Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №304/2078/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 304/2078/24

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Козара М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року, про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять)гривень 60 копійок.

Відповідно до постанови суду, - одинадцятого серпня 2024 року о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_1 між населеними пунктами с. Порошково та с. Свалявка керував автомобілем марки «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, не чітка вимова, нестійка хода). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в лікаря-нарколога відмовився, що зафіксовано поліцейським за допомогою технічного засобу відеофіксації, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Козар М.М., в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, та прийняти нову постанову відповідно до якої провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що при розгляді даної справи не надано в повній мірі оцінку дослідженим доказам, зокрема: рішенню Свалявського районного суду від 21.10.2024 по справі №306/1736/24, яке набуло законної сили 01.11.2024, відео фіксації з нагрудних бодікамер працівників патрульної поліції та безпосередньо рапорту поліцейського, який міститься в матеріалах справи, що призвело до порушення норм як матеріального та процесуального права. Зазначає, що вказаним рішенням встановлено та доведено, що ОСОБА_2 не перебував за кермом транспортного засобу, та встановлено, що за кермом автомобіля перебувала інша особа, а ОСОБА_2 сидів на пасажирському сидінні.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Козар М.М., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи у зв`язку з їх неявкою в судове засідання та за клопотаннями неодноразово відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Козар М.М., враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 1 КУпАП одними із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 658052 від 11 серпня 2024 року, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення, яке мало місце 11 серпня 2024 року о 23 год. 30 хв. між населеними пунктами с. Порошково та с. Свалявка; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого огляд ОСОБА_1 не проводився; рапортом поліцейського Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 11.08.2024, який адресований начальнику Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області та яким підтверджено керування ОСОБА_2 транспортним засобом 11.08.2024 о 23.30 год., та відеозаписом з боді камер працівників поліції, доданими до протоколу, під час дослідження якого відображена подія, яка мала місце 11.08.2024, яка фіксувалася на бодікамери поліцейських у хронологічній послідовності та іншими матеріалами справи.

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою з дотриманням вимог статей 254-256 КУпАП та містить усі необхідні для розгляду справи відомості, істотні недоліки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б тягли за собою визнання протоколу недопустимим доказом – відсутні, достовірність відомостей, які зазначені у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовані події, що передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , зокрема спілкування ОСОБА_2 з працівниками поліції, проте, апеляційний суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що не зафіксовано факту безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Opel Vectra», державний номер НОМЕР_1 , а також не відображено факту зупинки цього автомобіля працівниками поліції чи безпосереднього порушення правил дорожнього руху саме цією особою.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з наявним відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_2 не повідомляв працівникам поліції, хто саме був за кермом, іншої особи на місці події зафіксовано не було, тому апеляційний суд розцінює доводи про те, що ОСОБА_2 не перебував за кермом транспортного засобу, та що за кермом автомобіля перебувала інша особа, а ОСОБА_2 сидів на пасажирському сидінні, як намагання повідомити викривлену версію і уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд першої та апеляційної інстанцій реалізуючи принцип змагальності та забезпечуючи повне і всебічне з`ясування обставин справи, неодноразово викликали ОСОБА_1 до судового засідання для надання особистих пояснень, зокрема – з метою уточнення обставин його перебування у транспортному засобі та з`ясування особи водія. Однак, попри належним чином здійснене повідомлення, ОСОБА_1 та його захисник у судові засідання не з`являлися, причин неприбуття не повідомляли, доказів на підтвердження своїх доводів не надали. Таким чином, як суд першої та і апеляційної інстанцій позбавлені можливості отримати інформацію, яка могла б об`єктивно підтвердити або спростувати його версію подій.

Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту про керування транспортним засобом іншою особою є аналогічні доводам сторони захисту, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, та розцінює як позицію особи, яка вчинила адміністративне правопорушення ввести суд в оману для уникнення адміністративної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Свалявського районного суду від 21.10.2024 по справі №306/1736/24, яке набуло законної сили 01.11.2024 встановлено, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного.

Згідно із рішенням Свалявського районного суду від 21.10.2024 по справі №306/1736/24, (провадження №2-а/306/25/24), постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАТ №940251 від 11 серпня 2024 року - у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. - скасовано, а провадження у справі щодо нього закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У мотивувальній частині зазначеного рішення від 21.10.2024, зазначено зокрема, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення (ч. 2 ст. 126 КУпАП), в таких наявне посвідчення водія, видане на ім`я позивача.

У цій справі суд встановив зі слів позивача, що за кермом автомобіля перебувала інша особа, ОСОБА_1 сидів на пасажирському сидінні. Проте останній дані про цю особу також не надав.

Апеляційний суд зазначає, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового рішення.

Тобто, мотивувальна частина рішення Свалявського районного суду від 21.10.2024 не містить висновків про те, що не ОСОБА_1 , а інша особа керувала транспортним засобом у час та місці, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, зазначеним рішенням районного суду від 21.10.2024 №306/1736/24, (провадження №2-а/306/25/24), не встановлено обставину, що 11 серпня 2024 року о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 між населеними пунктами с. Порошково та с. Свалявка не керував автомобілем марки «Opel Vectra», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Тому доводи захисника про те, що при розгляді даної справи не надано в повній мірі оцінку дослідженим доказам, зокрема: рішенню Свалявського районного суду від 21.10.2024 по справі №306/1736/24, яке набуло законної сили 01.11.2024, з урахуванням вже встановленого, не впливають на висновки суду апеляційної інстанції.

Інших доводів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність складання відносно ОСОБА_1 протоколу та відсутність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю, про що просить апелянт в апеляційній скарзі, під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відтак, доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ним уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.

Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Козара М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 14 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага