Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №308/19065/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/19065/24

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою адвоката Луцак В.Я. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2025 року громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 605,60грн. (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок).

Відповідно до постанови суду, - 24.11.2024 о 04 год. 32 хв. в м. Ужгород, вул. Національної Гвардії, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився о 05 год. 15 хв. в закладі охорони здоров`я, що зафіксовано за допомогою нагрудних відеореєстраторів, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Луцак В.Я., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена без повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Зазначає, що з відеозапису не вбачається наявність у ОСОБА_1 будь-яких ознак алкогольного сп`яніння, а навпаки поведінка адекватна, порушення мови не має, як і координації рухів. Звертає увагу, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Також зазначає, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а просив надати час, однак лікар наркодиспансеру розцінила це як маніпуляцію, та не врахувала, що за декілька хвилин до цього надала йому час для здачі сечі. Зазначає, що у матеріалах справи відсутній висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, що в свою чергу могло б бути одним з ключових доказів вини ОСОБА_1 . Також вказує, що долучений відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, оскільки такий не є безперервним, що суперечить вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справі України 18.12.2018 року № 1026. Звертає увагу суду на те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не може слугувати доказом вини ОСОБА_1 , оскільки долучена відео зйомка – це є електронний доказ, який згідно з ч.2 ст.99 КАС України подається в оригіналі або в електронній копії, засвідчений електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Луцака В.Я., неявка яких із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. При цьому, враховується те, що останні належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, а розгляд справи у зв`язку з їх неявкою в судове засідання та за клопотаннями неодноразово відкладався. Заяви про відкладення розгляду справи не надходили.

Приймаючи рішення про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Луцака В.Я., враховуються і вимоги чинного законодавства щодо розгляду справи в розумні строки.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 180910 від 24.11.2024 року вбачається, що цього ж дня о 04 год. 32 хв. в м. Ужгород, вул. Національної Гвардії, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився о 05 год. 15 хв. в закладі охорони здоров`я, що зафіксовано за допомогою нагрудних відеореєстраторів, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від підпису про ознайомлення з протоколом ОСОБА_1 відмовився, проте зазначив, що від проходження експертизи не відмовлявся, в суді надасть всі пояснення.

Незважаючи на заперечення стороною захисту вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; копією постанови серії ЕНА№ 3534972 від 24.11.2024 року складеної відносно ОСОБА_1 згідно якої, останнього було зупинено працівниками поліції 24.11.2024 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, з яким погодився ОСОБА_1 та в подальшому сплатив такий; доданими до справи відеоматеріалами, та іншими матеріалами справи.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження сторони захисту в апеляційній скарзі про те, що постанова винесена без повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи, є необґрунтованими.

Доводи сторони захисту в апеляційній скарзі щодо відсутності ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє, оскільки вимогами п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак алкогольного сп`яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння.

А тому, оскільки на місці зупинки у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим водій на вимогу поліцейського зобов`язаний був пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що виявлені ознаки сп`яніння є суб`єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп`яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність.

Разом з тим апеляційний суд зазначає, що проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, а не його правом, а відмова від проходження такого незалежно від підстав – становить склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Доводи апелянта про те, що наявний відеозапис не є безперервним, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ніким у встановленому законом порядку не спростовано зафіксовані на відеозаписові події та не визнано їх такими, що містять ознаки монтажу.

На зазначеному відеозаписові об`єктивно за допомогою технічного засобу відеозапису зафіксовано обставини вчинення адміністративного правопорушення водієм, що мають істотне значення для правильного вирішення даної справи у взаємозв`язку з іншими зібраними доказами. та сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки фіксує обставини, які відносяться до зазначеної в протоколі події та не містить ознак фальсифікації, а тому всупереч доводам апеляційної скарги визнається належним та допустимим доказом в справі.

Апеляційний суд зауважує, що застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Також апеляційний суд відхиляє твердження сторони захисту про те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не може слугувати доказом вини ОСОБА_1 , оскільки долучена відео зйомка – це є електронний доказ, який згідно з ч.2 ст.99 КАС України подається в оригіналі або в електронній копії, засвідчений електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис». Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Записаний на оптичний диск носій інформації, електронний файл у вигляді відеозапису не потребує додаткового завіренням електронним підписом.

Отже, відеозаписами долученими до матеріалів справи, підтверджується факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Досліджуючи доданий до матеріалів справи DVD диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського встановлено, зокрема, що ОСОБА_1 24.11.2024 року о 5 годині 15 хв. на неодноразові роз`яснення та пропозиції лікаря медичного закладу щодо необхідності проходження огляду на стан сп`яніння, не бажав пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на технічний прилад «Драгер», і його поведінка та бездіяльність свідчила про це.

Доводи апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки останній є особою, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а тому, відмовившись пройти огляд на стан сп`яніння за вимогою працівника поліції, своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не ґрунтуються на вимогах закону і посилання сторони захисту на те, що у матеріалах справи відсутній висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, що в свою чергу могло б бути одним з ключових доказів вини ОСОБА_1 , та апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки медичний огляд ОСОБА_1 не проводився і було складено адмінматеріали саме за його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання, що ОСОБА_2 є суб`єктом відповідальності за інкриміноване йому правопорушення, оскільки, таким є виключно водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом, так як матеріали справи містять достатні відомості на підтвердження даного факту, а тому, на нього поширюються вимоги п. 2.5 ПДР України, що покладають на водія обов`язок, на вимогу працівника поліції, пройти в установленому порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тому, доводи наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 , як особи, що керувала транспортним засобом, від проходження огляду був причиною притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, докази здобуті працівниками поліції, згідно встановленого законом порядку і перевірені під час розгляду в суді апеляційної інстанції в своїй сукупності дають належні підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, сумніву у їх достовірності, законності та належності у суду апеляційної інстанції не має.

У зв`язку з наведеним, доводи апеляційної скарги сторони захистущодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Судом першої інстанції були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Луцак В.Я. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага