Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №445/182/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/182/26 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.

Провадження № 33/811/1351/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Ковалика Юрія Романовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника - адвоката Ковалика Ю.Р на постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року,

встановив:

постановою судді Золочівського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 грн 60 коп судового збору.

Відповідно до оскаржуваної постанови, водій ОСОБА_1 , 3.01.2026, о 15 год. 24 хв. в м. Золочів, вул. Труша, 2, Львівської області керував транспортним засобом ВАЗ 2121, р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовися, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник-адвокат Ковалик Ю.Р. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Золочівського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року та провадження у справі щодо ОСОБА_2 закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на незаконність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки останній жодних порушень ПДР не вчиняв, а відтак вважає, що працівники поліції не мали законної підстави вимагати в особи надати документи чи пройти огляд на стан сп`яніння.

Звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення в порушення вимог ч.2 ст. 283 КУпАП відсутні дані про те, що здійснювалася будь-яка відео фіксація, а якщо здійснювалася, то на який технічний пристрій.

Стверджує, що працівник поліції ввів ОСОБА_3 в оману щодо наявності в останнього як у водія права відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Вказує, що долучений до матеріалів справи відеозапис є неповним та не відображає повністю усіх обставин справи, а тому участь свідків у такому випадку є обов`язковою.

Апелянт переконаний, що попри наявність процедури офіційного медичного огляду особи за направленням поліцейського, жодна норма не обмежує конституційне право особи звернутися за медичною допомогою або пройти будь-яке лабораторне дослідження за власною ініціативою.

Зазначає, що ОСОБА_3 після того як поліцейські залишили його, самостійно поїхав у лікувальний заклад - КНП «Золочівська районна лікарня», де звернувся письмово з проханням провести йому медичне обстеження (експрес-тест) на виявлення 12 наркотиків, та згідно з результатом імунохроматографічного дослідження № 3 від 13.01.2026 у ОСОБА_3 результат негативний.

Не погоджується з твердженням судді про те, що лабораторне дослідження, проведене за власною ініціативою особи, не має жодного доказового значення, оскільки суддею не наведено жодної норми права, яка б містила такі положення.

Також вважає, що лаборант ОСОБА_4 є уповноваженою особою на проведення лабораторних досліджень, що підтверджується її посадовою інструкцією, а відтак висновок суду з цього приводу є безпідставним.

Заслухавши пояснення захисника – адвоката Ковалика Ю.Р. щодо поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, пройти такий огляд.

Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З протоколу серії ЕПР1 №565661 від 13 січня 2026 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були, зокрема, звужені зіниці очей не реагують на світло.

З огляду на наведене, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_5 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_5 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Вказане підтверджується долученим до матеріалів справи рапортом інспектора ВРПП Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області Володимира Карабіна, відповідно до якого у водія ОСОБА_5 було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у КНП Золочівська ЦРЛ, від чого останній відмовився (а.с.6), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.01.2026, з якого вбачається, що ОСОБА_5 відмовився від огляду на стан наркотичного сп`яніння у Золочівській ЦРЛ (а.с.4); відеозаписом події (а.с.7).

Наведені докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційної скарги, вказують на порушення ОСОБА_5 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, а отже і на факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння незалежно від факту перебування особи у такому стані.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції про доведеність відмови ОСОБА_5 від огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Не можуть бути підставою для скасування постанови доводи апелянта про відсутність безперервного відеозапису, оскільки на долученому до матеріалів справи відеозаписі зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях ОСОБА_5 наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи про неврахування суддею першої інстанції результатів лабораторного дослідження ОСОБА_5 , відповідно до якого в організмі останнього не виявлено наркотичних речовин.

Так, доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 не доставлявся до медичного закладу поліцейським, а звернувся самостійно для огляду, відтак підстави для врахування наданого результату дослідження не має.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол відносно ОСОБА_5 складено не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, тому результат токсикогологічного дослідження не впливає на правильність висновків судді першої інстанції щодо наявності у діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення.

Доводи захисника про те, що дії працівників поліції були непослідовними та такими, що ввели ОСОБА_5 , в оману щодо можливості відмовитися останнього від огляду, не може бути підставою для скасування постанови, оскільки пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність.

Апеляційний суд не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_5 , оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколах про адміністративні правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

При обранні ОСОБА_5 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.

Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу захисника - адвоката Ковалика Юрія Романовича залишити без задоволення.

Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 20 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА