Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №317/1534/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 03.09.2026 Справа № 317/1534/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/1534/26 Головуючий у 1-й інстанції – Каряка Д. О.

Провадження № 33/807/1120/26 Доповідач у 2-й інстанції – Холод Р. С.

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

03 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р. С., розглянувши клопотання захисника Рикуна Антона Вадимовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 14 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Запорізького районного суду Запорізької області від 14 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також стягнуто судовий збір.

Не погодившись із вказаною постановою, захисник Рикун А. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 31 серпня 2026 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження, подав апеляційну скаргу, в якій порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він приймав участь, але йому було повідомлено про видалення суду до нарадчої кімнати, без проголошення судового рішення, копію оскаржуваної постанови захисник отримав через особистий кабінет в системі «Електронний суд» лише 27 серпня 2026 року (тобто поза межами строку на апеляційне оскарження).

Перевіривши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Як убачається з матеріалів справи, копію оскаржуваної постанови захисник ОСОБА_2 отримав 27 серпня 2026 року, тобто після закінчення встановленого строку на її оскарження. Крім того, в Єдиному державному реєстру судових рішень оскаржувану постанову було зареєстровано 25 серпня 2026 року, а забезпечено надання загального доступу – 26 серпня 2026 року, у зв`язку з чим ОСОБА_1 та його захисник були позбавлені можливості своєчасно ознайомитися зі змістом вказаної постанови та належним чином підготувати апеляційну скаргу.

Положеннями ст. 6 Конвенції гарантується кожному право на справедливий суд, що включає в себе право на розгляд справи.

При цьому право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Дотримання цього права має забезпечуватися також відповідною умовою - особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень.

Саме з метою забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення у ст. 294 КУпАПпередбачена можливість поновлення пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення.

Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський суд з прав людини (надалі – ЄСПЛ, Суд) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку слід застосовувати з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Європейський суд з прав людини 03 квітня 2025 року постановив рішення у справі «Кірєєв та Ліман проти України» (заява № 27010/24) (далі - Рішення), у якому констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) у зв`язку з відмовою в доступі до суду вищої інстанції.

ЄСПЛ у своєму Рішенні зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення з позовом щодо своїх прав та обов`язків цивільного характеру до судів або трибуналів. Це право на доступ не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які, однак, не можуть забороняти або скорочувати доступ особи у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть цього права була підірвана. Стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні Сторони створювати суди апеляційної чи касаційної інстанцій. Проте там, де існують такі суди, мають дотримуватися гарантії статті 6 Конвенції.

Також ЄСПЛ констатував, що до його компетенції не належить розгляд стверджуваних помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо тільки такі помилки не порушили прав та свобод, що охороняються Конвенцією. При цьому наголосив, що ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Розглянувши надані матеріали у цій справі, ЄСПЛ дійшов висновку, що відповідні обмеження підірвали саму суть права заявника на доступ до суду, а тому він постановив, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відмовою у доступі до суду вищої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст. 32 або 32-1 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Разом з тим, як установлено ч. 1 та ч. 3 ст. 285 КУпАП, копія постанови впродовж трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Враховуючи, що копію оскаржуваної постанови захисник ОСОБА_2 отримав лише 27 серпня 2026 року, а до цього часу він був об`єктивно позбавлений можливості ознайомитися з її змістом, подав апеляційну скаргу 31 серпня 2026 року, суддя апеляційного суду вважає, що наведені захисником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими: ним було своєчасно вжито заходів для реалізації права на подання апеляційної скарги, а отже наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити захиснику Рикуну А. В., діючому в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови судді Запорізького районного суду Запорізької області від 14 серпня 2026 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького апеляційного суду Р.С. Холод