від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп. без конфіскації товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

Стягнуто з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил у розмірі 272,47 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665,60 гривень судового збору.

Відповідно до згаданої постанови, 27 березня 2026 року близько 15:00 год. в зону митного контролю в напрямку виїзд з України, смугою руху «зелений коридор» пункту пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якому в якості водія слідував ОСОБА_1 .

Під час проведення митного огляду автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , у його багажному відділенні було виявлено комплектуючі до FPV-систем в кількості 20 одиниць, які знаходились у двох картонних коробках та поліетиленовому мішку.

Статтею 365 Митного кодексу України від 13.03.2013 № 4495-VI (далі МК України) передбачено, що громадяни за умови дотримання вимог МК України та інших актів законодавства України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну (у тому числі з метою транзиту) та вивезення з України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 196 МК України, не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 МК України вбачається, що у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України.

Згідно з Законом України від 20.02.2003 № 549-IV "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов`язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом міністрів України.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28.01.2004 №86, міжнародна передача товарів подвійного використання може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів, центральним органом виконавчої влади, військовим формуванням, правоохоронним органом, органом та підрозділом цивільного захисту України, іноземним суб`єктом господарської чи іншої діяльності, за наявності у них відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 28.01.2004 № 86, цей Порядок визначає процедури здійснення державного контролю за міжнародними передачами: товарів подвійного використання, внесених до Єдиного списку товарів подвійного використання, згідно з додатком; товарів, не внесених до Єдиного списку товарів подвійного використання, у випадках, визначених статтею 10 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання".

Згідно єдиного списку товарів подвійного використання контроль за товарами, наведеними у цьому списку, також поширюється на будь-які товари, не внесені до нього (включаючи установки), які містять один контрольований компонент або більше, що є основним елементом таких товарів і може бути вилученим або використаним в інших цілях.

Відповідно до вказаного вище, виявлені комплектуючі до FPV-систем, не входять до переліку дозволених для використання пристроїв.

На момент перетину митного кордону України жодних дозвільних документів на переміщення вищевказаних предметів громадянином України ОСОБА_1 співробітникам митного органу надано не було.

Не погоджуючись із рішенням суду захисник Паращак І.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; постанову Галицького районного суду міста Львова від 19 травня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо поновлення строку апеляційного оскарження зазначає, що розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не отримував. З матеріалами справи захисник ознайомилася лише 23.07.2026.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про розгляд справи та розгляд справи відбувся за його відсутності.

Не погоджується з твердженням судді про те, що підпис ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення свідчить про його належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду.

Звертає увагу, що жодної судової повістки на адресу ОСОБА_1 немає.

Враховуючи наведене вважає, що судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на захист, надання пояснень то користування допомогою адвоката.

Стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення (вина у формі умислу чи необережності), позаяк останній діяв як перевізник/водій та не мав умислу на приховування товарів подвійного використання, а також не володів спеціальними знаннями щодо технічної кваліфікації предметів – комплектуючих до FPV-систем).

Вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, зокрема, висновок Експертної служби Держекспортконтролю чи іншого експертного дослідження), які б підтвердили належність виявлених 20 одиниць до Єдиного списку товарів подвійного використання, затвердженого Постановою КМУ № 86 від 28.01.2004.

Окрім цього, апелянт вказує, що предмети ПМП були вилучені органом досудового розслідування, а також митним органом було направлено повідомлення про протиправне діяння, що містить ознаки злочину. А відтак вважає, що до остаточного вирішення питання у кримінальному провадженні за цими ж фактами, притягнення до адміністративної відповідальності є передчасним.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причину неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило. Захисник-адвокат Паращак І.В. не заперечувала проти розгляду справ у відсутності ОСОБА_1 .

Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Щодо доводів апелянта стосовно порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП у зв`язку з розглядом справи без участі ОСОБА_1 то право на захист та доступ до правосуддя було відновлено апеляційним судом шляхом задоволення клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, як це передбачено ст. 486 МК України, є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 471 МК України відповідальність настає за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.

Відповідно до ч. 2 ст. 366 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Відповідно до п. 1 ст. 197 Митного кодексу України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та/або їх випуск залежно від вимог відповідного закону здійснюються митними органами на підставі отриманих від державних органів, інших установ та організацій відповідних дозвільних документів.

Згідно з Законом України від 20.02.2003 № 549-IV "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", товари подвійного використання - окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також послуги (технічна допомога), пов`язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів, перелік яких визначається Кабінетом міністрів України.

Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» від 28.01.2004 №86, міжнародна передача товарів подвійного використання може здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів, центральним органом виконавчої влади, військовим формуванням, правоохоронним органом, органом та підрозділом цивільного захисту України, іноземним суб`єктом господарської чи іншої діяльності, за наявності у них відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю.

Під час судового розгляду встановлено, що 27 березня 2026 року близько 15:00 год. в зону митного контролю в напрямку виїзд з України, смугою руху «зелений коридор» пункту пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час проведення митного огляду вказаного автомобіля, у його багажному відділенні було виявлено комплектуючі до FPV-систем в кількості 20 одиниць, які знаходились у двох картонних коробках та поліетиленовому мішку.

Виявлені комплектуючі до FPV-систем, не входять до переліку дозволених для використання пристроїв.

На момент перетину митного кордону України жодних дозвільних документів на переміщення вищевказаних предметів громадянином України ОСОБА_1 співробітникам митного органу надано не було.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 28.01.2004 № 86, цей Порядок визначає процедури здійснення державного контролю за міжнародними передачами: товарів подвійного використання, внесених до Єдиного списку товарів подвійного використання, згідно з додатком; товарів, не внесених до Єдиного списку товарів подвійного використання, у випадках, визначених статтею 10 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання".

При цьому, відповідно до єдиного списку товарів подвійного використання контроль за товарами, наведеними у цьому списку, також поширюється на будь-які товари, не внесені до нього (включаючи установки), які містять один контрольований компонент або більше, що є основним елементом таких товарів і може бути вилученим або використаним в інших цілях.

Таким чином, на думку апеляційного суду, суддя, дослідивши наявні у матеріалах справи докази: протокол про порушення митних правил № 0477/UA209000/2026 від 27.03.2026, контрольний талон; акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 27.03.2026; письмові пояснення ОСОБА_1 , згідно з якими останній вину у вчиненому визнав; опис предметів затриманих у справі про ПМП № 0477/UA209000/2026 від 27.03.2026, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги (ч. 7 ст. 294 КУпАП).

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, суддя повно, всебічно і об`єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про порушення митних правил, дав цим обставинам належну оцінку.

Апеляційний суд не бере до уваги твердження апелянта про передчасність постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 471 МК України у зв`язку направленням повідомлення про протиправне діяння, що містить ознаки злочину, оскільки направлення повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення не зупиняє провадження у справі про порушення митних правил (адміністративне правопорушення) та не перешкоджає притягненню особи до адміністративної відповідальності. Факт направлення повідомлення правоохоронним органам свідчить лише про можливе виявлення ознак злочину. Проте, якщо в діях особи чітко вбачається склад саме адміністративного проступку, митний орган або суд мають законне право накласти стягнення в межах визначених строків

Стягнення накладено в межах санкції ч. 3 ст. 471 МК України, тому підстави вважати його несправедливим, у апеляційного суду відсутні.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Гільовського О.І.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суддя місцевого суду встановив фактичні обставини справи, правильно виклав їх в постанові, з покликанням на нормативно-правові акти, належним чином мотивувавши це, та підставно притягнув ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст. 471 МК України.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги. Судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити захиснику – адвокату Паращак Ірині Вікторівні строк апеляційного оскарження.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Паращак Ірини Вікторівни залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду міста Львова від 19 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471МК України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Маліновська О.В.