Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №461/5272/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/5272/26 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 33/811/1368/26 Доповідач: Маліновська О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , представника Львівської митниці Держмитслужби України Кирчея Ю.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Львівської митниці ДМА України Кирчея Ю.Я. на постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2026 року,

встановив:

постановою Галицького районного суду міста Львова від 21 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Вилучені, відповідно до протоколу про порушення митних правил №1006/UA209000/2026 від 17.06.2026 р., товари, а саме: 1) Тунець «TUNCZYK» консерва по 170 гр. в кількості – 1584 банки, із зазначенням кінцевої дати споживання 04.11.2030, загальною вагою - 346 кг.; 2) Шпроти «SZPROTY WEDZONE W OLEJU» в банках по 250 гр. в кількості — 360 банок, із зазначенням кінцевої дати споживання 09.04.2030, загальною вагою - 146 кг. Загальна вага предметів правопорушення - 492 кг. - повернуто ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Відповідно до згаданої постанови, 17 червня 2026 року близько 20 години гр. України ОСОБА_1 на автомобілі марки «SKODA OCTAVIA TOUR», реєстраційний номер НОМЕР_1 прямував з Республіки Польща в Україну, з приватної поїздки, через пункт пропуску «Смільниця-Кросценко» митного поста «Смільниця» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю — «зелений коридор», чим своїми діями заявила про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.

При здійсненні митного контролю даного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню.

Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду автомобіля було виявлено товар, який відповідно до ст. 378 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України №434 від 21.05.2012 року обмежений до переміщення через митний кордон України, а саме: 1) Тунець «TUNCZYK» консерва по 170 гр. в кількості – 1584 банки, із зазначенням кінцевої дати споживання 04.11.2030, загальною вагою - 346 кг.; 2) Шпроти «SZPROTY WEDZONE W OLEJU» в банках по 250 гр. в кількості — 360 банок, із зазначенням кінцевої дати споживання 09.04.2030, загальною вагою - 146 кг. Загальна вага предметів правопорушення - 492 кг.

Даний товар переміщувався без приховування в багажному відділенні автомобіля. Документів щодо вартості товару ОСОБА_1 не надав.

В своїх письмових поясненнях, наданих на окремому аркуші, ОСОБА_1 зазначив, що даний товар придбав для своїх потреб. Свою вину визнає. Товари, що не перевищували неоподатковувану норму для громадян були пропущені на митну територію України.

Таким чином ОСОБА_2 вчинив дії щодо недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України та які переміщуються громадянами.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням суду представник Львівської митниці Кирчей Ю.Я. подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову Галицького районного суду міста Львова від 21 липня 2026 року скасувати та винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним за ч. 3 ст. 471 МК України та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн з конфіскацією в дохід держави предметів, вилучених протоколом про порушення митних правил. Стягнути з ОСОБА_1 на користь митниці витрати, пов`язані із зберіганням на складі митниці вказаного товару.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова не спрямована на попередження подібних правопорушень, а навпаки - сприяє їх вчиненню у майбутньому та породжує почуття відповідальності за вчинене.

Зазначає також, що судом не враховано, що для правильного та законного вирішення даної справи мають значення норми матеріального та процесуального права, які потрібно враховувати під час прийняття рішення у справі № 461/5272/26, зокрема: у даній категорії справ велике значення має дозвільна система України щодо товарів, класифікованих в 1-24 групах УКЗЕД.

Звертає увагу, що відповідно до ст. 378 МК України пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється, за виключенням випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.

Представник Львівської митниці Кирчей Ю.Я. апеляційну скаргу підтримав, просив задоволити.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, постанову судді першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доводи учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне, та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Положеннями ст. 489 МК України визначено, що при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів провадження, вказані вимоги закону при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були дотримані в повному обсязі.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, та представником митниці в апеляційній скарзі не оспорюється.

Щодо незгоди апелянта із накладеним стягненням, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до санкції ч. 3 ст. 471 МК України на особу за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами може бути накладено стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.

Тобто санкція вказаної норми закону передбачає для суду дискреційні повноваження в частині можливості накладення стягнення у виді конфіскації товарів.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, обставини справи, що впливають на вид стягнення, зокрема те, що такий свою вину та факт вчинення адміністративного правопорушення визнає, є інвалідом ІІІ групи, одружений, він та дружина не працюють, а тому на переконання апеляційного суду судом першої інстанції обґрунтовано накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу без конфіскації товарів.

Застосоване до ОСОБА_1 стягнення лише у виді штрафу є достатнім для виправлення та належної поведінки правопорушника, відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав людини, закріпленого у ст.1 Першого Протоколу до Конвенції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови судді першої інстанції, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо того, що висновок суду першої інстанції є передчасним, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

За таких обставин, апеляційний суд визнає подану апеляційну скаргу необґрунтованою, та не вбачає підстав для скасування постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.

Ураховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, й підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу представника Львівської митниці Кирчея Юрія Ярославовича залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 21 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА